Справа № 182/4983/21

Провадження № 1-кс/0182/981/2021

У Х В А Л А

Іменем України

30.07.2021 року                                                        м. Нікополь

Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чуприна А.П.,

секретар судового засідання                        Пухова В.І.

розглянувши клопотання начальника відділення СВ Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області майора поліції Шуляк М.А., погоджене першим заступником керівника Нікопольської окружної прокуратури Пашаєвим Р.Ш., про застосування у кримінальному провадженні, внесеному 17.06.2021 року до ЄРДР за № 12021041340000436, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Джанкой, Автономної республіки Крим, громадянина України, українця, не одруженому, який має на утриманні малолітню дитину 2020 року народження, з базовою середньою освітою, працює Покровський ГЗК вулканізаторником, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 31.07.2012 року Джанкойським міським судом за ст. 187 ч. 3 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі; звільнився 05.03.2019 року по відбуттю строку покарання; 

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України ,-

за участю:

прокурора                                        Борко Р.Ю.

слідчого                                        Шуляк М.А.

захисника                                        Усачова О.Л.

підозрюваного                                 ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Начальник відділення СВ Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області майора поліції Шуляк М.А., звернувся із клопотанням, яке погоджене першим заступником керівника Нікопольської окружної прокуратури Пашаєвим Р.Ш., про застосування у кримінальному провадженні, внесеному 17.06.2021 року до ЄРДР за № 12021041340000436, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1  у невстановлений досудовим розслідуванням час, в невстановленому досудовим розслідування місці, діючи умисно, з метою незаконного збагачення вступив у злочинну змову з  ОСОБА_2 , спрямовану на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше приміщення, а саме нападу з демонстрацією переметів зовні схожих на пістолет та гранату на відділення поштового зв`язку «Капулівка»  №53275 АТ «Укрпошта», що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Капулівка, вул. Каховська, буд. 4.

При цьому, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, заздалегідь озброївшись, розподілили між собою злочинні ролі у вчиненні запланованого злочину, згідно з якими  ОСОБА_1 мав із застосуванням демонстрації предмету зовні схожого на гранату, із загрозою її застосування слідкувати за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_2 із застосуванням демонстрації предмету зовні схожого на пістолет, мав вчинити напад на касира та заволодіти грошовими коштами, що належать АТ «Укрпошта».

17.06.2021 приблизно о 08 годині 05 хвилин ОСОБА_2 , тримаючи в руках предмет зовні схожий на пістолет,  разом із ОСОБА_1 , який тримав у руках предмет зовні схожий на гранату, зайшли до зали обслуговування громадян відділення №53275 АТ «Укрпошта», що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Капулівка, вул. Каховська, буд. 4, що є іншим приміщенням. Відповідно до раніше розробленого злочинного плану, виконуючи відведену йому злочинну роль ОСОБА_2  повідомив присутніх про пограбування  і з метою залякування направив предмет зовні схожий на пістолет в сторону потерпілої ОСОБА_3 , яка сприйняла направлений вищезазначений пістолет у її сторону, як реальну загрозу своєму життю, при цьому виказав останній вимогу передачі наявних грошових коштів та наніс один  удар правою ногою в живіт потерпілої, тобто застосувавши насилля, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілої, від якого остання впала на підлогу.

Таким чином, ОСОБА_2 подолавши можливий опір потерпілої ОСОБА_3 , не маючи перешкод для доведення спільного злочинного наміру до кінця, шляхом вільного доступу зі столу – робочого місця касира відділення відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 3900 гривень, які належать АТ «Укрпошта».

В цей час ОСОБА_1 , знаходився в приміщені відділення поштового зв`язку «Капулівка»  АТ «Укрпошта», що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Капулівка, вул. Каховська, буд. 4, де реалізуючи відповідно відведеної йому злочинної ролі, тримаючи у руках предмет зовні схожий на гранату, спостерігав за навколишньою обстановкою та слідкував за діями відвідувача відділення - свідка ОСОБА_4 ,який сприйняв небезпеку для свого життя та здоров`я як реальну, усвідомлюючи можливість реалізації ОСОБА_1 своїх погроз, спрямованих на застосування відносно нього насильства, небезпечного для життя та здоров`я, пов`язаного з використанням зброї, не протидіяв злочинним діям  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після чого, ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а майном, яким заволоділи шляхом розбою розпорядились на власний розсуд.

Умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у інше приміщення.

   Підозрюваний  ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 12 років.

Причетність ОСОБА_1  в скоєні ним суспільно небезпечного діяння, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події, вилученими речовими доказами, показаннями потерпілої, свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.

Враховуючи той факт, що для забезпечення належної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування та розгляду в розумні строки даного кримінального провадження в суді, необхідне забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також те, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1   може:

?переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, вчинив особливо тяжкий злочин та усвідомлює що за даний злочин може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років;

?незаконно впливати на свідків та потерпілого по даному кримінальному провадженню

?вчинити інші кримінальні правопорушення аналогічні тим, у яких підозрюється.

 Під час досудового розслідування виникла необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід, який забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також попередить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки:.

1) ОСОБА_1   у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що може спонукати його переховуватися від органів досудового розслідування.

2) ОСОБА_1   вчинив особливо тяжкий злочин;

3) у разі не обрання відносно ОСОБА_1   запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, він матиме фактичну можливість незаконно впливати на свідків і потерпілу цьому кримінальному провадженні.

Тому виникла наявна необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1   строком на два місяця.

Запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, неможливо, оскільки:

- застосування до ОСОБА_1  запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України;

- у разі обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання          ОСОБА_1  може впливати на свідків та потерпілого його задокументованої злочинної діяльності з метою зміни ними своїх показань та неповідомлення про свій незаконний вплив слідчому, прокурору та суді та покинути відомі слідству його можливі місця перебування;

- під час досудового розслідування не надійшло жодних звернень про передачу ОСОБА_1 комусь на поруки, що виключає передачу його на поруки;

- враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насилля, то відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України виключається можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави;

- у разі обрання відносно  ОСОБА_1  запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту він матиме фактичну можливість  незаконно впливати на свідків та потерпілого по даному кримінальному провадженню.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1  усвідомлює наслідки скоєного ним кримінального правопорушення, що може спонукати його переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та потерпілу.

Враховуючи вищевикладене та те, що для розгляду в розумні строки даного кримінального провадження в суді необхідно забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також те, що наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового слідства, суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, аналогічне тому, у якому підозрюється, тому виникла необхідність застосувати до підозрюваного запобіжний захід, який забезпечить виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також попередить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме тримання під вартою.

       В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні проти клопотання заперечував та зазначив, вину свою він визнає частково, він, безпосередньо, не перебував в приміщенні пошти під час нападу. Підозрюваний просив суд обрати запобіжний захід не пов`язаний з обмеженням його освободи, оскілько він працює, на його утриманні, крім власної дитини знаходяться двоє неповнолініх дітей дружини.

Захисник підтримав клопотання підозрюваного, зазначивши, що клопотання прокурора не мотивоване, підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, його вина не доведена, докази, які надані до клопотання отримані без додержання вимог КПК України і просив обрати запобіжной захід у виглдяді нічного домашнього арешту за місцем проживання цивільної дружини підозрюваного в м.Покров.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до п. "с" ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, та санкція за вчинення якого передбачає покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому існують ризики, що він не буде виконувати покладені на нього обов`язки та зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання виним.

Слідчий суддя вважає, доведеним і те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на потерпілу та свідків, які впізнали його за фотознімками, а отже існує ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків з метою зміни їх показів на свою користь.

Вище встановлені обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають та виправдовують потребу в обранні запобіжного заходу ОСОБА_1  у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.

За змістом ч.ч.1,2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає обов`язковою умовою правомірності і законності попереднього ув`язнення. Проте, поняття "обґрунтована підозра" відповідно до мети підпункту "с" п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) у практиці ЄСПЛ має певні особливості. Це поняття не є тотожним поняттю "обґрунтоване обвинувачення" й на стадії арешту чи затримання особи не вимагається, щоб було достатньо доказів саме для висновку про винуватість особи у вчиненні того чи іншого правопорушення. Обґрунтована підозра для попереднього ув`язнення у практиці ЄСПЛ - це існування фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача, що конкретна особа могла вчинити злочин. Однак тлумачення поняття "обґрунтована підозра" і висновок про те, що саме може розглядатися як така підозра, залежить від усіх обставин кримінального правопорушення (рішення ЄСПЛ від 30.08.90 р. у справі "Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства").

Тобто, розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1 (с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, § 45).

Метою тримання особи під вартою якраз і є забезпечення доправлення її до компетентного органу для виконання процесуальних обов`язків підозрюваного, зокрема допиту. Мета ж допиту - сприяти подальшому кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження або зняття конкретних підозр, що обґрунтовують арешт (рішення ЄСПЛ від 29.11.88 р. у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства", від 16.10.2001 р. "О`Хара проти Сполученого Королівства").

Слідчий суддя враховує, що підозра у вчиненні ОСОБА_1  інкримінованого йому правопорушення підтверджується дослідженими доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 17.06.2021 року; протоколом допиту потерпілої; протоколом огляду; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколами допитів свідків.

Врахувавши вищевикладене та встановлені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків .

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до яких при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, відповідно до якої слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить визначити в 60 днів.

Керуючись статтями 132, 176-179, 182, 183, 194, 197, 206 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника відділення СВ Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області майора поліції Шуляк М.А., погоджене першим заступником керівника Нікопольської окружної прокуратури Пашаєвим Р.Ш., про застосування у кримінальному провадженні, внесеному 17.06.2021 року до ЄРДР за № 12021041340000436, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -задовольнити.

Застосувати до підозрюваного   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 27 вересня 2021 року.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту проголошення ухвали, з 30.07.2021 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Виконання ухвали доручити Нікопольському РУП ГУНП в Дніпропетровській обл.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя                                                                А. П. Чуприна