ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 р. Справа № 2-а-1113/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни ,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють за усною заявою довірителя
відповідача : Сидорова О.В., що діє за посвідченням та на підставі доручення
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до : регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області
про : скасування рішення про застосування фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ :
Заявлено позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної відповідачем перевірки складено акт, в якому зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 здійснено продаж сигарет поштучно, що є порушенням вимог чинного законодавства і тягне за собою застосування штрафу. Проте, з такими висновками позивач не погоджується, оскільки фактично поштучно здійснювався продаж сигар, на підтвердження чого надано сертифікат, в якому й зазначено: тютюнові вироби "Blackstone" Vanilla" відповідають вимогам ГОСТу 8699-76 та є сигарами. Продаж поштучно сигар не заборонено, а тому підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.
В судовому засіданні позивач та його представники вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представники відповідача проти позову заперечили, в його задоволені просили відмовити обґрунтовуючи свою позицію тим, що згідно чинного ГОСТу сигари виробляються з відібраних листків сигарних сортів тютюну та отримані шляхом обгортання начинки в підлист з наступною закруткою в покровний лист. Тобто виробництво сигар з фільтром ГОСТом не передбачено. Крім того, ГОСТом визначені умови пакування сигар в упаковках по 2, 5, 10 та 25 шт. Пакування по 20 штук нормативним документом не передбачено. Отже, висновки перевіряючих є вірними, а тому штраф застосовано правомірно.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
17 лютого 2010 року на підставі направлення №37 від 17.02.2010 р. інспекторами РУ Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку магазину, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Ширшова, 20 та належить суб’єкту господарювання ОСОБА_1, з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійснені оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За результатами перевірки складено акт № 0112/02/32/2-2387905488 (далі –акт перевірки), яким зафіксовано факт продажу сигарет «Blackstone Vanilla» поштучно, по ціні 1.25 грн. за цигарку. В підтвердження зазначеного, до матеріалів справи долучено фіскальний чек №7653 від 17.02.2010 року.
Таким чином, встановлено факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами поштучно в порушення вимог ст.15-3 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
На підставі вищевказаного Акту Регіональним управлінням Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області прийнято рішення №0206282800-21 від 18.02.10 р. про застосування до СПД ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 6800 грн., на підставі абзацу 9 статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до суду і зазначеними позовними вимогами.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно сертифікату відповідності серії ВВ №229398 зареєстрований в реєстрі за №UA1.034.Х001783-10, термін дії з 9.02.10 р. по 9.02.11 р. та додатку на нього серії ГЕ №430841 тютюновий виріб BLACKSTONE LC VANILLA є сигарами.
Як встановлено в судовому засіданні, перевіряючими, 17.02.10 р. в магазині, що належить суб’єкту господарювання ОСОБА_1, було придбано в роздріб 2 шт. виробу з тютюну з пачки "Blackstone" Vanilla" по ціні 1,25грн. в зв’язку з чим роздрукований фіскальний чек на суму 2,50 грн. від 17.02.10 р. о 15:07 №7653.
При цьому, як підтверджено представником відповідача, при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій, оглядався сертифікат якості наданий підприємцем, однак не був взятий до ваги, оскільки тютюнові вироби, що були об’єктом перевірки та зазначені в останньому не відповідають ГОСТу, а тому проданий товар є сигаретами, а не сигарами.
На підтвердження такої позиції, суду надано лист Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України № 2277/32-0317 від 23.04.10 р., в якому зазначено, що відповідно до чинного ГОСТу 8699-76 "Технические условия “Сигары” сигари виробляються з відібраних листків сигарних сортів тютюну та отримані шляхом обгортання начинки в підлист з наступною закруткою в покровний лист. Тобто, виробництво сигар з фільтром ГОСТом 8699 не передбачено. Поряд з цим, пунктом 4 ГОСТу 8699 визначені умови пакування сигар, а саме, сигари випускаються в упаковках по 2, 5, 10 та 25 штук. Пакування сигар по 20 штук нормативним документом не передбачено.
В зв’язку з чим, позивачем здійснено продаж поштучно саме сигарет, а не сигар, що є порушенням вимог законодавства, за недотримання якого застосовується штраф.
Проте з такою позицією відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.
По – перше, на підтвердження своїх доводів, як зазначено вище, відповідач посилається на лист РУ ДКВОСАНТВ ДПА України № 2277/32-0317 від 23.04.10 р., тоді як перевірка проводилась 17.02.10 р. Отже, посилання на інформацію/роз’яснення, яке було надано після перевірки є безпідставним.
По – друге, згідно пунктів 8, 9 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами” № 218 від 24.07.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.02 р. за № 679/6967, тютюнові вироби, що надходять до продажу, повинні бути з відповідними документами, наявність яких передбачена законодавством. Тютюнові вироби підлягають обов'язковій сертифікації в порядку та у строки, визначені законодавством України. Роздрібна торгівля тютюновими виробами здійснюється за наявності в документах, згідно з якими вони надійшли, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.
Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Статтею 14 вказаного Декрету законодавець визначив, що державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування та яким, відповідно до Указу Президента України від 18 березня 2003 року №225/2003 є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Саме Держспоживстандарт України, згідно пунктів 4, 5 Положення “Про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики” відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління якістю здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства у сфері регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами та має право в разі невідповідності продукції вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізовувати споживачам продукцію, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері.
З аналізу наведеного вбачається, що саме Держспоживстандарт визначає відповідність продукції (товару) стандартам та видає відповідні сертифікати.
На підставі викладеного суд вважає, що відповідач за відсутності передбаченої законом для нього компетенції та перейнявши повноваження іншого органу безпідставно дійшов висновку про те, що перевірений товар, на який видано сертифікат не відповідає вимогам ГОСТу та, відповідно, що проданий товар є сигаретами, а не сигарами.
В той же час, в Акті перевірки зазначено, що позивачем реалізовано 2 сигарети, в підтвердження чого надається фіскальний чек від 17.02.2010 року на суму 2.50грн. Як вбачається з зазначеного вище Акту, останній поверхнево відображає дійсні обставини, які мали місце 17.02.2010 року, оскільки перевіряючі сертифікат відповідності на вказаний товар в момент перевірки не витребовували, огляд тютюнової пачки з якої було придбано в роздріб 2 шт. виробу не здійснювався, а також вказаний товар на дослідження спеціалісту не передавався. З пояснень відповідача, судом встановлено, що висновки перевіряючих побудовані завдяки застосуванню методу візуального огляду придбаного товару. За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вказаний Акт на який посилається відповідач, носить суперечливий характер, так як грунтується на припущеннях перевіряючих.
Суд звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, а тлумачення закону в жодному разі не повинно спричиняти несправедливих обмежень прав особи. Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Крім того, як вбачається з роздрукованого фіскального звітного чеку на суму 2,50 грн. від 17.02.10 р. о 15:01 за №7653 наданого відповідачем, (а.с.46), зазначений напис – сигблкстнвн 1ш, що не дає змогу суду встановити який вид тютюнових виробів реалізовано позивачем в момент перевірки. Оскільки абревіатура «сиг» може свідчити як про реалізацію сигар так і сигарет. При цьому, ціна однієї штуки проданого товару становить 1.25грн.
Згідно листа від 30.11.2009 року №26498/7/21-0117, "Про надання інформації", який наданий представником відповідача в судовому засіданні, вбачається, що для організації роботи та здійснення контролю за дотриманням суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються роздрібною торгівлею тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником або імпортером таких тютюнових виробів, Державна податкова адміністрація України направляє на ДПА в АР Крим, областях, м.Києва, м.Севастополя, РУД САТПА в АР Крим, областях, м.Києва, м.Севастополя дані чинних декларацій про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари станом на 1 грудня 2009 року в електронному вигляді. За змістом додатку до вказаного листа, максимальна роздрібна ціна за 1 шт. BLACKSTONE LC VANILLA (опис товару - сигари, включаючи сигари з відрізними кінцями, та сигарили (тонкі сигари) з вмістом тютюну) становить 1.25грн.
Водночас, як встановлено в ході судового розгляду справи, перевіряємий товар був маркований, а згідно положень частини 2 статті 7 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” наявність марки акцизного збору на пляшці (упаковці) алкогольних напоїв та пачці (упаковці) тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на митну територію України і реалізації їх споживачам.
Разом з тим, не можуть братись до уваги й твердження представника відповідача про те, що сигар з фільтром немає, оскільки, згідно Міжнародної класифікації промислових зразків, в класі 27 “тютюнові вироби і приналежності для паління” зазначено: 27-01 Кінчики сигар з фільтром К0381.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити й про те, що продаж тютюнових виробів здійснювався на підставі документів (в т.ч. сертифікату), в яких зазначено вид товару (сигари). На думку суду, суб’єкт господарювання робити висновки про відповідність придбаного товару ГОСТу чи про невідповідність товару отриманим документам не може за відсутності необхідних знань, компетенції, повноважень та необхідності в такому.
Слід також зауважити, що у зазначеній в оскаржуваному рішенні нормі, штраф, накладений відповідачем на позивача, не визначений як податок або збір (обов’язковий платіж). Тому штраф за порушення суб’єктом господарювання положень Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначається як різновид адміністративно-господарських санкцій. Правовою підставою для такого висновку є стаття 238 Господарського кодексу України, яка передбачає, що санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
При вирішенні питання про застосування адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності суб’єкта господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 17 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Сертифікат відповідності та відповідні написи на пачці для суб’єкта господарювання, в даному випадку позивача, стали підставою вважати, що тютюнові вироби є саме сигарами.
Таким чином, із матеріалів справи та представлених відповідачем доказів не вбачається бездіяльності та протиправних дій позивача, його вини (у продажі поштучно тютюнових виробів), що є складовими господарського правопорушення; ним здійснені всі залежні від нього заходи та всі дії (зокрема, щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі та отримання сертифікату відповідності), по недопущенню господарського правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого рішення, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно положень статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням положень ст. 94 КАС України.
Пунктом 1 частини 3 статті 105 КАСУ передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Таким чином, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про законність або протиправність рішення суб'єкта владних повноважень. Наслідком визнання рішення протиправним є його скасування. У зв’язку з цим, ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд дійшов висновку, що рішення регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області про застосування до суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 фінансових санкцій від 18.02.2010 року №0206282800-21 є протиправним, а тому права позивача потребують судового захисту шляхом скасування цього рішення.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Вінницькій області про застосування до суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 фінансових санкцій від 18.02.2010 року №0206282800-21.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 25.05.10
Суддя : Дмитришена Руслана Миколаївна
18.05.2010