УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ухвала
Іменем України
2 червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого – судді Жизневської А.В.
суддів: Малахової Н.М., Матюшенка І.В.
при секретарі судового
засідання Жовновській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира та ОСОБА_2 на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 24 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, -
в с т а н о в и л а:
Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 24.02.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФ у здійсненні йому перерахунку додаткової пенсії, встановленої ст.50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон №796-ХІІ) з 11.01.2009 року. Зобов’язано УПФ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену ст.50 Закону №796-ХІІ у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої п.1 ч.1 ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 11.01.2009 р. по 24.02.2010 р. з урахуванням проведених виплат. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22ц/1529 Головуючий у суді 1-ї інстанції Галацевич О.М.
Категорія 79 Суддя-доповідач Жизневська А.В.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_2 просить змінити постанову, зазначивши в частині зобов’язання УПФ здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії період з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 01.06.2008 р. по 24.02.2010 р. з урахуванням проведених виплат. Задовольнити позов про стягнення з УПФ невиплаченої додаткової пенсії за вказані періоди згідно ст.50 Закону №796-ХІІ. Вважає, що суд мав застосувати строк позовної давності у три роки, керуючись цивільним законодавством.
Апелянт УПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову у частині задоволення вимог та прийняти нову про відмову у задоволені позову. Посилається на те, що суд не повинен був керуватися ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо визначення мінімального розміру пенсії за віком, оскільки це не передбачено у ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. На думку апелянта, позивач пропустив строк звернення до суду, а тому питання про перерахунок вказаних ним коштів можливо ставити лише з 05.01.2010 року.
Перевіривши законність та обгрунтованність судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи. Він отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (а.сп.16,17) та додаткову пенсію згідно Закону №796-ХІІ.
У 2009 р. виплата пенсії йому проводилася відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 та постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року у значно менших розмірах, які не відповідають розмірам, визначеним ст.50 закону №796-ХІІ (а.сп.6).
У відповідності до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України, підпункти 12-15,17 п.28 розділу 2 „Внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Отже, в 2009 р. відповідач був зобов’язаний перерахувати пенсію позивачу, виходячи із розмірів, визначених ст.50 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції закону від 28.02.1991 року.
Вихідним критерієм обрахунку державної і додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
А, відтак, положення ч.3 ст.28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд І інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбачених ст.50 Закону №796-ХІІ застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Щодо періоду, за який має бути нараховано та виплачено щомісячну додаткову пенсію ОСОБА_2, то суд правильно визначив його з 11.01.2009 по 24.02.2010 року, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, в межах строку звернення до суду. Справа розглядалася у порядку адміністративного судочинства, тому підстави для застосування цивільного судочинства відсутні.
Щодо стягнення пенсії відповідно до розмірів, встановлених ст.54 Закону №796-ХІІ, то позивач не має для цього підстав, оскільки згідно положень ст.10, ч.3 ст.45 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором, згідно її заяви. Згідно заяви ОСОБА_2 він отримує пенсію за віком (а.сп.16).
Крім цього, ураховуючи роз’яснення Верховного Суду України від 12.04.2010 р. №6-11, положення адміністративного законодавства та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Тому, судом правильно визнано неправомірною відмову у перерахуванні пенсії та зобов’язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення. Рішення постановлено з додержанням вимог процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира та ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Богунського районного суду м.Житомира від 24 лютого 2010 року залишити без зміни .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Судді: