Справа №761/7897/18. Провадження №11-кп/824/1853/2021. Головуючий у суді першої інстанції - Циктіч В.М.

Категорія: ч. 1 ст. 286, ст. ст. 75, 76 КК України. Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - Дзюбін В.В.

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

26 липня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.,

суддів - Рудніченко О.М., Свінціцької О.П.

при секретарі судового засідання - Волос Ю.О.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката Луцика Максима Михайловича, який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_1 , на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 8 жовтня 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторони обвинувачення - прокурора Тертичного О.А.,

у с т а н о в и л а:

Цим вироком, ухваленим у кримінальному провадженні №42017101100000397 від 12.12.2017 року щодо обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в сел. Жовтневе Попільнянського району Житомирської області, одруженого, із середньою спеціальною освітою, працюючого на посаді водія ТОВ "Кийтранс-2005", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , несудимого, -

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та йому призначене покарання у виді обмеження волі на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати у розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн.

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції

Згідно обвинувального акта у кримінальному провадженні №42017101100000397, складеним слідчим Шевченківського управління поліції ГУ НП в місті Києві Юрченком О.В. та затвердженим прокурором Київської місцевої прокуратури №10 Шумигаєм А.В. 18.02.2018 року, ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

08.12.2017, близько 08.50 год., водій ОСОБА_1 , керуючи пасажирським автобусом марки «Атаман А-092Н6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ «Кийтранс-2005», рухався маршрутом № 223 вулицею І.Турчина, поблизу будинку № 17 у м. Києві, зі сторони вул. Ак. Туполєва у напрямку вул. Стеценка. Зупинившись на зупинці громадського транспорту «вул. І.Турчина», під час посадки пасажирів проявив неуважність до дорожньої обстановки, чим порушив п. 1.5 та 2.3 б) ПДР України, не вживши заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, з відкритими задніми дверима розпочав рух, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, тим самим порушив п. 10.1 та 21.4 ПДР України.

Внаслідок вищеописаних дій обвинуваченого із задніх дверей керованого ОСОБА_1 автобусу, навпроти будинку № 11 вул. І.Турчина у м. Києві сталося падіння пасажира ОСОБА_2 , який в момент початку руху знаходився у салоні вказаного транспортного засобу.

Через проявлену водієм ОСОБА_1 злочинну необережність, внаслідок порушення ним правил безпеки дорожнього руху пасажиру ОСОБА_2 спричинено тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді забою головного мозку з геморрагічними крововиливами в лівій скроневій і в правій тім`яній ділянках голови.

Під час руху ОСОБА_1 , допустив порушення вимог Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зокрема:

- п. 1.5 ПДР України - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3 б) ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.1 ПДР України - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 21.4 ПДР України - водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу.

Вирок у кримінальному провадженні №42017101100000397, внесеному до ЄРДР 12.12.2017 р., вмотивований тим, що перевіривши доводи обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , свідків, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих сторонами доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом.

Зокрема, суд критично оцінив доводи обвинуваченого, оскільки вони мають суперечливий характер, є непослідовними та спростовуються сукупністю інших, досліджених судом доказів.

Суд зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого правопорушення підтверджується як показаннями потерпілого та свідків, так і об`єктивними даними, зокрема, висновками судових експертиз.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

Не погодившись з цим рішенням суду першої інстанції, адвокат Луцик М.М., який діє у захист прав та інтересів обвинуваченого ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить: вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2019 року по справі №761/7897/18 - скасувати; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та виправдати по суду.

Вважаючи вирок суду незаконним та необґрунтованим, наголошує на тому, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були допитані в судовому засіданні, не підтверджують вину ОСОБА_1 , а навпаки підтверджують той факт, що можливо потерпілий випав з іншої маршрутки, оскільки свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила про те, що не бачила як маршрутка від`їжджала від зупинки, а тому не може стверджувати чи маршрутка рухалась з відкритими дверима від самої зупинки, чи з закритими задніми дверима, які відкрились з певних причин пізніше; та про те, що колір маршрутки "жовтий", хоч насправді "світло-бежевий". Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні заявила, що перед нею рухалась маршрутка - автобус "Богдан" жовтого кольору, вказує на механізм відкривання дверей поворотний та на табличку ззаду автобуса з номером "223".

Вказує, що в межах кримінального провадження було встановлено, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 автобус марки "АТАМАН А-092Н6" д.н.з. НОМЕР_1 світло-бежевого кольору, а не жовтого, жодної таблички ззаду маршрутки не було, а механізм відкривання дверей у автобуса обкочувального типу, які ніколи не стають перпендикулярно автобусу.

Звертає увагу на висновок №164/26-11 від 30.11.2018 року, підготовлений спеціалістом ТОВ "Українська експертна компанія" Абрамкіним Б.П., в якому вказані обставини, викладені в ньому, потребували додаткової перевірки шляхом призначення судової інженерно-транспортної експертизи, однак при заявлені клопотання захисником про призначення даної експертизи та інших клопотань, йому було відмовлено судом.

В підсумку вказує про неповноту судового розгляду судом першої інстанції та невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження , що стало підставою ухвалення незаконного вироку.

Іншими учасниками кримінального провадження вирок не оскаржений.

24.05.2021 р. від обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності в якому останній просить: задовольнити клопотання; вирок Шевченківського районного суду міста Києва 08.10.2019 року стосовно нього за ч. 1 ст. 286 КК України скасувати зі звільненням ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України та кримінальне провадження закрити.

Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги

26.07.2021 року перед початком судового засідання надійшла заява від ОСОБА_1 про розгляд поданого клопотання без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача щодо доводів, викладених у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_1 ; вислухавши доводи прокурора Тертичного О.А., який підтримав клопотання обвинуваченого, вивчивши та перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши й обміркувавши доводи клопотання, - колегія суддів апеляційної інстанції уважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 вказаної статті, закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами № 245-VII від 16.05.2013, № 1183-VII від 08.04.2014).

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості (в редакції із змінами № 4025-VI від 15.11.2011) та був вчинений обвинуваченим 08.12.2017 року.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачала покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 586-VI від 24.09.2008).

Таким чином строки давності, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у вигляді трьох років, закінчилися.

Обставини, наведені у ч. ч. 2-5 ст. 49 КК України, у даному кримінальному провадженні відсутні, тому обвинувачений підпадає під дію зазначеної норми закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 КПК України, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 заявив вищевказане клопотання та просив закрити провадження у зв`язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, що не є реабілітуючою обставиною, матеріали судового провадження не містять даних про переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування або суду, а також щодо вчинення останнім нового кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції, закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав. В клопотанні зазначив, що не заперечує проти закриття провадження на підставі ст. 49 КК України.

У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 р. (справа №566/554/16-к), роз`яснено, що визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК, у зв`язку з чим незалежно від визнання вини, особа звільняється від кримінальної відповідальності, а провадження відносно неї підлягає закриттю.

При цьому апеляційний суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_1 , що закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України не є реабілітуючою обставиною.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження.

Таким чином, колегія суддів вбачає у кримінальному провадженню наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Луцика Максима Михайловича шляхом звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне клопотання задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрити.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 417, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

п о с т а н о в и л а:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 8 жовтня 2019 року, ухвалений у кримінальному провадженні під №42017101100000397, внесеному 12.12.2017 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України і закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С У Д Д І:

В. В. Д з ю б і н О. М. Р у д н і ч е н к о О. П. С в і н ц і ц ь к а