Сарненський районний суд

Рівненської області

____________________________________________________________________

Справа №572/438/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 липня 2021 року м.Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді - Рижого О.А.

при секретарі - Тарасюк О.М.

позивача - ОСОБА_1

свідка - ОСОБА_2

свідка - ОСОБА_3

свідка - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Ельвіри Юсуфівни про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та житловий будинок,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Ельвіри Юсуфівни про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та житловий будинок.

В обґрунтування позовних вимог пояснив, що 15.12.2008 р. між ним та відповідачем ОСОБА_5 було укладено шлюб, зареєстрований Люхчанською сільською радою Сарненського району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис за № 27, який в послідуючому було розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 19.02.2016 року. На ім`я відповідача було придбано земельну ділянку, по АДРЕСА_1 , яка нею пізніше, близько через півтора року після розірвання шлюбу, a caмe у 2017 р. була відчужена, а точніше подарована її рідному брату, а саме відповідачу у справі ОСОБА_6 спірним правочином, тобто відповідно до договору дарування. У період шлюбу, а саме із 2013 року до початку 2015 року, на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованій по АДРЕСА_1 , яка була одержана на ім`я дружини ОСОБА_5 , сторонами, спільно, як сім`єю було розпочато будівництво та побудовано житловий будинок, а саме зроблено «коробку/зруб» будинку у виді фундаменту, стін та покрівлі; влаштовано вікна, зроблено електрику, влаштовано стелю, зроблено каркас та покручено гіпсокартон, влаштовано скважину, підведено воду в будинок; влаштовано сантентехніку, побудовано міні-піч; а також придбано та завезено в житловий будинок та на присадибну ділянку практично усі необхідні матеріали для закінчення його будівництва.

Позивач зазначив також, що, у зв`язку із припиненням шлюбних відносин і розірванням шлюбу незначні роботи, які залишались для вселення в будинок, не проводились, хоча будівельні матеріали вже були закуплені та завезені в це будинковолодіння, та, відповідно, побудований будинок не було введено в експлуатацію, не подавалась декларація про готовність об`єкта до експлуатації, та не реєструвалось право власності. 20.07.2017 р. між відповідачкою ОСОБА_5 та її рідним братом ОСОБА_6 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Ельвірою Юсуфівною, відповідно до якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_6 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 та було проведено державну реєстрацію ОСОБА_6 земельної ділянки, внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис №21476730 про право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 16.11.2017 року ОСОБА_6 подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації і 22.11.2017 р. зареєстрував право власності на вищевказаний житловий будинок.

Позивач вказує, що саме таким чином його фактично позбавлено права власності на належне йому майно. Іншим шляхом, аніж судовим, вирішити спір не представляється можливим.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладене в позовній заяві, просить їх задоволити.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями оголошення на офіційному сайті судової влади. Відзиву на позовну заяву не подали.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Суд, вважає можливим розгляд справи провести у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення у справі, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Встановлено, що 15.12.2008 р. між ним та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Люхчанською сільською радою Сарненського району Рівненської області, про що складено відповідний актовий запис за № 27, який в послідуючому було розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 19.02.2016 року. За час шлюбу, на ім`я відповідача було оформлено земельну ділянку, по АДРЕСА_1 , яка нею пізніше, близько через півтора року після розірвання шлюбу, a caмe у 2017 р. була нею відчужена, а саме подарова для її рідного брата, а саме відповідача у справі ОСОБА_6 спірним правочином - договором дарування, що відстежується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно інформаційної довідки №241706128.

У період шлюбу, а саме із 2013 року до початку 2015 рік, за один календарний рік, на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованій по АДРЕСА_1 , яка була одержана на ім`я дружини ОСОБА_5 сторонами, спільно, як сім`єю було розпочато будівництво та побудовано житловий будинок, а саме зроблено «коробку/зруб» будинку у виді фундаменту, стін та покрівлі; влаштовано вікна, зроблено електрику, влаштовано стелю, зроблено каркас та покручено гіпсокартон, влаштовано скважину, підведено воду в будинок; влаштовано сантентехніку, побудовано міні-піч; а також придбано та завезено в житловий будинок та на присадибну ділянку практично усі необхідні матеріали для закінчення його будівництва, що підтверджується:

-будівельним паспортом на будівництво житлового будинку, господарських будівель та споруд, виданого ОСОБА_5 відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сарненської райдержадміністрації, реєстраційний № 12/6-418 від 25.11.2013 р., за змістом якого у період нашого шлюбу на ім`я відповідача було отримано усі необхідні дозвільні документи для початку будівництва житлового будинку;

-листом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 05.02.2021 p., відповідно до якого у 04.12.2013 року зареєстровано повідомлення відповідача ОСОБА_5 про початок виконання будівельних робіт, за змістом якого повідомлено компетентний державний орган про початок виконання будівельних робіт; тобто підтверджений є факт проведення будівельних робіт на цій земельній ділянці ще у 2013 році;

Проте, у зв`язку із припиненням шлюбних відносин і розірвання шлюбу, в подальшому будівельні роботи, не проводились. Будівельні матеріали вже були закуплені та завезені в це будинковолодіння, та, відповідно, побудований будинок не було введено в експлуатацію, не подавалась декларація про готовність об`єкта до експлуатації, та не реєструвалось право власності.

20.07.2017 р. між відповідачкою ОСОБА_5 та її рідним братом ОСОБА_6 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Ельвірою Юсуфівною, відповідно до якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_6 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 та було проведено державну реєстрацію ОСОБА_6 земельної ділянки, внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис №21476730 про право власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 241706128).

16.11.2017 року ОСОБА_6 подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації і 22.11.2017 р. зареєстрував право власності на вищевказаний житловий будинок. Внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис №23558140 про право власності ОСОБА_6 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 241706128. Позивач вказує, що саме таким чином його фактично позбавлено права власності на належне йому майно.

Судом було заслухано пояснення свідків, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які всудовомузасіданні, що вказаний житловий будинок будувався спільно подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за час їх спільного проживання та спільні кошти.

Згідно п.4.2 ст.60 Сімейного кодексу України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно роз`яснень пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суда України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11 спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту,), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Отже, фактично побудований у період шлюбу житловий будинок (незавершене будівництво) на підставі 4.2 ст.60 Сімейного кодексу України є об`єктом моєї та відповідача спільної сумісної власності.

При чому, належність набутого у шлюбі майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя за чітким змістом ч.2 ст.60 СК України презюмується, що підтверджується і усталеною судовою практикою.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 р. по справі № 372/504/17 (Провадження № 14-325цс18) зазначила наступне: «У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними є період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, б тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як зазначає в цій постанові Велика Палата Верховного Суду, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц».

За змістом статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтями 69,70 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з формально-правового погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю використаних у його будівництві будівельних матеріалів, результатів виконаних робіт, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і підлягати поділу між ними.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 556/290/17-ц (провадження № 61-1199 св17).

Суд вважає, що вказаний побудований житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_5 . А тому, ОСОБА_1 має право на Ѕ частину вказаного будинковолодіння.

Проте, через укладення відповідачами спірного договору дарування позивача фактично позбавлено права власності, адже відповідач ОСОБА_6 відразу після його укладення зареєстрував право власності на житловий будинок на своє ім`я.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 ЦК України неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, є загальною засадою цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Також, ч.1 ст.228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд вважає, що договір дарування від 20.07.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Е.Ю. підлягає визнанню недійсним.

Як наслідок, підлягають задоволенню і наступні пов`язані з першою позовні вимоги у виді скасування державної реєстрації права власності відповідача на цю земельну ділянку і житловий будинок, оскільки вимога по скасуванню державної реєстрації щодо землі має похідний характер.

Керуючись наведеним, ст.ст.13,81,141,206,263-265,268,273,315,354,355 ЦПК України суд,-

вирішив:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Ельвіри Юсуфівни про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та житловий будинок - задоволити.

Визнати недійсним договір дарування від 20.07.2017 р., посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Білотіл Ельвірою Юсуфівною, за яким ОСОБА_5 було подаровано для ОСОБА_6 земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 та скасувати внесений в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис № 21476730 про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), кадастровий номер 5625484800:01:002:0158, площею 0,15 га, розташовану по АДРЕСА_1 .

Скасувати внесений в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис № 23558140 про право власності ОСОБА_6 на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 та відомості в цьому ' державному реєстрі про відкриття розділу на цей об`єкт нерухомого майна.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Рижий О.А.