Справа № 212/5741/20

1-кп/212/276/21

У Х В А Л А

29 липня 2021 року                                         м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Пустовіта О.Г., при секретарі судового засідання  - Курбаковій Ю.О., за участю: прокурора – Унжакова Б.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Калюпіна Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020040730000953 від 06.05.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на розгляді знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор Унжаков Б.М. заявив клопотання, і вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, посилаючись на ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме те, що перебуваючи на волі підозрюваний може ухилитися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, а також продовжити злочинну діяльність та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Калюпін Ю.В. заперечували проти клопотання прокурора, просили суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд встановила наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30 липня 2021 року.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

Стаття 177 КПК передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Зважаючи на викладене, суд все ж приходить до висновку, що обставини, на які посилався слідчий суддя при обранні обвинуваченому запобіжного заходу не змінилися. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена (та не спростована) при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які суд вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення злочину, інкримінованого обвинуваченому. Із зазначених підстав суд приходить до висновку про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 є недостатнім, оскільки він, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, і заявлені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики не зменшились.

На час розгляду в суді клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд дійшов висновків, що вказані ризики не зменшились та не змінились, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, його віку, стану здоров`я, відсутності даних про неможливість подальшого перебування під вартою обвинуваченого, відсутність належних гарантій обвинуваченого.

Таким чином, наведені обставини дають підстави для висновків про наявність високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_1 від суду з огляду на серйозність обставин обвинувачення, з урахуванням обсягу обвинувачення, та суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання винним.

Крім того, суд вважає, що перебування ОСОБА_1 на даній стадії судового розгляду під іншим запобіжним заходом, не пов`язаним з триманням під вартою, надасть обвинуваченому можливість незаконно впливати на свідків, потерпілих, очевидців у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Такі обставини свідчать, на переконання суду, про існування в подальшому високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Крім того, стороною захисту не надано до суду об`єктивних та достовірних відомостей що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та виконання процесуальних рішень.

Таким чином, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 315,  369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и В:

Клопотання прокурора Унжакова Б.М. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, на 60 діб, тобто до 26 вересня 2021 року.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Калюпіна Ю.В. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.

Суддя                                 О. Г. Пустовіт