КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 757/395/19-ц Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.

Номер провадження: 22-ц/824/6853/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.

суддів: Білич І,М., Слюсар Т.А.,

при секретарі Качалабі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

В Печерський районний суд міста Києва звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом (т. 1 а.с. 4-8, КП а.с. 3-7).

У травні 2019 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 137772280000) із забороною вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження; накласти арешт на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 1733119780000) із забороною вчиняти будь-які дії спрямовані на його відчуження; накласти арешт на 1/6 частину машиномісця № НОМЕР_1 (підвал 2-го рівня, літера «А») за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 168669380000) із забороною вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження; накласти арешт на 1/3 частину транспортного засобу TOYOTA PRADO легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 рік випуску, колір чорний (т. 1 а.с. 93-100).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом повернуто заявнику (КП а.с. 62).

Постановою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. Заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 137772280000) із забороною вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження. Накладено арешт на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 1733119780000) із забороною вчиняти будь-які дії спрямовані на його відчуження. Накладено арешт на 1/6 частину машиномісця № НОМЕР_1 (підвал 2-го рівня, літера «А») за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 168669380000) із забороною вчиняти будь-які дії спрямовані на його відчуження. Накладено арешт на 1/3 частину транспортного засобу TOYOTA PRADO легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2008, колір чорний (КП а.с. 216-223).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року скасовано. Передано матеріали справи № 757/395/19-ц щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 146-148).

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року скасовано. Справу за заявою представника ОСОБА_4 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 137772280000) із забороною вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження.

Накладено арешт на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 1733119780000) із забороною вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження.

Накладено арешт на 1/6 частину машиномісця № 18 (підвал 2-го рівня, літера «А») за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 168669380000) із забороною вчиняти будь-які дії, спрямовані на його відчуження.

Накладено арешт на 1/3 частину транспортного засобу TOYOTA PRADO легковий універсал - В, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2008, колір чорний.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було розглянуто заяву позивача про збільшення позовних вимог, а сама заява не відповідає вимогам закону, тому, на думку апелянта, вжиті судом заходи забезпечення позову є неадекватними до заявлених позовних вимог.

На думку апелянта суд першої інстанції допустив безпідставне припущення, що ОСОБА_1 не мала права укладати оскаржувані договори, якими було відчужено спадкове майно.

Вказала, що суд не пересвідчився, що між сторонами дійсно існує спір щодо майна, до якого застосовано заходи забезпечення позову.

Також, апелянт стверджує, що звернення ОСОБА_2 до суду з вимогами про визнання права власності на частину спадкового майна, є передчасним, оскільки позивачем не вирішено у встановленому законом порядку питання про отримання свідоцтва про право власності на спірне спадкове майно. Зазначила, що позивачем не надано доказів на підтвердження відмови нотаріуса в отриманні такого свідоцтва, отже відсутній предмет спору у даній справі, а за відсутністю предмета спору щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом, заявлені позовні вимоги є передчасними, відтак в задоволені забезпечення позову слід відмовити.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 - адвокат Новак Н. Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечила посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського на районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року - без змін, так як вважає її обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, Печерський районний суд міста Києва свої висновки обґрунтовував тим, що заява є обґрунтованою, оскільки в разі відчуження спадкового майна відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, буде неможливим, і позивач буде вимушена здійснювати додаткові процесуальні дії для відновлення свого порушеного права, зокрема, залучати до участі у справі нових учасників, пред`являти нові позовні вимоги, тощо, що призведе до порушення строків розгляду даної справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з того, що відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

В ст. 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також слід зазначити, що ст. 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості, і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є право власності на частину нерухомого та рухомого майна, на яке позивач претендує як спадкоємець першої черги після смерті свого батька - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачами по справі є інші спадкоємці: дружина померлого - ОСОБА_1 та його син - ОСОБА_3 .

В обґрунтування поданої заяви, про забезпечення позову представник позивача зазначила, що відповідачі не визнають права позивача на спадкування, звернулись до суду із позовом про усунення її від такого права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, шо між сторонами дійсно існує спір щодо спадкового майна.

Також, позивач стверджує, що у грудні 2018 року ОСОБА_1 за договорами дарування протиправно відчужила частину спадкового майна на користь ОСОБА_3 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 та машиномісце № НОМЕР_1 за тією ж адресою.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком Печерського районного суду міста Києва про можливість подальшого відчуження спірного майна за іншими правочинами, що істотно ускладнить або ж унеможливить виконання можливого рішення суду.

З урахуванням норм процесуального законодавства, роз`яснень Верховного Суду, виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо передчасності звернення ОСОБА_2 із позовними вимогами, не можуть бути враховані апеляційним судом, так як вказані доводи стосуються розгляду справи по суті і не можуть бути розглянути при вирішенні питання щодо забезпечення позову.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки Печерського районного суду міста Києва та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Як наголосив Європейський суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам, апеляційний суд залишає ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського на районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар