Справа № 304/1082/16-ц Провадження № 2/304/2/2021

У Х В А Л А

про закриття підготовчого провадження та

призначення цивільної справи до судового розгляду по суті

21 липня 2021 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання – Соханич Л.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Осіва П.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 26 жовтня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 770/11-308. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитором за вказаним договором, того ж дня між сторонами було укладено договори іпотеки та застави майна. 19 листопада 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» відступило своє право вимоги за договором відновлювальної кредитної лінії №770/11-308 від 26 жовтня 2007 року товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Глобал Плюс», яке у свою чергу уклало з ним Договір про відступлення прав вимог за вищевказаним кредитним договором. Станом на дату укладення зазначеного Договору про відступлення прав вимог загальна сума заборгованості боржника ОСОБА_1 становила 1 367 831,98 грн. Крім цього, 16 січня 2016 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого остання частково поручилася за виконання ОСОБА_1   кредитних   зобов`язань  в межах суми 1 500 грн. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 15 серпня 2016 року у такого утворилася заборгованість в розмірі  1 502 495,52 грн.,  з  якої 305 015,64 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту, 480 058,22 грн. – сума нарахованих та несплачених процентів, 548 511,29 грн. – сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, 168 910,37 грн. – сума пені за несвоєчасне повернення відсотків. Також посилається на те, що 02 квітня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11/116-к, за яким останній отримав грошові кошти (кредит) в розмірі 8 000 доларів США, терміном на 36 місяців, процентною ставкою за його користування 13,25 % та датою погашення 01 квітня 2010 року. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним договором, того ж дня сторони уклали договори застави автотранспорту та застави майна. Разом з цим, 05 листопада 2012 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 8 807,68 доларів США. Після цього, 27 листопада 2015 року між позивачем (комітентом) та ПАТ «Артем-Банк» (комісіонером) було укладено Договір комісії №27-11/15-к на вчинення правочинів щодо придбання права вимоги за кредитним договором №11/116-к від 02 квітня 2007 року та договорами забезпечення, згідно якого комісіонер зобов`язався укласти від свого імені з ПАТ «Універсал Банк» договір про відступлення права вимоги для набуття прав вимоги до позичальника за кредитним договором № 11/116-к та договорами забезпечення, після чого передати комітенту за Актом прийому-передачі права вимоги, який вказані сторони підписали 27 листопада 2015 року. Станом на вказану дату загальна сума заборгованості боржника ОСОБА_1 становила 9 793,71 доларів США. Крім цього, 14 січня 2016 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого остання частково поручилася за  виконання  ОСОБА_1   кредитних  зобов`язань в межах суми 1 000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору № 11/116-к станом на 15 серпня 2016 року у такого  утворилася  заборгованість   в  розмірі  11 806,31   доларів   США,   що  становить  295 677,23  грн.,   з  якої  4 882,92  долари  США – сума  заборгованості  за  тілом кредиту, 2 999,37 доларів США – сума нарахованих та несплачених процентів, 3 924,02 доларів США – сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, та яка з врахуванням судового рішення від 05 листопада 2012 року складає 3 964,63 долари США, що становить 99 290,19 грн. На підставі вищенаведеного позивач просить позов задовольнити.

Заочним рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року, ухваленим у справі  за  вищезазначеним позовом, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.

Ухвалою цього ж суду від 24 липня 2017 року вказане заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

18 серпня 2017 року до Перечинського районного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу судді Перечинського районного суду від 13 жовтня 2016 року про відкриття провадження у справі, яка ухвалою судді-доповідача апеляційного суду Закарпатської області від 29 серпня 2017 року залишена без руху.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

25 липня 2019 року суддею Закарпатського апеляційного суду вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху, а 21 жовтня 2019 року – у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

13 грудня 2019 року до суду надійшла ухвала Верховного Суду від 04 грудня 2019 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 304/1082/16-ц та витребування останньої із Перечинського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2019 року провадження у справі зупинено до перегляду ухвали Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у даній справі в порядку касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на розгляд суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

10 березня 2020 року до Перечинського районного суду Закарпатської області із Закарпатського апеляційного суду повернулася дана справа разом з ухвалою суду апеляційної інстанції від 03 березня 2020 року про повернення апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвалою судді Перечинського районного суду від 20 березня 2020 року провадження у справі поновлено, призначено судове засідання на 11.30 год. 13 травня 2020 року.

17 квітня 2020 року до суду першої інстанції надійшла ухвала Верховного Суду від 08 квітня 2020 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2020 року у справі № 304/1082/16-ц та витребування останньої із Перечинського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою суду від 21 квітня 2020 року провадження у цій справі зупинено до перегляду ухвали Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2020 року в порядку касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 03 березня 2020 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

11 січня 2021 року справа повернулася до Перечинського районного суду на підставі ухвали судді Закарпатського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Перечинського районного суду від 13 жовтня 2016 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Ухвалою Перечинського районного суду від 21 січня 2021 року провадження у справі поновлено, призначено судове засідання.

Ухвалою цього ж суду від 08 червня 2021 року постановлено проводити розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання, а також визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Майор І.В. не з`явилися, однак останній подав заяву про проведення підготовчого провадження у справі без їх участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У підготовчому судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Осів П.В. свою позицію, викладену у відзиві на позов підтримав, а саме просив задовольнити ряд клопотань — позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без руху, а у випадку неусунення недоліків – без розгляду; призначити у справі судову почеркознавчу експертизу; визнати явку позивача обов`язковою; направити дану справу для розгляду до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області; застосувати у справі позовну давність; у задоволенні позову відмовити. Свою позицію мотивував тим, що по-перше, провадження у справі відкрито всупереч вимогам закону. Так, позовна заява мала бути залишена судом без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а саме у ній не зазначено поштові індекси сторін та засоби зв`язку відповідача чи посилання, що така інформація позивачу не відома. Крім цього, позовну заяву підписано не встановленою особою. Такий висновок випливає з того, що підписи ОСОБА_2 на документах, долучених до позовної заяви, візуально відрізняються від того, що міститься на самій позовній заяві. Вказане ставить під сумнів підписання їх саме ОСОБА_2 , а встановлення належності останньому підпису на позовній заяві та договорах поруки має істотне значення для справи, відтак просить призначити експертизу та у разі підтвердження його доводів повернути позовну заяву із постановленням окремої ухвали, яку слід направити у Національну поліцію для проведення відповідної перевірки. Також зазначає, що справа не підсудна Перечинському районному суду Закарпатської області, так як місцем проживання відповідача ОСОБА_1 як боржника за основним зобов`язанням є м. Тернопіль, що відноситься до територіальної юрисдикції Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Туди на розгляд і просить передати дану справу.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, необхідні для виконання вимог ст. 197 ЦПК України, суд приходить до наступного.

Так, позовна  заява  ОСОБА_2   подана  його  представником – адвокатом Дурдинцем В.В. до Перечинського районного суду 01 вересня 2016 року. Цього ж дня протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі визначено Ганька І.І.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 15 вересня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без руху і надано строк для усунення недоліків, оскільки така подана до суду з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України (Т. 1, а. с. 44-45).

Ухвалою судді цього ж суду від 13 жовтня 2016 року встановлено, що форма і зміст позовної заяви відповідає вимогам ст. 119-120 ЦПК України, справа підсудна даному суду, підстав для повернення заяви відповідно до ч. 3 ст. 121 ЦПК України та відмови у відкритті провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 122 цього Кодексу немає, відтак постановлено провадження у справі відкрити і призначити попереднє судове засідання (Т. 1, а. с. 56-57).

У подальшому, вказана ухвала судді з підстав недотримання правил підсудності була оскаржена відповідачем ОСОБА_1 до апеляційної інстанції та розглядалася судами неодноразово. Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду від 30 грудня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Перечинського районного суду від 13 жовтня 2016 року про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовлено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 та його представник – адвокат Осів П.В. знали про наявність оскаржуваної ухвали, копію такої останнім отримано 24 травня 2017 року. При цьому, подача заяви про перегляд заочного рішення не позбавляла апелянта можливості у встановлений законом строк скористатися правом на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі. Однак, апеляційну скаргу подано апелянтом лише 16 серпня 2017 року (Т. 2, а. с. 112-114).

Таким чином, враховуючи вищенаведене та те, що ухвала судді від 13 жовтня 2016 року набрала законної сили у тому числі у частині дотримання правил підсудності, тому доводи представника ОСОБА_1 щодо порушення судом таких до уваги взяті не можуть бути.

Що стосується посилання адвоката Осіва П.В. на ст. 30 ЦПК України, як підставу порушення правил підсудності та необхідність направлення справи на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду, то суд виходить із наступного.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Згідно ч. 1 ст. 113 цього кодексу позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

За відомостями адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Тернопільській області від 08 вересня 2016 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_1 з 31 жовтня 2000 року (Т. 1, а. с. 40).

Згідно повідомлення Тур`я-Реметівського сільського голови № 02-09/409 від 12 вересня 2016 року, наданого суду відповідно до відомостей картотек реєстраційного обліку виконавчого комітету Тур`я-Реметівської сільської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_2 з 29 березня 2013 року (Т. 1, а. с. 42).

Правила виключної підсудності, визначені ст. 114 ЦПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на дані правовідносини не поширювалися.

Враховуючи вищенаведене, позивач скористався правом, наданим йому ч. 1 ст. 113 ЦПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пред`явив позов в суд за місцем проживання відповідача ОСОБА_3 .

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України (в чинній редакції) позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 30 цього Кодексу, яка регулює особливості застосування виключної підсудності позовів, у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Отже, враховуючи вищенаведене та те, що справа прийнята Перечинським районним судом до свого провадження з дотриманням правил підсудності, у ході розгляду у зв`язку із внесенням змін до процесуального законодавства підсудність справи змінилася, тоді як підстав, встановлених ст. 31 ЦПК України, для передачі іншому суду немає, тому вказане унеможливлює задоволення клопотання адвоката Осіва П.В. у цій частині.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст. 105 ЦПК України).

Встановлено, що на даний час позивач для захисту своїх прав та інтересів уклав черговий договір про надання правової допомоги, його адвокат Майор І.В. позовні вимоги підтримує у повному обсязі, про що свідчить заява останнього про задоволення позову, тому суд не ставить під сумнів намір ОСОБА_2 про подання до суду заяви про стягнення заборгованості. Доказів, які б свідчили про протилежне, представником відповідача не надано.

Оскільки клопотання представника ОСОБА_1 про призначення експертизи зводиться до перевірки належності підпису ОСОБА_2 як особі, яка підписала позовну заяву, тоді як вказана обставина спростовується діями позивача, зокрема підтриманням позовних вимог та укладенням договору про надання правової допомоги з представником (адвокатом), тому суд приходить до висновку, що призначення судової почеркознавчої експертизи з цих підстав є необґрунтованим та призведе виключно до затягування розгляду справи.

Також у підготовчому судовому засіданні адвокат Осів П.В. просив визнати явку ОСОБА_2 обов`язковою. Вирішуючи дане клопотання, суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, представником ОСОБА_1 не зазначено з якою саме метою та для надання яких саме пояснень у підтвердження чи спростування котрих обставин треба особисті пояснення ОСОБА_2 , відтак підстав для визнання явки обов`язковою позивача суд не знаходить.

Щодо клопотання адвоката Осіва П.В. про залишення позовної заяви без руху, то оцінка відповідності вимог позовної заяви ЦПК України вже була надана судом при відкритті провадження.

При цьому, суд вважає за доцільне підкреслити, що у позовній заяві ОСОБА_2 міститься поштовий індекс відповідача 1 – ОСОБА_1 , який проживає у м. Тернопіль. Також у м. Тернопіль проживає позивач, тому суд вважає, що інформація про поштовий індекс позивача у позовній заяві наявна.

Не   зазначення  про  наявність/відсутність  інформації  про  засоби  зв`язку ОСОБА_1 у позовній заяві дійсно має місце, проте сам по собі цей недолік не може бути єдиною та достатньою підставою для залишення позову без руху, так як згідно п. 2 ч. 2 ст.119 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позовна заява повинна містити номери засобів зв`язку, якщо такі стороні відомі.

Як вбачається з п. 11 Перехідних положень ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, у порядку ст. 189 ЦПК України в підготовчому судовому засіданні були проведені такі дії:

1) остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та склад учасників судового процесу;

2) з`ясовано заперечення проти позовних вимог;

3) визначено обставини справи, які підлягають встановленню та порядок розгляду справи;

4) з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті вирішено клопотання представника відповідача;

5) визначено час і місце судового розгляду по суті.

Визнавши підготовку справи до судового розгляду по суті завершеною, керуючись ст. 12, 28, 30, 31, 43, 103, 105, 189, 196-200, 223, п. 11 Перехідних положень ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 – адвоката Осіва Павла Володимировича — відмовити.

Підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості — закрити та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.30 год. 01 жовтня 2021 року.

У судове засідання викликати осіб, які беруть участь у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 липня 2021 року.

Головуючий: Ганько І. І.