КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/17900/2018 Головуючий у І інстанції - Гончарук В.П.

апеляційне провадження №22-ц/824/7988/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості,

встановив:

В листопаді 2018 року ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 29 червня 2016 року між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №16-06-29-006984, відповідно до умов якого кредитодавець відкриває позичальнику з 29 червня 2016 року по 28 червня 2019 рік відновлювальну кредитну лінію із встановленням ліміту кредитування у розмірі 10000000 грн зі сплатою тридцяти відсотків річних.

20 липня 2018 року між банком та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» укладено договір про відступлення права вимоги №F42GL23222, згідно умов якого товариство отримало право вимоги за кредитним договором №16-06-29-006984.

31 серпня 2018 року ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» отримало право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі укладеного з ТОВ «ФК «Фактор Плюс» договору про відступлення прав вимоги №31/08-18/2.

Відповідно до умов договору №31/08-18/2 від 31 серпня 2018 року, ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» може звернутися до суду з вимогою про стягнення з позичальника заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, що разом становить 11947339,37 грн, з яких: 6500000 грн - заборгованість за кредитом; 5447339,37 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач вимушений був звернутися до суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року у сумі 11947339, 37 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року, позовні вимоги ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» заборгованість за кредитним договором №16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року у сумі 11947339,37 грн та 179211 грн судового збору.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 27 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій з урахуванням уточнень, просила заочне рішення скасувати, направити справу на новий розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Стверджує, що судом першої інстанції не враховано того, що в квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_1 окрім ОСОБА_1 зареєстрована її мати ОСОБА_2 , а також проживають її неповнолітні діти.

З огляду на вказані обставини, вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення у порушення ст. 109 ЖК України, оскільки відповідач не має постійного місця роботи, має статус внутрішньо-переміщеної особи, має на утриманні трьох малолітніх дітей та мати-пенсіонера.

Вважає, що до участі у справі в якості третіх осіб мали бути залучені органи опіки і піклування, а також органи соціального захисту населення, які опікуються внутрішньо-переміщеними особами.

Звертає увагу на те, що за твердженнями ОСОБА_3 , остання не отримувала коштів за кредитним договором №16-06-29-006984 в розмірі 10000000 грн, що підтверджується відсутністю підпису отримувача в документах на отримання кредиту.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року скасовано.

У задоволені позову ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

30 липня 2020 року ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постанова ухвалена без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року, скасовано постанову Київського апеляційного суду від 07 липня 2020 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

19 квітня 2021 року вказана справа надійшла на адресу Київського апеляційного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначену складу колегії суддів: Приходько К.П. (суддя-доповідач), Журба С.О., Писана Т.О.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 червня 2016 року між ПАТ «Діамантбанк» та ОСОБА_1 , було укладено Кредитний договір (із встановленням ліміту кредитування) №16-06-29-006984.

Згідно умов Кредитного договору, Кредитодавець відкриває Позичальнику з 29 червня 2016 року по 28 червня 2019 року відновлювальну кредитну лінію із встановленням ліміту кредитування у розмірі 10000000 грн.

Відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору, кредитні кошти, надаються Позичальнику згідно умов цього Договору зі сплатою процентів за користування ними у розмірі 30% річних.

Пунктом 1.5. Кредитного договору передбачено, що детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, а також інших фінансових зобов`язань Позичальника, наведено в Додатку 1 до цього Договору.

Пунктом 3.2.1. Кредитного договору передбачено, обов`язок Позичальника повернути Кредитодавцю фактично отримані кредитні кошти в межах встановленого ліміту кредитування згідно п.1.1. цього Договору, а також погасити фактичну заборгованість за процентами та комісією за цим Договором по закінченню вказаного в п.1.1. цього Договору періоду, на який відкрито кредитну лінію, шляхом внесення готівкових коштів в касу Кредитодавця.

Пунктом 3.2.3. Кредитного договору передбачено, обов`язок Позичальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту хоча б одноразового порушення обов`язку по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування ним на умовах, встановлених цим Договором, здійснити повне повернення кредиту та процентів за кредитом (з урахуванням чинного законодавства України), а також сплатити неустойку згідно умов цього Договору, якщо інше не буде вирішено Кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.9. Кредитного договору передбачено, що Позичальник надає згоду, у випадку виникнення в останнього заборгованості з будь-яких платежів за цим Договором, на розкриття (повідомлення) Кредитодавцем перед юридичними особами, які займаються стягненнями та/або купівлею боргів, інформації про позичальника, що становить банківську таємницю, зокрема про отримання Позичальником кредиту та його заборгованість за цим Договором.

30 липня 2018 року між ТОВ «ФК «Фактор Плюс» та Банком було укладено Договір №F42GL2.3222 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Згідно з умовами цього договору, Банк відступив ТОВ «ФК «Фактор Плюс», а ТОВ «ФК «Фактор Плюс» прийняло належне Банку право вимоги за Кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) №16-06-29- 006984, укладеним 29 червня 2016 року між Банком та Позичальником.

Станом на дату укладення Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №F42GL23222 від 30 липня 2018 року розмір заборгованості Позичальника за Кредитним договором, тобто заборгованість перед ТОВ «ФК «Фактор Плюс», становила 26772490,50 грн., з яких:

заборгованість за кредитом - 10000000 гривень;

заборгованість за нарахованими процентами - 5447339,37 гривень;

заборгованість за штрафами та пенею - 11325151,13 гривень.

31 липня 2018 року ТОВ «ФК «Фактор Плюс» звернулось з претензією-вимогою про усунення порушень (повідомленням про порушене зобов`язання) до ОСОБА_1 про сплату заборгованості протягом тридцятиденного строку. Однак, вищезазначена заборгованість не сплачена Позичальником у встановлений строк.

31 серпня 2018 року ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» прийняло право вимоги за кредитним договором №16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року на підставі укладеного з ТОВ «ФК «Фактор Плюс» Договору про відступлення прав вимоги №31/08-18/2 від 31 серпня 2018 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору про відступлення прав вимоги №31/08-18/2 від 31 серпня 2018 року, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором частину права вимоги Первісного кредитора до Позичальника, зазначеного у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника або які зобов`язані виконати обов`язки Боржника, за кредитним договором (із встановленням ліміту кредитування) з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, укладеними Боржником з ПАТ «Діамантбанк».

Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Станом на дату укладення Договору про відступлення прав вимоги №31/08-18/2 від 31 серпня 2018 року розмір заборгованості Позичальника за Кредитним договором, тобто заборгованість перед ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс», становила 23272490,50 грн., з яких:

заборгованість за кредитом - 6500000 гривень;

заборгованість за нарахованими процентами - 5447339,37 гривень;

заборгованість за штрафами та пенею - 11325151,13 гривень.

Відповідно до п. 4.1.2.. п.6.1., п.5.1 Кредитного договору, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення у повному обсязі кредиту і процентів за користування ним у випадку хоча б одноразового порушення останнім терміну повернення нарахованих процентів за користування кредитом та (або) кредиту (його частини), або у разі порушення Позичальником будь-яких інших умов цього Договору чи договорів, що забезпечують виконання зобов`язань позичальника за цим Договором.

Відповідно до Кредитного договору та Договору про відступлення прав вимоги №31/08-18/2 від 31 серпня ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» звертається до суду за стягненням з Позичальника заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, що разом складає суму коштів у розмірі 11947339, 37 грн.

Отже, розмір основного боргу, без урахування штрафних санкцій та інфляційних втрат, який заявлений ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» до стягнення, становить 11947339,37 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, що підтверджується розрахунком суми заборгованості по договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги, не звернувши увагу на факт реалізації іпотечного майна та відсутність доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором після такої реалізації.

Апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження існування розміру заборгованості за кредитним договором після реалізації ТОВ «ФК «Фактор Плюс» предмета іпотеки, в якості якого виступали 5 квартир №№5 , 6 , 4 , 7 , 9, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , ціни предмета іпотеки, а також визначення обсягу майна, яке було реалізовано на виконання умов кредитного договору.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 07 квітня 2021 року зазначив, що апеляційний суд не перевірив який обсяг зобов`язань позичальника за кредитним договором №16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року було забезпечено договорами іпотеки. При цьому, копії договорів іпотеки в матеріалах справи відсутні.

Разом із тим, апеляційний суд достеменно встановив факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10000000 грн за кредитним договором №16-06-29-006984 від 29 червня 2016 року, зазначивши про це у своєму судовому рішення.

При цьому, доказів погашення (повного або часткового) відповідачкою ОСОБА_1 або іншими особами заборгованості за вказаним кредитним договором матеріали справи не містять.

Після повернення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а саме 01 червня 2021 року відповідачем заявлене клопотання про залучення таких доказів, як: Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №137582126 від 13 вересня 2018 року, №137570371 від 13 вересня 2018 року, №137574135 від 13 вересня 2018 року, №137565985 від 13 вересня 2018 року, №137578666 від 13 вересня 2018 року; Звіти про оцінку іпотечного майна (жилі квартири № 4 , 5 , 6 , 7 , 9 , нежилі приміщення № 2, 3 у АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 ) ТОВ «Консалт Експерт Плюс» від 18 травня 2021 року.

Зазначає, що витяги з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень, що свідчать про застосування ТОВ «ФК «Фактор Плюс» позасудового врегулювання, не були надані відповідачем у суді першої інстанції, у зв`язку з тим, що судом прийняте заочне рішення за відсутності відповідача, він не був учасником реєстраційних дій з передачі прав власності кредитору на нерухоме майно, про ці реєстраційні дії не повідомлявся. Про ці докази відповідачу стало відомо з додатків до касаційної скарги позивача.

Звіти про оцінку іпотечного майна не надавалися суду першої інстанції у зв`язку з тим, що відповідач не був учасником реєстраційних дій у процедурі позасудового врегулювання, тому не мав і не міг мати витягів з державного реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень про застосування ТОВ «ФК «Фактор Плюс» процедури позасудового врегулювання, з яких відповідачу стало відомо, що оцінка іпотечного майна не проводилася.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 08 червня 2021 року задоволено клопотання відповідача про залучення вищезазначених доказів.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року задоволено позов ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 треті особи: ПАТ «Діамантбанк», ТОВ «ФК «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості по кредитному договору №16 -06-29-006984 від 29 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Діамантбанк» про відкриття з 29 червня 2016 року по 28 червня 2019 року кредитної лінії на суму 10000000 грн. зі сплатою 30% річних.

30 липня 2018 року між ПАТ «Діамантбанк» та ТОВ «ФК «Фактор Плюс» укладено договір про відступлення права вимоги №F42GL23222, згідно умов якого ТОВ «ФК «Фактор Плюс» отримало право вимоги за кредитним договором, з яких: 10000000 грн. - основна заборгованість по кредиту, 5447339,37 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

31 серпня 2018 року, на підставі укладеного з ТОВ «ФК «Фактор Плюс» договору про відступлення прав вимоги №31/08-18/2 ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» отримало право вимоги за вказаним кредитним договором на суму 11947339,37 грн, з яких: 6500000 грн. - заборгованість за кредитом; 5447339,37 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Отже, ТОВ «ФК «Фактор плюс» відступив ТОВ «ФК «Інтайм Фінанс» частину основного зобов`язання (боргу) на суму 6500000 грн., а частину - право вимоги по основному зобов`язанню на суму 3500000 грн. та право вимоги за іпотечним договором - залишив за собою.

Отже, склалася ситуація, за якої у відповідача стало 2 кредитори: ТОВ «ФК «Фактор плюс» з правом вимоги основного боргу в сумі 3500000 грн. та позивач з правом вимоги в сумі 6500000 грн.

Окремого договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами не укладалося.

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. п. 2.1, 2.2. договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року, Новий кредитор (позивач) набуває в обсязі та на умовах цього договору частину права вимоги первісного кредитора, за виключенням права договірного списання коштів.

Отже, договір відступлення права вимоги не містить «інше» в розумінні ст. 514 ЦК України, виключення права вимоги за іпотекою з обсягу права вимоги по основному зобов`язанню.

Законодавством не встановлено, що у разі набуття права вимоги за основним зобов`язанням не допускається набуття права вимоги за іпотечним договором без укладення відповідного правочину.

Згідно термінів ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням, тому при тлумаченні ч. 5 ст. 36. ст. 37 та інших положень цього Закону під іпотекодержателем слід розуміти кредитора за основним зобов`язанням.

Незалежно від того, чи укладено окремий договір відступлення права вимоги за іпотекою, незалежно від особи кредитора та кількості кредиторів, якщо внаслідок відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимоги по основному зобов`язанню лише частково і у первісного кредитора залишається право вимоги основного зобов`язання у певній частині (як у даному випадку), для позичальника змінюється лише особа кредитора, а основне зобов`язання (його розмір) залишається незмінним та залишається незмінною підстава виникнення та виконання зобов`язання - кредитний договір.

Виходячи з вищенаведеного, правомірно стверджувати, що являючись кредитором у основному зобов`язанні, незалежно від того, чи відступалося право вимоги за іпотекою за окремим договором, в розумінні Закону про іпотеку, позивач також є іпотекодержателем.

Зазначені доводи узгоджується з правовим висновком, наведеним у Постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №758/3453/16-ц.

Також, відповідно до згаданих висновків Верховного Суду, тлумачення абзацу 9 статті 1, статті 24 ЗУ «Про іпотеку» дозволяє зробити висновок, що: іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням.

Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення.

Законом України «Про іпотеку» не передбачено існування конструкції «абстрактної» іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання.

Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

ТОВ «ФК «Фактор Плюс» у порядку позасудового врегулювання 13 вересня 2018 року набув право власності на об`єкти нерухомості, передані в іпотеку в забезпечення зобов`язань по кредитному договору (п. 2.1.1, 2.1.2), що підтверджується Витягами з Державного реєстру права власності та речових прав на нерухоме майно.

Дані Витяги не містять відомостей про оцінку та вартість предметів іпотеки, визначеної на момент набуття кредитором права власності на предмети іпотеки у позасудовому порядку на підставі оцінки іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, як передбачено ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

При цьому, вартість іпотечного майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 , на яке кредитором ТОВ «ФК «Фактор Плюс» у позасудовому порядку 13 вересня 2018 року звернуто стягнення, становить 594500 доларів США, що за курсом НБУ на цю дату складає еквівалент 16647502 грн., у тому числі:

- квартира №4 вартістю 122720 доларів США, що за курсом НБУ на дату перереєстрації права власності на кредитора становить 3439363 грн.;

- квартира №5 вартістю 43020 доларів США, що за курсом НБУ на дату перереєстрації права власності на кредитора становить 1205683 грн.;

- квартира №6 вартістю 97580 доларів США, що за курсом НБУ на дату перереєстрації права власності на кредитора становить 2734786 грн.;

- квартира №7 вартістю 112880 доларів США, що за курсом НБУ на дату перереєстрації права власності на кредитора становить 3163586 грн.;

- квартира №9 вартістю 113050 доларів США, що за курсом НБУ на дату перереєстрації права власності на кредитора становить 3168350 грн.;

- нежилі приміщення № 2, 3 (літера «А») вартістю 104750 доларів США, що за курсом НБУ на дату перереєстрації права власності на кредитора становить 2935734 грн.

Зазначені обставини підтверджуються Звітами про оцінку майна, складеними 18 травня 2021 року оцінювачем Потапенко О.О. (кваліфікаційне свідоцтво Фонду державного майна України №117 від 12 грудня 2020 року) у складі суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Консалт Експерт Плюс», діючого на підставі Сертифікату Фонду державного майна України №305/21 від 16 квітня 2021 року.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що звернення стягнення на іпотеку відбулося 13 вересня 2018 року після укладення договору про відступлення права вимоги позивачу 31 серпня 2018 року.

У даній справі пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості в сумі 11947339,37 грн., з яких: 6500000 грн. - основна заборгованість по кредиту; 5447339,37 грн. - відсотки за кредитом, отже вартість іпотечного майна, на яке звернене стягнення 16647502 грн. перевищує розмір позовних вимог у цій справі.

Водночас, вартість іпотечного майна, на яке звернене стягнення, перевищує розмір зобов`язання, вимоги за яким за договором відступлення права вимоги від 30 червня 2018 року ПАТ «Діамантбанк» було відступлено ТОВ «ФК «Фактор плюс» у розмірі 15 447 339,37 грн., з яких: 10000000 грн. - тіло кредиту, 5447339,37 грн. - відсотки за кредитом.

Зазначене свідчить про завершення позасудового врегулювання у даних правовідносинах.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено іпотечним чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотеко держателя (ч. 5 ст. 36 Закону про іпотеку).

В даному випадку іпотечним та кредитним договором не визначено інше в розумінні ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку».

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», факт звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок задоволення вимог кредиторів та завершення позасудового врегулювання, незалежно від особи кредитора, якою застосовано досудове врегулювання, при тому, що договором відступлення права вимоги не визначено іншого в розумінні ч. 1 ст. 514 ЦК України, іпотечним та кредитним договором не визначено інше в розумінні ч. 5 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», колегія суддів приходить до висновку, що після завершення позасудового врегулювання 13 вересня 2018 року, заявлені позивачем 23 листопада 2018 року вимоги про стягнення з відповідача кредитної заборгованості є недійсними.

У постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року (справа №643/18466/15-ц), від 27 лютого 2019 року (справа №263/3809/17), від 17 квітня 2019 року (справа №204/7148/16-ц) зроблені висновки про відсутність підстав для задоволення позовів про стягнення кредитної заборгованості (позики) з тих підстав, що позивачі у позасудовому порядку звернули стягнення на предмет іпотеки, тоді як статтею 36 ЗУ «Про іпотеку» передбачено таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з предмету позову, першочерговому доказуванню підлягає факт наявності у відповідача (позичальника) заявленої до стягнення заборгованості за кредитом та розміру такої заборгованості, від чого залежить встановлення дійсних обставин справи, які входять до предмету доказування, а отже наявності чи відсутності підстав для задоволення чи відмови у позові.

Докази, про залучення яких заявлене клопотання, мають істотне значення для повного і всебічного розгляду даної справи та встановлення дійсних обставин спору, а отже наявності чи відсутності підстав для задоволення чи відмови у позові.

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є добросовісність та справедливість.

ТОВ «ФК «Фактор плюс» у позасудовому порядку звернув стягнення на іпотечне майно, отримавши задоволення у розмірі, який значно перевищує розмір основного зобов`язання, виконання якого було забезпечене іпотекою.

Разом з цим, незважаючи на фактичне задоволення вимог за рахунок іпотечного майна в розмірі, що перевищує розмір основного зобов`язання, для позичальника склалася ситуація, за якої все одно основна заборгованість залишається не погашеною, що суперечить принципу справедливості.

Крім того, дії кредиторів, які використали прогалину законодавства та усвідомлено заслали договір відступлення права вимоги на визначених цим договором умовах без відступлення права вимоги за іпотекою шляхом укладення окремого договору, разом зі стягненням на предмет іпотеки у позасудовому порядку згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» без проведення обов`язкової оцінки іпотечного майна суб`єктом оціночної діяльності на момент стягнення, суперечать принципу добросовісності.

Також колегія суддів враховує те, що згідно ч. 2, 3 ст. 13 ЦПК України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув, та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1, п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 268816,50грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» про стягнення заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтайм Фінанс» (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців, 77, ЄДРПОУ 39692262) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 268816 (двісті шістдесят вісім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 50 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 30 липня 2021 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба