ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Вн. №27/648

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року м. Київ № 640/24205/20

за позовомОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про:

визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ) 2019 з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018;

зобов`язання відповідача з 01.10.2017 року призначити нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 , інваліду війни, ліквідатору ЧАЕС пенсію як для інваліда війни з врахуванням розміру пенсії, зазначеному у частині третій ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 року до моменту здійснення перерахунку без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року №1210.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в письмовому провадженні в порядку ст. 263 КАС України.

30.11.2020 р. до суду подано відзив на позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. №796-XII як інвалід ІІ групи, захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.

07.08.2020 р. ОСОБА_1 подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про перерахунок пенсії, у якій заявник просив призначити, обчислювати і виплачувати йому пенсію, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII.

Листом від 04.09.2020 р. за №20167-20634/Ф-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, оскільки каліцтво/захворювання, пов`язане з ЧАЕС, не було отримано під час проходження дійсної строкової служби.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану відмову протиправною з таких підстав.

Позивач зазначає, що він є інвалідом війни і має право на отримання пенсії як інваліда війни, що не враховується відповідачем.

Також позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 р. № 6-р/2018 та від 25.04.2019 р. № 1-р(II)/2019, що безпосередньо стосуються його права на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність підстав для перерахунку пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, оскільки відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач був залучений до складу формувань цивільної оборони, за що отримував оплату праці за період роботи в зоні відчуження, а каліцтво/захворювання, пов`язане з ЧАЕС, не було отримано під час проходження дійсної строкової служби.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1-3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII в чинній редакції пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 р.

Зокрема, згідно з рішенням Конституційного Суду № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 р. за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" -

визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Відповідно, пенсія згідно з ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII може бути призначена особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження будь-якої військової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Тобто, для набуття права на отримання пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII необхідна сукупність таких умов -

наявність у особи статусу військовослужбовця на час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

залучення особи до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у статусі військовослужбовця;

встановлення інвалідності особі внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у статусі військовослужбовця.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1) (посвідчення НОМЕР_1 від 25.09.2019 р.), є інвалідом ІІ групи (посвідчення НОМЕР_2 від 14.11.2007 р.), захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (довідка до акта огляду МСЕК серія КИ-1 №013041 від 25.05.2006р.)

Додатково для відповідності вимогам ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII необхідно підтвердження наявності у позивача статусу військовослужбовця на час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і залучення його до ліквідації саме у статусі військовослужбовця.

Проте, такі докази у матеріалах справи відсутні.

Зокрема, відповідач зазначає, що відповідно до матеріалів пенсійної справи позивач під час ліквідації аварії на ЧАЕС був залучений до складу формувань цивільної оборони, а не як військовослужбовець, і вказана обставина підтверджується наданими позивачем довідкою Київського заводу "Генератор" від 15.10.1993 р. №0-32к, довідкою Управління з питань надзвичайних ситуацій КОДА від 30.10.2007 р. №01-08/1000, згідно з якими позивач як працівник Чорнобильської філії заводу "Генератор" приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування ЦО Чорнобильського району.

Таким чином, каліцтво/захворювання, пов`язане з ЧАЕС, не було отримано позивачем під час проходження військової служби.

Наявність у позивача статусу інваліда війни на можливість призначення пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не впливає за відсутності вказаного зв`язку між проходженням військової служби та отриманою інвалідністю.

За таких обставин рішення Конституційного Суду № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 р. на можливість призначення позивачу пенсію на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII не впливає.

Щодо посилання на рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 р. № 6-р/2018, то зі змісту позову незрозуміло, яке відношення воно має до правовідносин сторін.

Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем вказаних вимог в даному випадку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-263, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 29.07.2021 р.