Справа №22-ц-1375/2010 р.                                                               Головуючий 1 інстанції – Погасій О.Ф.  

Категорія: моральна шкода.                                                                             доповідач   Ларенок В.І.  

  Ухвала  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

              10 березня  2010 року  судова колегія судової палати  у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого -         судді                          Міненкової Н.О.

 суддів-                                           Гальянової І.Г. , Ларенка В.І.

при секретарі                                        Григоренко К.Ю.  

 розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою  ОСОБА_2, ОСОБА_3   на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2010 року  за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3  до судді Київського районного суду м. Харкова  - ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди,  

                                                            в с т а н о в и л а :

 ОСОБА_2 і  ОСОБА_3  звернулися у суд з позовом до судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_6. про визнання дій незаконними та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_4. є суддею Київського районного суду м. Харкова, в провадженні якого знаходилася цивільна  справа за їх позовом до Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Харківській області, Управління МВС України в Харківській області, третя особа – Управління державного казначейства в Харківській області про забезпечення виконання постанови судді апеляційного суду Харківської області від 11.04.2002 року та відшкодування шкоди, завданої незаконними діями.

Рішенням суду під головуючим ОСОБА_7. від 13.07.2009 року в задоволенні позову їм було відмовлено. Вони вважають, що суддя ОСОБА_7. ігнорував свої службові обов’язки, здійснював порушення що вплинули на результати рішення. Відповідач займаючи посаду судді районного суду розглядав справу несправедливо. Вони оскаржували рішення до апеляційного суду Харківської області. Вони знову змушені повторно розглядати справу і порушення їхніх прав судом не усунено і не компенсоване. Вважають, що відповідачем при розгляді справи порушені їх права на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку. А тому вважають, що ОСОБА_4  своїми діями заподіяв їм моральну шкоду, яку вони оцінюють в розмірі 1 699 грн. кожному із позивачів.  

            Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

            В апеляційній скарзі позивачі  просять скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити їх позов. Наводять ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанціїі, крім того посилаються на те, що суд розглянув справу за відсутності відповідача.  

            Судова колегія вважає, що апеляційна скарга   підлягає  частковому задоволенню, рішення районного суду необхідно скасувати із закриттям провадження у справі з наступних підстав.

            Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3  пред’явили позов до судді за дії, вчинені при здійсненні правосуддя.  

             Статтями 126 і 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону і вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Однією з основних конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

             Згідно із зазначеними положеннями Конституції рішення суду і відповідно до них дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не шляхом звернення до іншого суду першої інстанції із заявами про зобов’язання суддів до вчинення певних процесуальних дій, що одночасно порушило б і принцип незалежності суддів, і заборону втручатись у вирішення справи незалежним судом.

            Статтею 62 Конституції України та Законом України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» визначено як виключні підстави, так і порядок відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні правосуддя, який виключає можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

             Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз’яснив, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою відповідно до ст. 62 Конституції України лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.

             Таким чином, до суду чи судді не може бути пред’явлено позову за дії, вчинені при здійсненні правосуддя, а заяви і скарги, спрямовані на це, не підлягають розглядові в судах першої інстанції, оскільки помилки, допущені при здійсненні правосуддя, усуваються в іншому судовому порядку.

              А тому судова колегія вважає  необхідним на підставі ст. 310 ЦПК України скасувати рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

              Керуючись  ст. ст. 303, 304, 307, 310, 313 – 315, 317,  319 ЦПК України, судова колегія ,  

 УХВАЛИЛА:

               апеляційну скаргу  ОСОБА_2, ОСОБА_3   – задовольнити частково.

              Рішення  Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2010 року – скасувати.

  Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3  до судді Київського районного суду м. Харкова  - ОСОБА_5 про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди,  

             Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                         Головуючий:

             Судді: