ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/4960/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лапій С.П., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вишгородської міської територіальної виборчої комісії Вишгородського району Київської області, треті особи: ОСОБА_1 , Вишгородська міська рада про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року задоволено заяву про забезпечення позову.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, третя особа ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року про забезпечення позову на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є законність та правомірність постанови Вишгородської міської територіальної виборчої комісії Вишгородського району Київської області від 14.04.2021 року № 2 «Про визнання обраним наступним за черговістю кандидата у депутати Вишгородської міської ради».

26.04.2021 року на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла заява гр. ОСОБА_2 , в якій остання просила суд зупинити дію постанови Вишгородської міської територіальної виборчої комісії Вишгородського району Київської області від 14.04.2021 року № 2 «Про визнання обраним наступним за черговістю кандидата у депутати Вишгородської міської ради».

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_2 зазначила, що оскаржувана постанова протиправно позбавила її депутатського мандату та можливості виконувати обов`язки депутата місцевої ради, зокрема, щодо участі у засіданнях Вишгородської міської ради та її органів, роботи з виборцями у виборчому окрузі, розгляду пропозицій, заяв і скарг виборців, що свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та ускладнить відновлення цих прав, свобод та інтересів у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву гр. ОСОБА_2 про забезпечення позову та зупиняючи дію оскаржуваної постанови Вишгородської міської територіальної виборчої комісії Вишгородського району Київської області від 14.04.2021 року № 2 «Про визнання обраним наступним за черговістю кандидата у депутати Вишгородської міської ради» суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку заходи забезпечення не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до винесення рішення по суті справи.

Повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання про забезпечення позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення вказаного питання, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції правомірно та законно забезпечено позов.

Відповідно до ч. 1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Правовими положеннями ч.1 ст.151 КАС України регламентовано, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Так, у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Згідно з абз.2 п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» (далі по тексту - Постанова Пленуму ВАСУ №2 в чинній редакції) в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У відповідності до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з предметом спору.

Як слідує з матеріалів справи, на чергових місцевих виборах 25.10.2020 ОСОБА_2 обрано депутатом Вишгородської міської ради.

Між тим, Вишгородською міською територіальною виборчою комісією Вишгородського району Київської області прийнято постанову від 14.04.2021 року № 2 «Про визнання обраним наступним за черговістю кандидата у депутати Вишгородської міської ради».

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови зазначено, що ОСОБА_2 входить до складу апарату виконавчого комітету Вишгородської міської ради, а саме: займає посаду начальника Відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин та враховуючи несумісність статусу депутата місцевої ради з деякими посадами та видами діяльності відповідно до ст. ст. 278, 283 ВК України.

Розпорядженням Вишгородського міського голови Момота О. від 12.04.2021 року № 188 ОСОБА_2 переведена на посаду головного спеціаліста відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин виконавчого комітету Вишгородської міської ради.

Тобто, на час прийняття оскаржуваного наказу ОСОБА_2 не займала посаду начальника Відділу культури, молоді, спорту, туризму та міжнародних відносин.

Крім того, оскаржувана постанова позбавила заявницю депутатського мандату та можливості виконувати обов`язки депутата місцевої ради, зокрема, щодо участі у засіданнях Вишгородської міської ради та її органів, роботи з виборцями у виборчому окрузі, розгляду пропозицій, заяв і скарг виборців.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що правомірність або неправомірність винесення оскаржуваної постанови Вишгородською міською територіальною виборчою комісією Вишгородського району Київської області від 14.04.2021 року № 2 «Про визнання обраним наступним за черговістю кандидата у депутати Вишгородської міської ради» може бути встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду даної справи, у той час, як підстави для визнання обраним наступним за черговістю кандидата у депутати Вишгородської міської ради ОСОБА_1 можуть призвести до наслідків вчинення особою, яка не має на це законного права, певних дій, прийняття рішень, тощо.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги посилання ОСОБА_2 , що у разі визнання оскаржуваної постанови протиправною, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду, та ефективний захист і поновлення порушених прав заявниці.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, позивачкою надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову та того, що захист прав позивача в спірних правовідносинах стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даній справі, що, відповідно до наведених приписів процесуального законодавства, є прямими підставами для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

Отже, судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 308, 310, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 29.07.2021 року