Справа №2а-263 2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року суддя Ленінського районного суду м. Луганська Бугера О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Луганська про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми допомоги, зобов'язання вчинити певні дії, 3-я особа ГУ ДКУ в Луганській області, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в М.Луганську ради щодо неправильного нарахування, призначення та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути недоотриману суму допомоги за період з лютого по грудень 2008 року в сумі 4527 гривень, зобов'язання призначити щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з наступним підвищенням щомісяця, року, строку передбаченої законом виплати, починаючи з 01.01.2009 року.
В обгрунтування позову позивач зазначила, що вона є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває з 18.02.2008 року на обліку у відповідача. Допомога була призначена їй відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням». Вважає, що допомога їй виплачується не в повному обсязі, чисельними рішеннями Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5рп-2002 у справі №1-15/02. від 17.03.2004 року №7рп-2004 по справі №1-13/2004 року, від 01.12.2004 року №20-рп-2004 по справі №1-27/2004 рік. від 11.10.2005 року №8рп-2005 року по справі №1-21/2005 року, від 09.07.2007 року №6рп-2007 по справі №1-29/2007 року, від 22.05.2008 року №10рп-2008 по справі №1-28/2008 рік неодноразово зазначалось на те, що звуження змісту прав і свобод громадян, фактично є їх обмеженням та є допустимим лише у випадках чітко передбачених Конституцією України, а саме ст.64 у разі воєнного чи надзвичайного стану, не є допустимим порушення права кожного громадянина на достатній життєвий рівень, а також те. що мета та особливість Закону України «Про бюджет на відповідний рік» є саме забезпечення на належному рівні реалізації положень інших законів спрямованих саме на забезпечення належного соціального рівня, а не навпаки та зазначений Закон не може звужувати, обмежувати чи скасовувати права та обов'язки, пільги та компенсації, гарантії, передбачені іншими законами. Вона зверталась до відповідача з приводу проведення перерахунку, але їй було відмовлено.
В судовому засіданні позивач не була присутня, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просили розглядати справу за відсутності їх представника, подали письмові заперечення проти позову, в яких зазначив наступне. Зазначав, позивачу допомогу призначено з лютого 2008 року. Пунктом 23 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між : з 1 січня 2008 року - 50 відсотків, з 1 січня 2009 року - 75 відсотків, з 1 січня 2010 року 100 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше ніж 130 гривень на місяць. З 01.01.2008 року допомога по догляду за дитиною до досягнення 3 річного віку призначається та виплачується відповідно до вимог Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» як застрахованим так і не застрахованим особам. Посилались на те, що визнання деяких норм Закону України «Про державний бюджет України» неконституційними не є підставою для визнання правомірності дій органів праці та соціального захисту населення, оскільки вони не є органами, що приймають законодавчі акти. Просили застосувати строк позовної давності до вимог позивача та врахувати, що не визначено за рахунок яких коштів потрібно проводити перерахунок, а також посилались на відсутність бюджетних асигнувань на зазначені витрати. Просив в позові відмовити за необґрунтованістю.
Представник 3-ї особи в судове засідання також не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності, подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що фінансування допомоги здійснюється за рахунок коштів з Державного бюджету України, обсяги цих витрат не можуть визначатись іншими законами, крім Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, окрім того ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України. Саме цим законом визначаються бюджетні призначення головним розпорядником бюджетних коштів, та відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження відповідних кошторисів. В свою чергу саме кошторис є основним плановим документом бюджетної установи. Також посилався на те, що бюджетом на 2009 рік не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої допомоги понад розміри, встановлені законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік. Також посилались на необхідність застосування строку позовної давності до вимог за 2007 рік. Просив в позові відмовити за необґрунтованістю.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.10).
Позивач є застрахованою особою та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення з 18.02.2008 року. З вказаного часу їй призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку на період з 18.02.2008 року по 10.12.2010 року /а.с.11-12/.
Позивач зверталась із заявою про проведення перерахунку до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м.Луганську ради та в задоволенні заяви було відмовлено, про що надана відповідь №08/4421 від 17.10.2008 року, копія якої є в матеріалах справи (а.с.1 1-12)
Суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В даному випадку підлягають застосуванню норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а норми статті 43 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є загальними. Застосування норми зазначеного Закону до спірних відносин є безпідставним. Оскільки даний Закон застосовується у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. У той час як спір вирішується стосовно державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Згідно статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-111 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом - Закон № 2240-111) суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є застрахована особа, страхувальник та страховик. При цьому, страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд). За частиною 3 статті 9 вказаного закону Фонд є некомерційною самоврядною організацією.
Частиною 1 статті 19 Закону № 2240-111 передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Статтею 42 Закону № 2240-ІІІ передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 43 Закону № 2240-ІІІ передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Правління Фонду в 2008 роках розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не встановлювало.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, починаючи з 1 січня 2007 року, не здійснює виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, страхувальники (суб'єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати в звітності по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
Застосування норми Закону № 2240-ІІІ до спірних відносин є безпідставним. Оскільки даний Закон застосовується у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. У той час як спір вирішується стосовно державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Позивачу відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім"ям з дітьми" в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107 VI від 28.12.2007р., допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м.Луганську ради у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. і ця норма Закону не визнана неконституційною.
Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Таким чином, дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня 2008 року є правомірними, оскільки відповідають нормам чинного законодавства.
Оскільки орган праці та соціального захисту населення не порушив право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплата якої встановлена ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати їй грошову допомогу по догляду за дитиною в розмірі, встановленому діючим законодавством, суд не знаходить підстав для її задоволення. Як убачається зі змісту ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Тому суд не може зобов'язати відповідача до вчинення певних дій не майбутнє, оскільки такі порушення не настали.
Що стосується строку на звернення до суду із позовом, то в даному випадку строк позивачем не порушений. Допомога призначена позивачу з 18.02.2008 року, а до суду із позовом позивачка звернулась 12.01.2009 року, тобто до спливу річного строку передбаченого на звернення до суду.
Згідно частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку із відмовою в задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 2, 3, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.