Справа № 727/2/21

Провадження № 1-кп/727/132/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Заверусі Б.В.

з участю прокурора Корчинської Н.А.

захисника Штефанчук С.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці кримінальне провадження № 12020260040001786 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше судимого: вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23.05.2013 року за ч.2 ст.307, ч.2 ст.185 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25.10.2019 року за ч.2 ст.185 КК України до 3 місяців арешту; вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.06.2020 року за ч.2 ст.185 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, -

Встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 06.11.2020 року приблизно о 04.10 год. перебував біля будинку №13 по вулиці Гагаріна м. Чернівці. Скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом пошкодження навісного замка, проник до вказаного будинку, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2 , а саме: перфоратор марки «Bosh» вартістю 3000 грн., перфоратор марки «Макіта» вартістю 2500 грн., перфоратор марки «Workzone» вартістю 2800 грн., шліфувальну машину марки «Макіта» вартістю 4000 грн., шліфувальну машинку невстановленої марки вартістю 200 грн., шуруповерт марки «Макіта» та дві батареї до нього та зарядний пристрій марки «Макіта» загальною вартістю 800 грн., великий болторіз вартістю 450 грн., маленький болторіз вартістю 120 грн.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 з місця вчинення злочину пішов, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим своїми діями спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 13870 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, не визнав та відмовився давати покази.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, суд вважає, що його винність у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням в інше приміщення, повністю підтверджується показами потерпілого, свідків, дослідженими письмовими доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 всудовому засіданні пояснив суду, що 06.11.2020 року в нього були викрадені речі, які зазначені в обвинувальному акті. Він допомагав другу робити ремонт і залишив свої інструменти, які викрали, в приміщенні по АДРЕСА_2 . Все було закрито на навісні замки. Він викликав працівників поліції, яким надав відеозапис. Шкоду йому не відшкодовано. Цивільний позов він не заявляв. Викрадені речі на даний час знаходяться в камері зберігання речових доказів в поліції. Покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив суду, що він працює інспектором патрульної поліції. Вони патрулювали та побачили обвинуваченого, який щось ніс. Вони під`їхали до нього і він викинув трубу з рук. Вони провели поверхневу перевірку, трохи нижче знайшли валізу. Обвинувачений сказав, що речі не його. Після цього, вони разом з обвинуваченим поїхали в поліцію, де оглянули валізу, в якій знаходились будівельні інструменти.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив суду, що він працює патрульним поліцейським. Вони патрулювали і по вулиці Гагаріна м. Чернівці побачили підозрілу особу, з яким почали спілкуватись. В декількох метрах була велика валіза, обвинувачений сказав, що речі не його. Після цього, під`їхав автомобіль таксі та повідомив, що його викликав чоловік з великою валізою. Таксист дав номер мобільного телефону, з якого було здійснено дзвінок, він перевірив і вказаний номер телефону належав ОСОБА_1 . Потім обвинуваченого відвезли в поліцію.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила суду, що вона працює старшим слідчим Чернівецького районного управління поліції. Вона була на чергуванні, коли патрульні поліцейські привезли ОСОБА_1 з великою валізою. Поліцейські розповіли їй, де вони побачили ОСОБА_1 . Після цього провели огляд валізи, в якій знаходились електроінструменти. ОСОБА_1 сказав, що це його речі. Згодом обвинуваченого відпустили, його не затримували.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується також письмовими доказами, зокрема:

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 06.11.2020 року, згідно з яким потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що 06.11.2020 року невідома особа шляхом пошкодження навісного замка проникла в приміщення будинку АДРЕСА_2 , звідки викрала електроінструменти (т.1 а.п.11);

- протоколом огляду місця події від 06.11.2020 року та таблицею ілюстрацій до нього, згідно з якими проведено огляд приміщення по АДРЕСА_2 (т.1 а.п.12-23);

- протоколом огляду предметів від 18.11.2020 року та фототаблицею до нього, відповідно до яких оглянуто валізу чорного кольору, в якій знаходилися електроінструменти та речі (т.1 а.п.44-70);

- протоколом огляду предметів від 22.11.2020 року та переглядом відеозапису з камери спостереження, згідно з якими невідома особа чоловічої статі зайшла в приміщення по АДРЕСА_2 , відкривши двері, потім через пів години вийшла з приміщення (т.1 а.п.78, 80);

- протоколом огляду предметів від 27.11.2020 року, відповідно до якого оглянуто диск з відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, де між ОСОБА_1 та працівниками поліції ведеться розмова про валізу (т.1 а.п.92-94);

- висновком судово-психіатричного експерта №84 від 22.12.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на даний час клінічних ознак будь-якого психічного захворювання не виявляє, він може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_1 ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляв, він міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час ОСОБА_1 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.1 а.п.123-124).

Щодо клопотання захисника обвинувачуваного про визнання недопустим доказу, а саме - протоколу огляду місця події від 06.11.2020р., відповідно до якого старшим слідчим Чернівецького районного управління поліції ОСОБА_5 було оглянуто валізу чорного кольору, в якій знаходилися електроінструменти та речі (том № 1 а.с.32), то необхідно зазначити наступне.

Згідно з ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється невідкладно після завершення огляду.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження відомості по кримінальному провадженню було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою потерпілого ОСОБА_2 , який під час допиту повідомив, що 06 листопада 2020 року о 08.00 год. прийшов до приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Там він виявив відсутність інструментів та речей, після чого звернувся до поліції. Дата реєстрації кримінального провадження 07 листопада 2020 року, час реєстрації - 09.13 год.

У порушення вимог КПК України старшим слідчим Чернівецького міського відділення поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_5 06 листопада 2020 року в період часу з 05.22 год. до 06.15 год. у приміщенні відділення поліції проведено огляд вмісту валізи та вилучено валізу із вмістом речей, про що складено прокол огляду місця події.

Згідно з ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.

Доказами, як передбачено ст. 84 КПК України, в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 87 КПК України докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.

Відповідно до ст.ст. 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені КПК України, а також відповідальність, встановлена законом. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється невідкладно після огляду.

Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду місця події (вмісту валізи) не допускається.

Разом з тим, у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б стали підставою для проведення огляду місця події 06 листопада 2020 року в приміщенні відділення поліції та вилучення валізи із вмістом речей. Допитана судом свідок Никля зазначила, що підставою для проведення огляду місця події стала та обставина, що ОСОБА_1 є неодноразово судимим, а не інформація про вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, проведений органом досудового розслідування 06 листопада 2020 року в період часу з 05.22 год. до 06.15 год. огляд місця події - валізи фактично є недопустимим доказом.

Що ж стосується недопустимості також за доктриною «плодів отруйного дерева» і похідних доказів, а саме протоколу огляду предметів від 18 листопада 2020 року ( том №1, а.с. 44 ), складений слідчим Проданюком О.В., та постановви про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 19 листопада 2020 року ( том № 1, а.с. 71 ) то суд вважає, що для цього немає підстав оскільки ці слідчі є дії є окремими і не пов`язаними з протоколом огляду місця події від 06.11.2020р. та фототаблицею до нього та не похідними від нього.

Також захисник обвинувачуваного посилається на те, що ОСОБА_1 06.11.2020 р. був фактично затриманим, але протокол його затримання не складався, він був змушений через підкорення наказу залишатись поруч з працівником патрульної поліції, відповідно порушувались його права.

Але з цього приводу необхідно зазначити, що під час розгляду кримінального провадження судом було досліджено відеозапис з бодікамер патрульних поліцейських ( том № 1, а.с. 94 ), на якому видно, що ОСОБА_1 добровільно поїхав до Чернівецького міського відділення поліції ГУНП в Чернівецькій області, отже жодні його права порушені не були, відповідно ніякого його затримання не було.

На думку суду, незважаючи на визнання протоколу огляду місця події від 06.11.2020р. недопустимим доказом, всі інші проаналізовані вищезазначені докази по справі дають підстави вважати, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину знайшла своє повне підтвердження під час судового слідства, його дії правильно кваліфіковані за ст.185 ч.3 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину визнається судом як метод його захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене і спростовується вищенаведеними доказами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує вимоги ч.2 ст.50 ККУкраїни, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить з наступного.

Обставини, відповідно до ст. 66,67 КК України, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню доньку, раніше неодноразово судимий.

З врахуванням обставин, встановлених у кримінальному провадженні, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинено під час іспитового строку по вироку суду, де він був звільнений від відбування покарання з випробуванням, тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, реалізуючи принципи законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 не можливе без ізоляції від суспільства, покарання необхідно призначити у вигляді позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 371-376, 395 КПК України, суд, -

Ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, і призначити йому покарання у вигляді трьох років двох місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 червня 2020 року у вигляді 4 місяців обмеження волі, що відповідно до ст. 72 КК України відповідає покаранню у вигляді позбавлення волі на строк 2 місяці та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді трьох років чотирьох місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою і строк відбування ним покарання рахувати з моменту його затримання, а саме з 17 грудня 2020 року.

Речові докази по справі:

- одну пару шкіряних рукавичок, які відповідно до постанови від 10.12.2020 року визнано речовим доказом (т.1 а.п.24) та які згідно з квитанцією №4931 від 10.12.2020 року (т.1 а.п.25) зберігаються в камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області, знищити;

- речі, які відповідно до постанови від 19.11.2020 року визнано речовим доказом (т.1 а.п.71-72) та які згідно з квитанцією №4930 від 19.11.2020 року (т.1 а.п.73) зберігаються в камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області, повернути потерпілому ОСОБА_2 ;

- диск DVD-R, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: