Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/617/21 Головуючий у суді І-ї інстанції Куценко О.В.

Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду Ремез П. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2021 року.                                                                     м. Кропивницький

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Ремеза П.М.,

суддів: Драного В.В., Широкоряда Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Волошиної Н.С.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницький апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Урсаленка О.М., на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.07.2021, якою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці, тобто по 20.09.2021 включно.

       За участі учасників судового провадження:

прокурора – Бабенка Д.В.,

захисника-адвоката - Урсаленка О.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження №12018120160001596 щодо ОСОБА_1 обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України.

Згідно матеріалів кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.07.2021 за клопотанням процесуального прокурора Клюкіна К.П., щодо ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 20.09.2021 включно.

Рішення суду мотивовано тим, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення є умисними, особливо тяжкими, вчинене відносно неповнолітньої особи, посягає на найвищу цінність – життя людини, що значно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння. Факт допиту ряду свідків не зменшив ступінь ризиків, характеристика особи обвинуваченого не зазнала змін. Відсутність сталих джерел доходу, в сукупності з тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення свідчить про наявність ризику ухилення від суду та продовження злочинної діяльності. Вказані ризики є реальними, а не абстрактними. Враховуючи позицію обвинуваченого, який повністю заперечує свою причетність до інкримінованого кримінального правопорушення, суд приходить до переконання про наявність ризику впливу на свідків. На переконання суду інші, більш м`які запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат Урсаленко О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу районного суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо останнього та винести нове рішення, обравши ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного стеження, мотивуючи тим, що ухвала суду є немотивованою та необґрунтованою.

При цьому вказує на те, що у клопотанні прокурора не наведено реальної підстави продовження дії запобіжного заходу у розумінні ст. 177 КПК України. У матеріалах кримінального провадження немає жодного доказу причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину. Немає жодного експертного висновку про наявність біологічного матеріалу ОСОБА_1 на тілі або одязі потерпілої. Обвинувачений перебуває у ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» вже на протязі двох років, а прокурором не наведено у клопотанні посилання на те, що ОСОБА_1 буде порушувати вимоги ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу місцевого суду та змінити йому запобіжний захід на більш мякий не пов`язаний з триманням під вартою, мотивуючи тим, що вважає недоведеними ризики зазначені у клопотанні прокурора, що передбачені ст. 177 КПК України, а тому вони є необґрунтованими і безпідставними, та що судом першої інстанції не враховано того, що є обставини та факти для зміни йому запобіжного заходу на більш м`який.

Заслухавши доповідача, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Урсаленка О.М., які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг та проси ухвалу районного суду залишити без зміни, зваживши доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, колегія суддів приходить до таких висновків.

Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12018120160001596 щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, постановлено ухвалу про продовження останньому строку тримання під вартою на 2 місяці.

Згідно з ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.

Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час, а тому вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 на більш м`який.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, які є умисними тяжкими та особливо тяжкими злочинами.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_1 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисник та обвинувачений просять скасувати ухвалу районного суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Більш того, наведені вище обставини вказують на те, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів, покарання за які передбачено у виді позбавлення волі строком до 15 років або довічне позбавлення волі, не працює, не має постійного джерела доходу, а тому може перешкоджати кримінальному провадженню, а саме незаконно впливати на свідків, які викривають його у даному кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У разі застосування ОСОБА_1 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою (особисте зобов`язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов`язків, оскільки вказані запобіжні заходи пов`язані з місцем знаходження обвинуваченого за місцем його проживання саме у тому населеному пункті поблизу з яким вчинено кримінальне правопорушення та обвинуваченим вже було вжито на стадії досудового розслідування активних дій до приховування та знищення слідів злочину.

Крім того, ОСОБА_1 , усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як останній після скоєння інкримінованого злочину зник з місця події та виїхав за межі території України, і був затриманий майже через рік після події вказаних злочинів.

Більш того, прокурором під час апеляційного розгляду зазначено, що ОСОБА_1 знаходився у розшуку та був виданий нашій державі країною - Республікою Польщею, що також підтвердив і сам ОСОБА_1 , про те що самостійно кордон він не перетинав, тобто існує ризик можливості обвинуваченого ухилитись від кримінальної відповідальності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянтів про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

З урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження йому строку тримання під вартою строком на 2 місяці для забезпечення виконання покладених на ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, та вважає, що інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Приймаючи до уваги те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дані про особу обвинуваченого, який не працює, не має міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке вчинене щодо неповнолітньої особи та посягає на найвищу цінність – життя людини, а також серйозність пред`явленого обвинувачення та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, колегія суддів не знаходить підстав для скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 тримання під вартою, як про це просять захисник та обвинувачений.

Всупереч доводам захисника та обвинуваченого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об`єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про його особу та навів мотиви, з яких прийняв оскаржуване судове рішення.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Крім того, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою, а також оскаржувану ухвалу, не має законних на те підстав для перевірки обґрунтування обвинувачення чи дослідження будь-яких доказів, що досліджуються судом під час розгляду обвинувального акту та на підставі яких ухвалюється судове рішення по суті, а тому апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги захисника щодо непричетності ОСОБА_1 до скоєних злочинів.

Доводи обвинуваченого в апеляційному суді про те, що районний суд повинен був відмовити прокурору у задоволенні данного клопотання лише з тих підстав, що прокурор у своєму клопотанні від 20.07.2021 зазначив про те, що строк тримання його під вартою спливає 01.06.2021 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки незважаючи на те, що у мотивувальній частині клопотання на останньому аркуші хоч і зазначено, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 01.06.2021 (а.м.к.101), проте вказану обставину апеляційний суд вважає лише технічною помилкою, оскільки як видно з повного тексту даного клопотання прокурора в ньому правильно зазначено про те, що попередньою ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.05.2021 обвинуваченому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці, тобто по 21.07.2021 включно (а.м.к.99).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції клопотання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Урсаленка О.М. залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20.07.2021, якою ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 152, п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці, тобто по 20.09.2021 включно - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Ремез П.М. Драний В.В. Широкоряд Р.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Ремез П.М.