Справа № 541/1892/21

Провадження № 2-з/541/41/2021

У Х В А Л А

30 липня 2021 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Ситник О.В. за участі секретаря судового засідання Калініченко Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ,-

В С Т А Н О В И В:

29.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви з позовом до ОСОБА_2 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на частину будинку, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0944 га, кадастровий номер якої 5310900000:50:059:0015.

В обґрунтування заяви заявниця посилалася на те, що у 1967 році уклала шлюб із ОСОБА_3 1942 року народження в якому перебувала до його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час спільного проживання ними спільно було збудовано житловий будинок який знаходиться у АДРЕСА_1 , який за існуючою традицією був оформлений на голову сім`ї, покійного чоловіка заявниці. У вказаному будинку заявниця проживала постійно з моменту його будівництва і на сьогоднішній день. За життя покійний чоловік заявниці склав заповіт на їхню доньку ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка заявниця не заперечувала стосовно оформлення будинку на доньку з метою уникнення зайвих формальностей щодо його оформлення після смерті заявниці. Але донька заявниці, ОСОБА_2 з незрозумілих причин вирішила продати будинок який заявниця збудувала із покійним чоловіком. На реалізацію її цілі, ОСОБА_2 до Миргородського міськрайонного суду було подано позов, предметом розгляду якого є виселення заявниці із будинку. Рішенням суду від 29.07.2021 р. у справа № 541/1331/21 у задоволенні позову їй було відмовлено. Одразу після закінчення розгляду справи ОСОБА_2 заявила, що негайно здійснить продаж або дарування будинку, де новий власник зможе зняти заявницю з реєстрації без її на те відому, оскільки діюче законодавство це передбачає.

Таким чином на сьогоднішній день створилась реальна загроза безповоротної втрати будинку, та залишення заявниці без житла. Заявниця має намір подати до суду у строки визначені ч. 4 ст. 152 ЦПК України позов про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на частину будинку. Окрім того, заявниця зазначає, що відповідно до імперативних приписів ст. 1241 ЦК України, непрацездатна вдова незалежно від змісту заповіту має права на певну частку.

В зв`язку з чим виникла реальна необхідність у терміновому забезпечені майбутнього позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0944 га. кадастровий номер якої 5310900000:50:059:0015. Оскільки такий захід забезпечення позову є адекватним і необхідним, а його невжиття може істотно ускладнити та унеможливити поновлення порушених прав заявниці за захистом яких вона буде звертатись до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів громадянина України від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити майбутньому позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд вивчивши матеріали заяви приходе до висновку , що заява підлягає задоволенню , оскільки заявниця ОСОБА_1 довела, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливить виконання рішення суду за її позовом позов про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на частину будинку, який вона зобов`язалась подати до суду. Заявниця ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 , після смерті якого дочка ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0944 га. кадастровий номер якої 5310900000:50:059:0015. У вказаному будинку заявниця проживала постійно з моменту його будівництва і на сьогоднішній день та має намір подати до суду у строки визначені ч. 4 ст. 152 ЦПК України позов про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя та визнання за нею права власності на частину будинку, тому вимоги забезпечення позову є співмірними з майбутніми заявленими позовними вимогами та відповідають вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача , за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України  передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається до суду, після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов до висновку про те, що вимоги заявниці стосовно забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок є обґрунтованими, законними та співмірними із позовними вимогами, які заявник має намір заявити у позовній заяві, та з урахуванням того, що спір виник саме стосовно вказаного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Також суд зазначає, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. До того ж заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та діють лише до ухвалення остаточного рішення в справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності її вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149, 150 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0944 га, кадастровий номер якої 5310900000:50:059:0015.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову несуть відповідальність, встановлену законом .

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя: О. В. Ситник