ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року Справа № 160/5232/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.  

за участі секретаря судового засіданняАлєксєєнко К.С.

за участі: позивача: представника відповідача-1:                                                      представника відповідача-2: Мерзленка О.А. Ростіюк Н.М. не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Дніпровська міська рада, відповідача-2: Спеціальна комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у м. Дніпро Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,-

                    ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з урахування позову від 16.04.2021 року (направлено засобами поштового зв`язку 14.04.2021 року) після виконання вимог ухвали суду без руху від 12.04.2021 року, 07.04.2021 року (направлено засобами поштового зв`язку 05.04.2021 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1  у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Дніпровська міська рада, відповідача-2: Спеціальна комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у м. Дніпро Дніпровської міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у м. Дніпро Дніпровської міської ради від 22.03.2021 року, протокол №30, а саме: п. 4 : “Встановити обмеження щодо пільгових перевезень пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, на міських маршрутах загального користування авто та електротранспорту і метро і встановити час для здійснення таких перевезень щоденно з 10 год 00 хв. до 15 год 00 хв. в інший час пільга не діє”.

- стягнути з відповідача-1: Дніпровська міська рада на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9000 грн.

Мотивуючи дані позовні вимоги позивач зазначив, що останній є учасником бойових дій, тобто має право на пільги, встановлені законодавством України, зокрема, і на безкоштовний проїзд у міському транспорті. Однак відповідач своїм спірним пунктом 4 рішення №30 у вигляді протоколу засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня скасував передбачене законом пільгове перевезення пасажирів громадським транспортом на час дії карантину, чим фактично позбавив його права на такий пільговий проїзд в міському транспорті. Таке рішення є незаконним, оскільки суперечить нормам ч. 7 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”: “безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі”.

Дніпровська міська рада в поданому відзиві на позовну заяву позовні вимоги  ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Відповідач-1 зазначив, що позивач вважає, що оскаржуване рішення є дискримінаційним відносно нього. Оскільки громадськості через ЗМІ, офіційні сайти органів місцевого самоврядування не надано жодного експертного висновку, що саме перебування пільгових категорій, в тому числі учасників бойових дій в громадському транспорті до 10-00 та після 15-00 щоденно, спричинить поширення коронавірусної хвороби. В тому числі вважає Комісія не наділена повноваженнями щодо позбавлення/звуження змісту пільг. З цього приводу відповідач-1 зазначає, що у зв`язку із ускладненням епідемічної ситуації рішенням Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій, (протокол позачергового засідання № 8 від 20.03.2021) на території Дніпропетровської області установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки. З метою запобігання поширенню на території міста Дніпра гострої респіраторної хвороби COVID-19 та ускладнення епідемічної ситуації, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» протоколом позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 20.03.2021 № 8 комісія вирішила, зокрема встановити обмеження щодо пільгових перевезень пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, на міських маршрутах загального користування авто та електротранспорту і метро та встановлено час для здійснення таких перевезень щоденно з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. В інший час пільга не діє. Таке рішення було оформлено протоколом комісії від 22.03.2021 № 30.

Станом на дату прийняття та на сьогоднішній день оспорюваного пункту протоколу № 30 від 22.03.2021 в м. Дніпрі кожен день виявляються нові випадки COVID-19 в тому числі кількість виявлених нових випадків COVID-19 протягом останніх семи днів перевищує кількість випадків за аналогічний період на 55,8 %, що підтверджується листом від 13.04.2021 № 1-6-2/1658 з ВСП «Дніпровський міський відділ лабораторних досліджень» ДУ «Дніпропетровський обласний лабораторний центр МОЗ України». В тому числі, кожний день інформація щодо нових випадків захворювання оприлюднюється департаментом охорони здоров`я Дніпровської міської ради на офіційному сайті, в сукупності, які перевищують вказаний відсоток. Крім того, Компанією ТОВ «А-С» була здійснена розробка цифрової мультимодальної транспортної моделі м. Дніпро, в рамках даної транспортної моделі було встановлено, що максимальна активність пасажирів у користуванні громадським транспортом «припадає у години пік, а саме в ранковий час з 07 год. 00 хв. до 10 год.00 хв. та у вечірній час після 15 год. 00 хв.». Одним із способів забезпечення зменшення скупчення людей на зупинках громадського транспорту є зміна графіку роботи навчання тощо. Тобто, оскаржуваний пункт рішення був прийнятий саме з метою запобігання скупчення людей на зупинках та в транспорту для уникнення подальшого розповсюдження на території м. Дніпра гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Якщо проаналізувати в цілому прийняте рішення засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня від 22.03.2021. оформленого Протоколом № 30, а не окремі його пункти то можливо побачити. що в цілому обмеження перелічені в Протоколі стосуються всіх верст населення в тому числі і суб`єктів господарювання, такі обмеження є вимушеними заходами в протидії зі спалахом респіраторної хвороби COVID-19, а тому доводи позивача щодо дискримінації є надуманими.

Таким чином, враховуючи приписи Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яким передбачена можливість під час встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, установлювати додаткові обмежувальні протиепідемічні заходи, які не передбачені пунктом 3 постанови КМУ 17 лютого 2021 р. № 104, тобто відповідних обмежень, направлених на запобігання розповсюдження поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом COVID-19, відповідачем було правомірно прийнято рішення, зокрема щодо встановлених обмежень визначених п. 4 Протоколу № 30 від 22.03.2021.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 27.03.2020 № 412 (вказане рішення опубліковано на офіційному сайті Дніпровської міської ради та є в загальному доступі) створено спеціальну комісію з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у місті Дніпрі. Пунктом 3 цього ж рішення передбачено, що спеціальна комісія у своїй діяльності керується Загальним положенням про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характер) регіонального, місцевого та об`єктового рівня, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів У країни від 14.06.200 № 843. Спеціальна комісія не є окремою юридичною особою і відповідно не наділена адміністративною процесуальною правоздатністю. Отже, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач-1 стверджує, що позивачем не обґрунтовано, у чому полягає моральна шкода, в матеріалах справи не міститься жодних відомостей, які б свідчили про ступінь страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, у справі відсутні докази, які б свідчили про погіршення стану здоров`я позивача в результаті дій чи бездіяльності відповідачів, або ж про тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, позивачем також не доведено розмір моральної шкоди та причинний зв`язок цієї шкоди з неправомірними діями, бездіяльністю відповідачів. З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Отже, позивачем не надано жодних доказів, які б слугували підставою для відшкодування моральної шкоди.

На переконання Дніпровської міської ради, позивачем не доведено передбачених законодавством обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь її моральних чи фізичних страждань або шкоди завданої здоров`ю, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач-2: Спеціальна комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у м. Дніпро Дніпровської міської ради правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористалася.

ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів Дніпровської міської ради, які викладені відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву. Аргументи даної відповіді зводяться до того, що щодня користуючись електротранспортом та маршрутними засобами позивач бачить систематичне порушення карантинних заходів, вибіркове виконання рекомендацій Постанови Кабінету Міністрів України №1236. Кабінет Міністрів України продовжив режим надзвичайної ситуації, який запроваджували раніше через пандемію коронавірусу, до 30 червня 2021 року. Щонайменше до цього часу діятиме й адаптивний карантин. Про це повідомив прем`єр-міністр Денис Шмигаль на засіданні Кабміну 21 квітня 2021 року. Але, ж питання стосовно того, чи має право посадові особи ОМС вводити обмежувальні приписи та порушувати таким чином прав містян. Це можливо, але потрібна вагома причина. Цей основний принцип верховенства права відображено в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: статті 8, 9, 10 і 11 припускають втручання в основні права гам, де це є «необхідним у демократичному суспільстві для захисту здоров`я». Стаття 15 Конвенції також припускає відступ від деяких прав, а саме: «будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом». В першу чергу реакція держави під час надзвичайної ситуації повинна бути заснована на фактичних даних, а не зумовлюватися політичним тиском або потребою щось робити, а введення в дію пункту 4 протоколу №30 спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня, схоже саме на той випадок, що необхідно було хоча б щось зробити, а саме ввести в дію необґрунтоване, незаконне з усіх боків рішення. Неможливо зменшити скупчення людей чи наповнюваність транспортних засобів в той час, коли люди змушені їхати на роботу та з роботи, особи похилого віку - в лікарні та державні установи, зранку, коли назначений прийом, а діти в спортивні гуртки в вечірній час. А водії не виконують рекомендації, не використовують засоби індивідуального захисту та заповнюють салон повністю. Має бути чітке наукове і медичне обґрунтування екстрених заходів. Не менш важливою є потреба у використанні саме законодавства для досягнення кінцевої мети. Потрібно довести, що рекомендації, м`які зобов`язання та обмежувальні заходи, не спрацюють і необхідна примусова сила якісного закону. Дніпровська міськрада та створена спеціальна комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня не мають такого чіткого обґрунтування, яке б відповідачі донесли до містян. Введенням в дію пункту 4 протоколу №30 спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня без жодних виключень (наприклад для працюючих пільгових категорій чи за направленням лікаря, тощо) зухвало порушили право позивача, гарантоване державою та спровокували хвилю обурення, агресивної поведінки та стравили представників пільгових категорій та водіїв, підвищили градус напруги в місті. Ніякої такої аналітичної роботи Відповідачами проведено не було. Містян поставили перед фактом. Отже, в контексті обмеження прав на території України та виправданості меж втручання в такі права необхідно встановити чи дійсно мала місце суспільна небезпека, чи були вжиті заходи адекватними по відношенню до загрози та чи було достатнім національне законодавство.

Проаналізувавши відкриті дані низки аналітичних матеріалів епідеміологічної ситуації в Україні з 10.03.2021 року від Національної академії наук України, дослідження якої грунтуються на статистичних показниках Meddata, Центру громадського здоров`я (ЦГЗ) Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства юстиції України, щоденних звітів Міністерства охорони здоров`я (МОЗ) України та даних з сайту Ради національної безпеки і оборони України, можна зробити висновок, що зменшення захворюваності по всій території України прогнозувалося на кінець квітня, березень - квітень - прогнозувалася значна кількість захворювань. Тобто, введення в дію пункту 4 протоколу №30 спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня з порушенням прав позивача як пільговика, не було сто відсотково прораховано і обумовлено суттєвою необхідністю та не було адекватними по відношенню до загрози. Не існує ніяких офіційних обґрунтувань, що саме завдяки введенню в дію вищезазначеного протоколу, в м. Дніпро суттєво стало зменшуватись кількість зафіксованих випадків на COVID - 19, тобто про це стверджувати неможливо, так як і говорити про те, що цей крок був виправданий.

На думку позивача, введення в дію пункт 4 протоколу №30 спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня не корелюється з правом, гарантованим ч. 7 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що автоматично свідчить про недотримання виправданої мети та суспільної необхідності, і що даний захід не був «згідно із законом», і цей факт є достатнім для скасування оскаржуваної норми. До того ж, нагальність прийняття документу, не може бути визнано виправданням неякісності.

Позивач вважає, що своїми діями відповідач фактично позбавив останнього права користуватися законними правами, які йому були надані державою. Так, позивач з 2014 року захищає територіальну цілісність та суверенітет України. Практично щодня водії позивачу говорять, «поки ви не вийдете, я не поїду» і говорять в салон пасажирам «вирішуйте це питання, я не поїду». Тобто, маніпулюючи пасажирами, водії виконують протизаконні приписи відповідача, залучаючи до цих дій і пасажирів, практично відкрито провокуючи їх на силовий метод. При цьому вони зовсім "заплющують очі" на інші, невигідні їм вимоги цієї комісії про перевезення пасажирів тільки в масках та в кількості сидячих місць. Факт існування п. 4 Протоколу №30, прийнятий спеціальною комісією з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня - порушує право позивача на безоплатний проїзд, який гарантований державою, ч. 7 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Негативний вплив дії п. 4 Протоколу №30, прийнятий спеціальною комісією з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня полягає в систематичному, щоденному порушенню прав позивача, щоденні страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року, справа №464/3789/17). Ступень досяжності позивача негативних емоцій рівня страждання або приниження - обурення щодо систематичного продовження дії п. 4 Протоколу №30 спеціальною комісією з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня, ігнорування наслідків, які були викликані введенням в дію незаконного пункту, відчуття небезпеки, яке пов`язано з введенням в дію обмежувальних Законом України норм (яке виражається в постійній напрузі в громадському транспорті, побоювання колективних розправ), щоденне відчуття несправедливості, розгубленості, зневіри та приниження, а також невідповідності декларованого в суспільство відношення до захисників України ОМС Дніпровської міської ради з реальним станом, яке відобразилося в обмеженні законних прав. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням відповідача та и переживаннями позивача вочевидь зрозумілий, а співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам - також об`єктивно і зрозуміло зазначена у позовній заяві та така, що не має на меті збагачення позивача за рахунок відповідача, а має на меті лише компенсувати ті негативні наслідки, які позивач щодня відчуває та несе в свою родину. Отже, позивач вважає абсолютним і безпідставним твердження відповідача, щодо відсутності доказів заподіяння останньому моральної шкоди.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

09.04.2021 року ухвалою суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.

21.04.2021 року ухвалою суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року  казану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 12.04.2021 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

21.04.2021 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 160/5232/21 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання 28.07.2021 року прибули позивач та представник відповідача-1

Представник відповідача-2 в судове засідання не прибув про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Позивач позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позові відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмових відзивах на позов.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовної заяви слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що виконавчим комітетом Дніпровської міської ради 27.03.2020 року прийнято рішення №412 «Про введення режиму надзвичайної ситуації», яким введено режим надзвичайної ситуації у місті Дніпрі для Дніпровської міської ланки територіальної підсистеми єдиної надзвичайної системи цивільного захисту Дніпропетровської області тимчасово, 15.00 27.03.2020 року.

Другим пунктом означеного рішення створено спеціальну комісію з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у місті Дніпрі у складі визначеному в додатку до рішення.

Відповідно до п. 3 рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради, спеціальній комісії визначено у своїй діяльності керуватись Загальним положенням про спеціальну комісію з ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру регіонального, місцевого та об`єктного рівня, затвердженим Постановою КМУ від 14.06.2002 року №843.

 22.03.2021 р. відбулося засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня Дніпровської міської ради.

За результатами засідання складено Протокол № 30.

Відповідно до п. 4 Протоколу № 30 від 22.03.2021 р. засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у зв`язку із ускладненням епідемічної ситуації рішенням Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (протокол позачергового засідання від 20.03.2021 р. № 8) на території Дніпропетровської області установлено “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки.

З метою запобігання поширенню на території міста Дніпра гострої респіраторної хвороби COVID-19 та ускладнення епідемічної ситуації, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами) протоколом позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 20.03.2021 р. № 8 комісія вирішила:

- встановити обмеження щодо пільгових перевезень пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, на міських маршрутах загального користування авто та електротранспорту і метро та встановити час для здійснення таких перевезень щоденно з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. В інший час пільга не діє.

Термін: з 24.03.2021 р. до 13.04.2021 р.

Вважаючи п. 4 Протоколу №30 засідання спеціальної комісії протиправним позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У  статті 19 Конституції України  зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені    Конституцією    та законами України.

Право громадян на "пільговий" проїзд громадським транспортом передбачено чинним законодавством України, зокрема, Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", а також Постановами Кабінету Міністрів України "Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування" від 17.05.1993 №354, "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" від 05.04.1994 №226.

Як слідує зі змісту положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги, в тому числі, на безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі (п. 7 ч. 1 ст. 12).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.04.2015 року, а отже має право на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в т.ч. і на безкоштовний проїзд у міському транспорті.

Як свідчать матеріали справи та вказувалося вище, 22.03.2021 р. відбулося засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня Дніпровської міської ради. За результатами засідання складено Протокол № 30. Відповідно до п. 4 Протоколу № 30 від 22.03.2021 р. засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у зв`язку із ускладненням епідемічної ситуації рішенням Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (протокол позачергового засідання від 20.03.2021 р. № 8) на території Дніпропетровської області установлено “помаранчевий” рівень епідемічної небезпеки.

З метою запобігання поширенню на території міста Дніпра гострої респіраторної хвороби COVID-19 та ускладнення епідемічної ситуації, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами) протоколом позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 20.03.2021 р. № 8 комісія вирішила:

- встановити обмеження щодо пільгових перевезень пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, на міських маршрутах загального користування авто та електротранспорту і метро та встановити час для здійснення таких перевезень щоденно з 10 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. В інший час пільга не діє.

Термін: з 24.03.2021 р. до 13.04.2021 р.

З урахуванням викладеного, оскільки позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій щодо безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту, суд дійшов висновку, що на ОСОБА_1 поширюється дія оскаржуваного п. 4 рішення від 22.03.2021 №30, а тому він, в силу приписів ч.2ст.264 КАС України, має право оскаржити вказаний нормативно-правовий акт до суду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного нормативного-правового акту, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб визначає Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 №1645-III(в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Так, положеннямист.1 вказаного Закону №1645-III визначено, що "карантин" - це: - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; обмежувальні протиепідемічні заходи - медико-санітарні та адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню; протиепідемічні заходи - комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Відповідно до вимог ст.5 цього ж Закону України, органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт; здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків.

Як передбачено статтею 10 даного Закону, основними принципами профілактики інфекційних хвороб є: визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності; комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних, соціальних і освітніх заходів, обов`язковість їх фінансування; безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим на інфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорони здоров`я та в державних наукових установах; соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями; державна підтримка відповідних наукових розробок і вітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів, лікарських і дезінфекційних засобів та виробів медичного призначення, що застосовуються для профілактики, діагностики та лікування інфекційних хвороб.

Положеннями ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", якою, відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України "коронавірусу COVID-19" та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 з 12 березня до 03 квітня 2020 року на всій території України установлено "карантин".

Далі, Постановою КМУ від 16.03.2020 №215 було внесено зміни до Постанови КМУ від 11.03.2020 №211, а саме заборонено, зокрема: 4) з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 р. до 03 квітня 2020р.: регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньо-обласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями); перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху; перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньо-обласному і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення.

В подальшому, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації", з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої "коронавірусом SARS-CoV-2", висновків ВООЗ щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу "пандемією", з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до ст.14та ч. 2 ст.7 8 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України "режим надзвичайної ситуації" до 31.10.2020.

Після цього, Постановами КМ України № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, Розпорядженням КМ України № 1355-р від 28.10.2020, Постановами КМ України № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 року кінцева дата режиму надзвичайної ситуації продовжувалась (наразі до 31.08.2021 року).

З системного аналізу наведених норм слідує, що до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено встановлення "карантину" на території держави, а до повноважень органів місцевого самоврядування відноситься вжиття комплексу профілактичних і протиепідемічних заходів, у т.ч. адміністративного характеру, спрямованих для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

При цьому суд зазначає, що Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001. №2344-II Iне врегульовує роботу громадського автомобільного транспорту в умовах введеного "карантину", зокрема, щодо можливості та необхідності проведення протиепідемічних та санітарно-профілактичних заходів, нормативів наповнюваності транспортних засобів, вимоги до водіїв та пасажирів щодо забезпечення засобами індивідуального захисту, тощо.

Усі зазначені вище вимоги визначаються окремими нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, рекомендаціями Головного санітарного лікаря України тощо.

Так, відповідно до приписівст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР, до відання виконавчих органів міських рад належить: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв`язку.

Повноваження ж місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування саме в умовах "карантину" визначеност.30 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".

Так, зі змісту норм ст. 30 вказаного Закону вбачається, що на територіях, де встановлено "карантин", місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування надається право: залучати підприємства, установи, організації незалежно від форм власності до виконання заходів з локалізації та ліквідації епідемії чи спалаху інфекційної хвороби; залучати для тимчасового використання транспортні засоби, будівлі, споруди, обладнання, інше майно підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, необхідне для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів, із наступним повним відшкодуванням у встановленому законом порядку його вартості або витрат, пов`язаних з його використанням; установлювати особливий режим в`їзду, виїзду на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць громадян і транспортних засобів, а у разі необхідності - проводити санітарний огляд речей, багажу, транспортних засобів та вантажів; запроваджувати більш жорсткі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води; установлювати особливий порядок проведення профілактичних і протиепідемічних, у тому числі дезінфекційних, та інших заходів; створювати на в`їздах, виїздах на території карантину та окремих адміністративно-територіальних одиниць, що знаходяться на території карантину, контрольно-пропускні пункти, залучати в установленому порядку для роботи в цих пунктах військовослужбовців, працівників, матеріально-технічні та транспортні засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, частин та підрозділів центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку.

Отже, відповідними нормами права дійсно передбачена можливість місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування запровадження на відповідних територіях чи об`єктах особливих умов пересування і перевезення, проте не надано повноважень на скасування визначених чинним законодавством пільг.

Конституцією України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (ст.1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч. 2 ст. 3).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй (ч. ч. 1, 2 ст. 8).

Відповідно до положень розділу II Конституції України, зокрема: кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 1 ст. 33); кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ч. 1, 2 ст. 43); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч.1 ст.46).

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і               свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Пунктом 7 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; далі - Закон №3551) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Відповідно до п.7 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі. Це право поширюється і на особу, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи.

При цьому, ч. 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Також, ст. 38-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII передбачено, що особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на пільговий проїзд транспортом не допускається.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, висловленою в абз. 2, 3 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018 встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551, підриває довіру до держави.

Конституційний Суд України вважав, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту.

Слід зазначити, що оспорюваний п. 4 рішення Спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у м. Дніпро Дніпровської міської ради від 22.03.2021 року №30, стосувалося обсягу прав осіб пільгових категорій на безкоштовний проїзд в міському пасажирському транспорті загального користування на території м. Дніпро.

Тобто, фактично ним було скасовано пільговий проїзд для осіб, які мають право на вказані пільги згідно чинного законодавства, в тому числі для позивача, як особи, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Отже у даному випадку, Спеціальна комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у м. Дніпро Дніпровської міської ради такими повноваженнями не наділена.

Відтак, спірне рішення не відповідає вимогам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та суперечить гарантіям, змісту і спрямованості діяльності держави, визначеним у Конституції України.

В той же час, як було встановлено судом під час розгляду справи, на засіданні спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня вирішено внести зміни до протоколу засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня від 22.03.2021 №30 продовживши термін дії заходів, визначених зокрема пунктом 4 з 30.04.2021 року по 11.05.2021 року (протокол №33 від 28.04.2021 року) та з 11.05.2021 по 20.05.2021 включно (протокол №34 від 07.05.2021 року).

Тобто, протокол засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня від 22.03.2021 №30 вичерпав свою дію - 20.05.2021 року.

За правилами частини 9 статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Згідно з частиною 3 статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З огляду на викладене і враховуючи приписи частини третьої статті 264 КАС України щодо права особи, стосовно якої застосовано нормативно-правовий акт, оскаржити його до суду протягом всього строку чинності такого акту, позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом. Водночас норми частини другої статті 122 КАС України (щодо шестимісячного строку звернення до суду) у випадку оскарження нормативно-правового акта не застосовуються.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/22472/15 і від 13 жовтня 2020 року у справі №160/10542/19.

Слід зауважити, що в теорії і в чинному законодавстві розрізняються поняття «визнання нечинним» та «скасування».

Скасування акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним акта з моменту його прийняття.

Втрата чинності акта - визнання в установленому законодавством порядку недійсним акта на майбутнє, іншими словами, акт втрачає чинність з моменту прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.

Кодекс адміністративного судочинства України також розрізняє ці поняття.

За загально визнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Втрата чинності регуляторного акту, як і підзаконного може бути з дати скасування: а) прямого (формального) - скасовує орган, який прийняв цей акт або інший орган, якому закон надає таке право; б) фактичного - прийняття нового акта вищої або однакової юридичної сили з того ж предмета регулювання, без формального скасування старого акта.

Отже, оскільки протокол засідання спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня від 22.03.2021 №30 вичерпав свою дію - 20.05.2021 року, то вимога ОСОБА_1 щодо визнання протиправним і скасування рішення спеціальної комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у м. Дніпро Дніпровської міської ради від 22.03.2021 року, протокол №30, а саме: п. 4 : “Встановити обмеження щодо пільгових перевезень пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, на міських маршрутах загального користування авто та електротранспорту і метро і встановити час для здійснення таких перевезень щоденно з 10 год 00 хв. до 15 год 00 хв. в інший час пільга не діє” не піддягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 9000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, дійсно, статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Під «моральною шкодою» слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як визначено ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з тим, позивачем у позовній заяві не наведено точного розрахунку та жодного обґрунтування зазначеної ним суми моральної шкоди а також не надано будь-яких доказів (зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо), які б беззаперечно підтверджували цей факт.

Аналогічні висновки з цього спірного питання містяться і в постанові Верховного Суду від 25.04.2019р. у справі №818/1429/17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1: Дніпровська міська рада на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 9000 грн.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів протиправності дій позивачем суду не надано, а судом в ході розгляду справи їх наявність не встановлена.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень Закону України «Про судовий збір» та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення судового збору відсутні.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 28 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 29 липня 2021 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви   ОСОБА_1 до відповідача-1: Дніпровська міська рада, відповідача-2: Спеціальна комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру місцевого рівня у м. Дніпро Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди– відмовити повністю.  

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст  рішення суду складений  29 липня 2021 року.

Суддя                                                                                                     С. В. Прудник