ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

Представники:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про скасування постанови  про перевірку виконавчого провадження начальника Державної виконавчої служби в Амур-Нижньодніпровському районі  від 31.10.2006 р., а також  постанов заступника начальника  Державної виконавчої служби в Амур-Нижньодніпровському районі від 06.11.2006 р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих написів ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю достатніх правових підстав для їх прийняття та порушенням інтересів стягувача, яким є позивач.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про поважні причини неприбуття не повідомив. Суд на підставі ст. 128 КАС України розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Третя особа проти задоволення скарги заперечує, вказуючи на те, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31.01.2007 р. у справі №22-1049/07 визнано недійсними  попередні договори, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ ВКФ „Олімпекс лтд”, на підставі яких, як стверджує третя особа, видано виконавчі написи. Окрім того, дана позовна заява не підсудна господарському суду, оскільки третя особа не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови  начальника ДВС в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 31.10.2006 р., винесеної за результатами перевірки законності та своєчасності  виконання  зведеного виконавчого провадження  по примусовому виконанню  виконавчих написів нотаріусаІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ВКФ „Олімпекс лтд” загальної суми боргу  в розмірі 1 010 000,00 грн.: скасовано  постанову  про арешт майна боржника та оголошення  заборони його відчуження  від 29.03.2006 р.  та знято  арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1; скасовано постанову про  арешт  майна  боржника  та оголошення заборони його відчуження  від 13. 04.2006 р.  та знято арешт з усього майна, що належить  ОСОБА_1, а саме квартири АДРЕСА_1; зобов'язано заступника начальника ДВС в АНД районі  м. Дніпропетровська винести постанову про закінчення виконавчого провадження з направленням  виконавчих документів до ДВС у Печерському районі міста  Києва та винести постанову про арешт майна боржника  та оголошення заборони його відчуження, а саме квартириАДРЕСА_2 у Києві.

На виконання вказаної постанови згідно  постанов  заступника начальника  ДВС АНД району м. Дніпропетровська від 06.11.2006 р.  виконавче провадження з примусового  виконання  виконавчих написів нотаріуса № НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 закінчено на підставі  п. 10 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”.

Зазначена вище постанова начальника ДВС в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 31.10.2006 р. мотивована тим, що: боржником 31.10.2006 р. надано заяву  щодо звернення стягнення  на належну йому квартируАДРЕСА_2 у Києві, вартість  якої згідно звіту  про оцінку майна, проведену ТОВ „Аванті-груп” від 21.07.2006 р.  складає 3 476 420,00 грн., що задовольняє вимоги стягувача у повному обсязі; вартість майна боржника, на яке накладено арешт  у Дніпропетровську не задовольнить  вимоги стягувача за виконавчими написами, а ст.. 56 Закону України „Про виконавче провадження” передбачає  право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення  на предмети (види майна).

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчі дії  провадяться  державним  виконавцем  за  місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

У відповідності до ст. 56 Закону України „Про виконавче провадження” під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника за умови, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.

При цьому згідно ч. 3 ст. 57  Закону України „Про виконавче провадження” для   проведення   оцінки, зокрема, нерухомого   майна,  транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до  Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну  діяльність в Україні”. Державний    виконавець   про   оцінку   арештованого   майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення (ч. 4 ст. 57 вказаного Закону).

Як вбачається зі змісту оскаржуваних постанов, оцінка нерухомого майна боржника, розташованого у Києві державним виконавцем з залученням суб'єкта оціночної діяльності не здійснювалась, що відповідачем не спростовано, а було взято до уваги оцінку, надану боржником. Відповідачем при винесенні постанови від 31.10.2006 р., тобто у день отримання заяви боржника  про звернення стягнення  на належне йому майно у Києві, не з'ясовувались обставини щодо порушень інтересів стягувача направленням виконавчих документів до іншого відділу державної виконавчої служби та закінченням  виконавчого провадження. Тоді як за змістом наведеної ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження” право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення належить стягувачу. Не з'ясовувались обставини щодо ускладнення виконання рішення зокрема, у зв'язку зі скасуванням накладеного арешту на майно боржника.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваних постанов вимогам наведених вище норм, з огляду на що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з доводами третьої особи, оскільки прийняття вподальшому судового рішення не може впливати на правомірність винесення оскаржуваних постанов. За складом сторін спір підвідомчий господарському суду відповідно до Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає розгляду на підставі п. 6  розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.87,94,98, 161-163, 181 розділом VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скасувати постанову  про перевірку виконавчого провадження начальника Державної виконавчої служби в Амур-Нижньодніпровському районі  від 31.10.2006 р. Скасувати постанови заступника начальника  Державної виконавчої служби в Амур-Нижньодніпровському районі від 06.11.2006 р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих написівІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми „Олімпекс Лтд” (49000, м. Дніпропетровськ,  вул. Глінки, 16; код ЄДРПОУ 19090307) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40грн.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду  апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом 10 днів  з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду  першої інстанції подається у тому ж  порядку протягом 20 днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                            В.Ф. Мороз