Справа № 2 – а – 249 / 2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2010 року Бережанський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Крамаря В. М.
при секретарі Осадці М. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ОР ДПС УДАІ в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОР ДПС УДАІ в Тернопільській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить скасувати постанову ВО №0014868 про притягнення його – ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень, за те, що він 28.08.2009 року о 11.19 год. перевищив швидкість на 23 км/год в с. Теофіпілка Козівського району Тернопільської області – рухався із швидкістю 83 км/год, чим допустив порушення пункту 12.9 б ПДР, посилаючись на те, що постанова прийнята з порушенням вимог передбачених КУпАП, оскільки його ніхто не зупиняв, протоколу та постанови у його присутності не складав невідомо, в якому місці зафіксовано автомашину, відсутня прив’язка до дорожніх знаків та відрізку дороги, тобто невідоме місце вчиненого правопорушення; невідомо чи “Візир” №0711191 встановлений стаціонарно; не складено протоколу про адміністративне правопорушення, чим грубо порушено вимоги ст. 258 п.6 КУпАП.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить скасувати постанову серії ВО № 014868, винесену інспектором ДПС ОР ДПС в Тернопільській області про притягнення позивача до адміністративного штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень за перевищення швидкості у с. Теофіпілка Козівського району Тернопільської області. В обґрунтування заявлених позовних вимог дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Також пояснив, що можливо 28 серпня 2009 року він їхав через с. Теофіпілка Козівського району Тернопільської області, однак при цьому вимог правил дорожнього руху України він не порушував і швидкості не перевищував. Вважає, що в його діях відсутній склад згаданого адміністративного правопорушення, оскільки оскаржуване ним рішення відповідача прийняте незаконно, безпідставно, без обґрунтування належними і допустимими доказами. Постанова, яка по своїй суті є єдиним доказом в підтвердження його вини, не є достатнім для встановлення місця вчинення правопорушення, а тому і наявності в його діях складу згаданого адміністративного правопорушення.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився про причини неявки суду не повідомив , про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку; доказів в доведення правомірності свого оскаржуваного рішення не подав.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти правомірності своїх дій.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог розпорядження Міністерства Внутрішніх Справ України від 21 травня 2009 року №466, ... документування порушення встановленого швидкісного режиму руху транспортного засобу у зоні дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, повинне здійснюватися на в’їздах у населені пункти на відстані не меншій ніж 1000 метрів від його початку; перед початком роботи з радіолокаційним відеозаписувальним вимірювачем швидкості «Візир» повинен робитися знімок службового транспортного засобу із прив’язкою до місцевості, який повинен долучатися до матеріалів розгляду скарги для доведення місця фіксації порушення; адміністративний протокол повинен складатися лише за умови доведення вини водія транспортного засобу та достатніх доказів про допущення ним порушень ПДР (3-4 фото, відео матеріалів, показів свідків тощо).
В судовому засіданні встановлено, що постановою ВО № 014868 по справі про адміністративне правопорушення від 28 серпня 2009 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень за перевищення допустимої швидкості руху на 23 км./год., допущене в с. Теофіпілка Козівського району Тернопільської області. Як єдиний доказ вини позивача у згаданому перевищення допустимої швидкості автомашини позивача у згаданій, оскаржуваній постанові зазначено посилання на прилад «Візир» № 0711191. Однак, із згаданої постанови не вбачається, що здійснювалась фото фіксація, і саме в населеному пункті с. Теофіпілка Козівського району Тернопільської області, тобто інформація про місце скоєння порушення - відсутня. Окрім цього, не додано знімку службового автомобіля із прив’язкою до місцевості, на якій проводилася фото фіксація із застосуванням радіолокаційного приладу відеозаписувального вимірювача швидкості «Візир».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 293 КУпАП суд при розгляді скарги (позовної заяви) на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 28.08.2009 р., і провадження по даній справі закрити, за відсутністю складу правопорушення, так як оскаржуване позивачем рішення, прийняте відповідачем без належних і достатніх доказів.
Керуючись ст. ст. 141, 254, 256, 258, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 „Про Правила дорожнього руху” ст. ст. 11, 71, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ВО № 014868 по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС ОР ДПС в Тернопільській області 28 серпня 2009 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 340 гривень і провадження по справі закрити .
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бережанський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя