УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            10 лютого 2010  року  судова колегія судової палати у  цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді                        -Міненкової Н.О.

      – суддів:      -Ларенка В.І.,  Гальянової І.Г.,

при секретарі:                   - Григоренко К Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 7 грудня 2009 року   по цивільній справі за позовом  ОСОБА_3 до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області  про стягнення вихідної допомоги при звільненні та відшкодування моральної шкоди ,-

                                                                ВСТАНОВИЛА:  

           12.06.2008 року позивач ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до відповідача  Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області про стягнення  вихідної допомоги при звільненні  та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог він посилався на те, що він працював на посаді завідуючого відділом Нововодолазької селищної ради по питанням будівництва та землевпорядкування.  

19.05.2006 року на сесії  селищної ради  найменування посади завідуючого відділом з питань будівництва та землевпорядкування  в штатному розкладу  була  викладена в редакції : спеціаліст з питань будівництва та землевпорядкування. У зв’язку з чим були внесені зміни у штатному розкладу та розпорядженням голови селищної ради від 19 травня 2006 року  він був призначений на посаду спеціаліста з питань будівництва та землевпорядкування. Це розпорядження постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2008 року скасовано.

У зв’язку з тим, що він не погодився працювати на цій посаді, 18 жовтня 2006 року він звернувся до селищного голови з заявою і просив звільнити з роботи згідно до ст. 38 КЗпП України. Підставою звільнення слугувало те, що він працював у селищної раді на посаді завідуючого відділом з 29.01.2004 року, а з 19.05.2006 року, після фактичного скорочення посади - на посаді провідного спеціаліста селищної ради, з чим він не погодився.  Наказом голови селищної ради  він був звільнений з роботи з 20.10.2006 року по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.. Позивач вважає, що звільнення  за власним бажанням послугувало те, що голова селищної ради не виконував законодавство про працю, а тому згідно до ст. 44 КЗпП України позивачу  повинна бути виплачена вихідна допомога у розмірі тримісячного заробітку. В зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вихідну допомогу розмірі тримісячного середнього заробітку – 5 177 грн. 25 коп. В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги. Вважає, що у зв’язку з порушенням трудового законодавства головою селищної ради він був вимушений брати відпустку без збереження заробітної плати з 28.09.2006 року по 12.10.2006 року, у зв’язку з чим не отримав 862 грн. 88 коп., а тому просив стягнути цю суму.    В частині розміру моральної шкоди, останніми вимогами просив стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., посилаючись на те, що у зв’язку з неправомірними діями відповідача у нього погіршився стан здоров’я ,  він був вимушений лікуватися.  

Представник відповідача  про задоволенні позову заперечував, пояснив, що з 29.01.2004 року ОСОБА_3 працював завідуючим відділом Нововодолазької селищної ради по питанням будівництва та землевпорядкування.  

19.05.2006 року на сесії  селищної ради  найменування посади завідуючого відділом з питань будівництва та землевпорядкування  в штатному розписі була  викладена в редакції : спеціаліст з питань будівництва та землевпорядкування. У зв’язку з чим були внесені зміни у штатному розкладі та внесені відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_3

28 вересня 2006 року ОСОБА_3 звернувся з заявою в якій просив надати йому відпустку на 15 днів з 28 вересня по 12 жовтня 2006 року без збереження заробітної плати. Дану заяву було задоволено.  Позивач власноручно написав заяву про надання йому 15 днів без збереження заробітної плати, а тому позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за цей період часу не підлягають задоволенню.

18 жовтня 2006 року позивач звернувся до голови селищної ради з письмовою заявою про звільнення з роботи згідно  статті 38 КЗпП України. При цьому в заяві не було вказано на те, що він просить звільнити його у зв’язку з тим, що власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю. Розпорядженням селищного голови ОСОБА_3 був звільнений з займаної посади з 20 жовтня 2006 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), а не у зв’язку з  тим, що не виконується  законодавство про працю. Це розпорядження голови селищної ради позивач не оскаржував. У відповідності до ст. 44 КЗпП України при звільненні працівника на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України виплата вихідної допомоги не передбачено. Тому вимоги позивача є безпідставними. Позивач в заяві, яка власноручно ним написана просить звільнити його за власним бажанням, не зазначаючи частину статті 38 КЗпП за якою його буде звільнено, при цьому, як він вважає особисто, його було звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, хоча в своїй заяві про звільнення ним не було зазначено про те, що він просить звільнити його за власним бажанням в зв’язку з тим, що власником не виконується законодавство про працю, умови колективного чи трудового  договору.  

Рішенням  Нововодолазького районного суду Харківської області від 7 грудня 2009 року в задоволенні  позову відмовлено.

В апеляційний скарзі позивач ОСОБА_3   просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення яким задовольнити його позовні вимоги. Наводить ти ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, судова  колегія вважає, що вона  підлягає  частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню, провадження по справі за вказаним позовом підлягає закриттю,  з таких підстав.

Згідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 29 січня 2004 року згідно рішення сесії Нововодолазької селищної ради  Нововодолазького району Харківської області  був утворений відділ селищної ради з питань будівництва та землеустрою. Даним рішенням позивач ОСОБА_3 був затверджений на посаду завідуючого цим відділом.  

ОСОБА_3 є державним службовцем.

Згідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба – це  діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність  суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, ОСОБА_3 був на публічної службі.

Згідно до п. 2 ч.1 ст. 17  Кодексу адміністративного судочинства України спори з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби відносяться до компетенції адміністративних судів.

Як вбачається з матеріалів справи, у тому числі з позовної заяви ОСОБА_3 , спір іде з приводу проходження та звільнення з публічної служби. ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом про стягнення вихідної допомоги у зв’язку з звільненням з публічної служби.

А тому судова колегія вважає, що вказаний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а не в порядку цивільного судочинства. Районний суд розглянув цій спір помилково у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного  судочинства.

Згідно до ч.1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги, що районний суд розглянув справу в порядку цивільного судочинства, яка повинна  розглядатися в порядку адміністративного судочинства,  -  рішення суду першої інстанції від 7 грудня 2009 року необхідно скасувати і провадження у справі закрити.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 303, 304, 307, ч.1 ст. 310, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

  ухвалила:  

                              пеляційну скаргу  ОСОБА_3 – задовольнити частково.  

Рішення  Нововодолазького районного суду Харківської області від 7 грудня 2009 року  - скасувати.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області  про стягнення вихідної допомоги при звільненні та відшкодування моральної шкоди  - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає  законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня ії проголошення.  

Головуючий:

               Судді: