Справа № 309/1294/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 липня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю.,

за участі секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Хустського районного суду від 11 червня 2020 року (головуючий суддя Довжанин М.М.) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Рошинець Наталія Павлівна про усунення від права на спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

У травні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н.П. про усунення від права на спадкування за законом.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - брат позивачки та батько відповідача ОСОБА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з двох житлових будинків, що знаходяться у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його єдиний син - ОСОБА_1 , який на момент смерті був зареєстрований разом з померлим, але фактично проживав декілька років в іншому місті.

Вказувала, що з 2005 року ОСОБА_4 хворів на психічну хворобу та перебував на обліку у лікаря-психіатра, а з 2013 року йому було призначено другу групу інвалідності безтерміново. При цьому рішенням Хустського районного суду від 27.06.2018 у справі № 309/344/18 ОСОБА_4 було визнано недієздатним та призначено йому опікуном його сестру, позивачку ОСОБА_3 . Вказаним судовим рішенням встановлено ту обставину, що ОСОБА_4 внаслідок психічної хвороби не міг усвідомлювати наслідків своєї поведінки, керувати своїми діями, самостійно здійснювати догляд за собою, правильно орієнтуватися та оцінювати прості життєві ситуації та за таких обставин потребував опіки.

Зазначала, що ОСОБА_3 за власні кошти доглядала ОСОБА_4 та забезпечувала всім необхідним: ліками, продуктами, оскільки він сам себе не міг обслуговувати та потребував постійної сторонньої допомоги.

Посилалася на те, що відповідач ОСОБА_1 ухилявся від надання своєму батьку допомоги, від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, який перебував у безпорадному стані. Також відповідач не з`явився на поховання свого батька, не надав матеріальної підтримки для організації поховання, з дня смерті батька не з`являється додому та не приймає участі в утриманні спадкового майна.

Оскільки позивачка є спадкоємцем другої черги за законом, вона вважала, що змушена звернутись до суду із даною позовною заявою для захисту своїх майнових та спадкових прав щодо оформлення спадкового майна за померлим ОСОБА_4 .

Посилаючись на дані обставини, просила на підставі частини другої статті 1224 ЦК України усунути ОСОБА_1 від права на спадкування на все спадкове майно, що залишилося після смерті батька відповідача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Хустського районного суду від 06.05.2019 заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Заборонено приватному нотаріусу Хустського районного нотаріально округу Рошинець Наталії Павлівні вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - до вирішення даної справи по суті.

Рішенням Хустського районного суду від 11.06.2020 позов ОСОБА_3 - задоволено. Усунуто ОСОБА_1 від права на спадкування на спадкове майно, що залишилось після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 768 гривень 40 копійок сплаченого судового збору.

На це рішення суду подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 . Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального й процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві та можливості її надання; на психічну хворобу ОСОБА_4 захворів у 2005 році, коли ОСОБА_1 було 7 років; після закінчення школи ОСОБА_1 вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України, що знаходиться у м. Києві, навчання у якому завершив у 2019 році; ОСОБА_4 знав про те, що син, який досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжує навчання за межами області і у зв`язку з цим сам потребує матеріальної допомоги, тому не вимагав від сина допомоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що за життя ОСОБА_4 був визнаний недієздатним, внаслідок психічної хвороби перебував у безпорадному стані, потребував стороннього догляду та матеріальної допомоги на лікування, що забезпечувала лише вона будучи його опікуном, а його рідний син після досягнення повноліття (протягом останніх 2 років життя батька) ухилявся від надання допомоги батьку, не надавав матеріальне утримання, не провідував та не цікавився його здоров`ям.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеними обставини, на які позивач посилалася в обґрунтування своїх вимог.

Проте із такими висновками по годитись не можна.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статей 1217, 1222 ЦК України спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (с. 1262 ЦК України).

Статтею 1224 ЦК України встановлено підстави усунення спадкоємців від права на спадкування.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_4 , що стверджується, копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 (а.с. 12-14).

Відповідач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , що визнається сторонами.

Як вбачається з довідки ЛКК № 31 від 17.09.2018, виданої Хустською районною поліклінікою, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_1 знаходився на обліку в лікаря-психіатра психо-наркологічного відділення Хустської районної поліклініки з 11.07.2007 з діагнозом: шизоафективний розлад, депресивний тип. Являється інвалідом 2-ї групи безтерміново по психічному розладу. По своєму психічному стану може перебувати в інтернаті психоневрологічного профілю.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 27.06.2018 у справі № 309/344/18 ОСОБА_4 було визнано недієздатним, над ним встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 27.10.2018 (а.с. 11). При цьому ОСОБА_4 заповіту не залишив, а спадкування здійснюється за законом.

Спадкоємцем першої черги за законом є син померлого ОСОБА_4 - відповідач ОСОБА_1 .

Спадкоємицею другої черги є сестра померлого - позивачка ОСОБА_3 .

Позивачка ОСОБА_3 30.11.2018 звернулася до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н.П. із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).

З оскаржуваного рішення суду вбачається, що свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні в суді першої інстанції, пояснила, що вона далека родичка сторін. ОСОБА_4 працював водієм, потім він захворів на психічну хворобу, хворів останні роки. Із сином ОСОБА_1 він не проживав. Син був ще малим, коли ОСОБА_4 розійшовся з жінкою. За останні роки життя він був психічно хворим, за ним було нікому доглядати, він часто був у психлікарні с.Вільшани, чому син не опікувався з батьком вона не знає, якщо треба було щось допомагати, завжди кликали сестру ОСОБА_3 , яка з чоловіком приходили та допомагали. ОСОБА_4 жив сам. Коли захворів, до нього приходив чоловік сестри та обходжував його. Він не міг нічого робити. Померлий дуже любив сина. Чи приходив до нього син, вона не знає. Він одного разу був у неї з сином, коли синові було десь 17-18 років. ОСОБА_4 розповідав, що син вчиться. ОСОБА_3 повідомляла колишню дружину та сина померлого про стан ОСОБА_4 і, що він знаходиться у лікарні в с. Вільшани, але медсестри казали, що жодного разу ніхто з них не відвідував його. ОСОБА_4 хоронила сестра ОСОБА_3 . Похорон був проведений, так як зазвичай роблять у с. Золотарьові. Чи знали про смерть ОСОБА_4 його колишня дружина та син, вона не знає.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що вона є свахою позивачки ОСОБА_3 . Вона знає, що відповідач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_4 . Про ОСОБА_4 вона дізналася два роки тому, коли стала свахою ОСОБА_3 . Померлий ОСОБА_4 хворів, був у лікарні, вони його навідували, коли був вдома, також його навідували із свахою та невісткою, допомагали йому. Сваха ОСОБА_3 коли не могла його навідати, просила її це зробити. Вона знає, що ОСОБА_4 розстався з сином коли йому було два роки і після того він жив зі своєю матір`ю і ніяких стосунків з батьком не мав, і навіть тоді, коли батько хворів, навіть у останні дні не можна було його докликатися, щоб він навідався до батька. Відповідачу неодноразово телефонували, зокрема невістка телефонувала і повідомляла його, що батько хворий і щоб він навідався до нього, але він не виявляв бажання прийти і сваха з ним також розмовляла. Померлого ОСОБА_4 під час хвороби доглядала позивачка. ОСОБА_4 був тяжкий, його необхідно було доглядати. Похорони організовувала позивачка ОСОБА_3 , цей факт знає все село, вона оплачувала та організовувала похорон. Син ОСОБА_1 не брав участі у похоронах батька та не був присутній при цьому.

Місцевий суд під час розгляду справи обмежився лише поясненнями позивача та показаннями свідків щодо обставин спору, викладеними в позовній заяві та наданими в судовому засіданні, які у своїй сукупності та взаємозв`язку безспірно не підтверджують факт ухилення відповідача від обов`язку надання спадкодавцеві допомоги.

Надані свідками вищевказані показання не є достатнім доказом ухилення відповідача доведення факту ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, а також потреби спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

При цьому надані свідками пояснення слід оцінювати у сукупності з тим фактом, що ОСОБА_4 було визнано недієздатним внаслідок психічного захворювання та призначено йому у червні 2018 року опікуном саме ОСОБА_3 , котра у силу ч. 1 ст. 67 ЦК України зобов`язана була дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Колегія суддів враховує ту обставину, що ОСОБА_1 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому він вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України, що знаходиться у м. Києві, навчання у якому завершив у 2019 році (а.с. 56, 57, 60-63). Тобто, ОСОБА_1 після досягнення повноліття продовжував навчання і у зв`язку з цим сам потребував матеріальної допомоги.

До матеріалів справи не додано доказів, що ОСОБА_1 мав заробіток чи отримував дохід, та мав можливість, навчаючись у ВУЗі, надавати допомогу своєму батькові.

При цьому нормою статті 199 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, суд має з`ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідні правові висновки викладені у ряді постанов Верховного Суду, зокрема: від 21 березня 2018 року у справі N 337/6000/15-ц (провадження N 61-1302св 18), від 04 липня 2018 року у справі N 404/2163/16-ц (провадження N 61-15926св18), від 08 листопада 2018 року у справі N 521/20849/16 (провадження N 61-31024св18), від 14 листопада 2018 року у справі N 712/4709/15-ц (провадження N 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі N 321/1573/17-ц (провадження N 61-45879св18), від 19 червня 2019 року у справі N 491/1111/15-ц (провадження N 61-14655св18), від 17 липня 2019 року у справі N 676/5086/15-ц (провадження N 61-25032св19), від 29 квітня 2020 року у справі N 520/5083/16-ц (провадження N 61-47518св18), від 18 грудня 2020 року у справі N 761/19573/15-ц (провадження N 61-5357св20), від 26 квітня 2021 р. у справі N 569/12523/16-ц (провадження N 61-17181св19),

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачкою ОСОБА_3 не доведено факту ухилення відповідача від надання допомоги своєму батькові, який через психічну хворобу перебував у безпорадному стані, при цьому встановлено, що відповідач, досягши повноліття продовжував навчання у м. Києві, у зв`язку з чим проживав окремо від померлого.

Колегія суддів вважає, що позивачкою не доведено того факту, що ОСОБА_4 потребував допомоги саме від відповідача, а той, в свою чергу, мав можливість надати допомогу, однак не вчиняв необхідних дій. Позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідач мав можливість, але умисно ухилявся від виконання обов`язку утримання спадкодавця.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві та мав можливість надавати йому таку допомогу.

Доводи позивача про те, що відповідач не здійснив поховання ОСОБА_4 за власні кошти, не спростовують вищевказаних висновків суду та не є достатньою підставою для задоволення позову про усунення від права на спадкування за законом.

Встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

З урахуванням установлених обставин та оцінки доказів в їх сукупності, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а підстави для усунення відповідача від права на спадкування - недоведеними.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права слід скасувати з підстав, передбачених п.п.3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з позивача слід стягнути 1056,00 гривень судового збору, сплаченого апелянтом при поданні апеляційної скарги.

Керуючись ч. 4 ст. 258, 265, п.2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ст. 376, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Хустського районного суду від 11 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1056,00 гривень судового збору, сплаченого у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 серпня 2021 року.

Головуюча Судді