ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/51/19

Провадження № 2/210/1187/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"26" липня 2021 р.                                                                        

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Чайкіної О.В., секретаря судового засідання Перог Р.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (надалі КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в сумі 107842,36 грн., а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області справу скеровано за підсудністю до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно з положеннями статтей 31, 32 ЦПК України спори щодо підсудності між судами не допускаються.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії для опалення житла населенню, яке відповідно з вимогами ЖК України, зобов`язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунку і встановлених тарифів. Так, позивачем на виконання своєї статутної мети здійснюється послуга з централізованого опалення у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок є багатоповерховим, опалення до приміщень здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку, які є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідачі фактично отримують теплову енергію.

Позивач, виконуючи свої обов`язки, постійно надавав послуги з централізованого опалення , але відповідач не здійснював оплату за отримані послуги, у зв`язку з чим виникла вказана заборгованість.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач надав на адресу суду заперечення у яких не погоджується із обставинами викладеними у позовній заяві, зазначає, що позивач не представив суду доказів того, що відповідач є власником приміщень у яких утворилась заборгованість, а також заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

З Рішення виконкому районної у місті ради від 12 березня 2014 року №106 встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до виконкому з питанням про присвоєння поштової адреси офісу після реконструкції колишніх квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та відповідно виконком районної у місті ради вирішив присвоїти поштову адресу офісу після реконструкції колишніх квартир АДРЕСА_5 на АДРЕСА_6 (а.с.9).

У зв`язку з чим, відповідач звернулась до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно з метою внесення змін у вказаний реєстр та відповідно з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, витяг якого сформовано 11.04.2014 року, встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (офіс) АДРЕСА_7 , загальна площа приміщення становить 129,1 кв.м., приміщення перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (а.с.8).

КПТМ «Криворіжтепломережа» вбачається, що зареєстровані особи у спірній квартирі відсутні (а.с.7).

Згідно з наданих до суду розрахунків заборгованості, сума боргу відповідача за період з 25.10.2014 року по 25.03.2017 року за послугу з постачання теплової енергії становить 107842,36 грн (а.с. 6).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно пункту 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв.метр (куб.метр) опалювальної площі квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення згідно із законодавством. Нарахування за опалення по житловим квартирам в будинках, в яких не встановлено будинковому засобу обліку теплової енергії, виконується виходячи з вартості опалення в поточному місяці та опалювальної площі квартири. Виходячи з тарифу за 1Гкал кожного місяця виконується розрахунок фактичних витрат теплової енергії (з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря за поточний місяць згідно довідки авіаційної метеорологічної станції м. Кривого Рогу) та вартість опалення 1 кв.м. опалювальної площі.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Відповідач є власником даного приміщення з 09 квітня 2014 року, тому відповідно до статті 322 ЦК України зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов’язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов’язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки позивач свої обов`язки з постачання теплової енергії виконував, однак відповідач, як власник нежитлового приміщення у спірному періоді, оплату за отримані послуги не здійснювала, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому позов підлягає частковому задоволенню з урахування заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Вирішуючи питання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України). Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у цивільному процесі»: сторонами в цивільному процесі є такі її учасники як позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16(пункт 138)).

Згідно із ст. 257, ст. 260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний закономінтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний закономінтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника. Процес доказування для першого починається з моменту подання заяви про видачу судового наказу та закінчується прийняттям цієї заяви судом, тоді як для боржника цей процес розпочнеться, якщо він вирішить подати заяву про скасування судового наказу після отримання копії останнього. Звернення до суду із заявою про видачу судового наказу є правом, а не обов`язком особи, якій належить право вимоги, а також органів і осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, частина друга статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).

Судом встановлено, що до звернення з позовом позивач 03 листопада 2017 року подав до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 107842,36грн та судових витрат. 27 листопада 2017 року цим же чудом видано судовий наказ.

Разом із тим 15 листопада 2018 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановив ухвалу у справі № 213/3044/17 про скасування вищевказаного судового наказу (а.с. 34, Т.1)

Велика Палата Верховного Суду у правовому висновку від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 провадження № 14-448цс19 відступала від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 провадження № 14-448цс19 постановила висновок, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову.

За таких обставин, звернення позивача 03 листопада 2017 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 107842,36грн та судових витрат не призвело до переривання перебігу позовної давності.

Також судом встановлено, що з позовом до відповідачки позивач звернувся до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 27 грудня 2018 року засобами поштового зв"язку (а.с. 12, Т.2).

Спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачкою наданих позивачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у первинній редакції).Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Судом встановлено, що з жовтня 2014 року відповідачка жодного разу не оплачувала за надані позивачем послуги. За розрахунком заборгованості позивач нараховував заборгованість за кожен календарний місяць надання послуг, починаючи з жовтня 2014 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Враховуючи, що позовна заява направлена до суду засобами поштового зв"язку 27.12.2018 року, а також приписи статті 257, 260 ЦК України про те, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки позивач має право на задоволення позовних вимог щодо стягнення забогованості за період з 27.12.2015 по березень 2017 року.

Позивачем не обґрунтовано звернення до суду поза межами строку позовної давності, суд вважає що заява відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» підлягає задоволенню, а з відповідача слід стягнути заборгованість за період з 27.12.2015 по березень 2017 року включно, що становить 47510,84 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за теплоенергію за період з жовтня 2014 по 27 грудня 2015 року слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 79-82, 141, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184) заборгованість за послугу з централізованого опалення за період з 27.12.2015 по березень 2017 року включно, що становить 47510,84 грн (сорок сім тисяч п`ятсот десять гривень вісімдесят чотири копійки).

Стягнути з  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ 03342184) суму сплаченого судового збору у розмірі 775,00 (сімсот сімдесят п`ять) гривень.

У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення за період з жовтня 2014 по 27 грудня 2015, яка становить 60331,00 гривень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення складено 29 липня 2021 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: КПТМ «Криворіжтепломережа» (50099, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, р/р НОМЕР_2 , у АТ «ПУМБ», ЄДРПОУ 03342184);

- відповідач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_8 .)

Суддя: О. В. Чайкіна