Справа № 22-ц- 843\2010 р.                                                                                     Головуючий  

Категорія: стягнення суми вкладу.                                                                  1 інстанції Ганенко Т.С.

доповідач Ларенок В.І.

  Рішення  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

   17 березня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого:                                     судді Міненкової Н.О.

суддів :                                        Ларенка В.І., Гальянової І.Г.

при секретарі:                                      Григоренко К.Ю.        

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 жовтня 2009 року по  справі за позовом  ОСОБА_2 до Чугуївського відділення «Чугуївське» Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк» про розірвання договору банківського строкового вкладу, стягнення суми внесеного вкладу, відсотків по вкладу, відсотків за використовування невиплаченого внесеного вкладу  та відшкодування моральної шкоди ,-

                                                              в с т а н о в и в:

 02.02.2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Чугуївської філії відкритого акціонерного товариства «Мегабанк» про розірвання договору банківського строкового вкладу, стягнення суми внесеного вкладу, відсотків по вкладу, відсотків за використовування невиплаченого внесеного вкладу  та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог  він  посилався на те, що 29.01.2008 року між ним та ВАТ «Мегабанк» в особі його Чугуївської філії  укладено договір № 2851-1 банківського строкового вкладу. Він передав Банку грошову суму у розмірі 14 500 грн. на строк  по 30.01.2009 року, а Банк зобов’язався нараховувати на цю суму вкладу проценти у розмірі 16 % річних та сплачувати їх. Згідно до п. 2.1.5 Договору Банк зобов’язався повернути вклад в день закінчення строку дії договору. Відповідно до п.4.4 договору «якщо до 16 години в день закінчення строку дії договору вкладник не з’явився до банку для отримання суми вкладу і нарахованих процентів і сторони не зазначили поточний рахунок, на який повинен бути перерахований вклад то строк дії договору вважається продовженим на кожний наступний рік (12 місяців).

Як вказує позивач, 29.01.2009 року він звернувся до голови правління ВАТ «Мегабанк» з проханням повернути належні йому в якості внесків грошові кошти в сумі 14 500 грн., а також відсотки за вкладом обумовлені договором у розмірі 2 320 грн. 48 коп.

Замість виконання обов’язків  по договору і повернення внесеного вкладу і процентів йому було пропоноване укласти новий договір банківського строкового вкладу № 81-АНП строком дії з 30.01.2009 року по 16.03.2009 року згідно якого він зобов’язаний був передати відповідачу суму в розмірі 14 500 грн. Він відмовився від пролонгації договору. 30 01 2009 року він звернувся до Чугуївської філії Банку для отримання вкладу та процентів, однак йому гроші не повернути.

Таким чином, позивач вважав, що порушені його права та в позовній заяві вимагає стягнути з відповідача на його користь вклад на суму 14 500 грн., відсотки по вкладу в розмірі 2 320 грн.48 коп..

В ході судового розгляду справи позивачем надані доповнення до позовної заяві  згідно з якими він вказує, що йому такими діями банку спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що такі неправомірні дії відповідача завдали йому душевних страждань. Спричинену моральну шкоду він оцінює у 10 000 грн. та на підставі ст. 1167 ЦК України просив стягнути цю суму на його користь. Також просив стягнути з відповідача у якості відповідальності за порушення грошового зобов’язання  28 % річних за період з 30.01.2009 року по день розгляду справи за незаконне використане його грошовими коштами в сумі 3 380 грн. 69 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Крім того просить стягнути компенсацію комунальних боргів, що вирослі з вини відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до п.4.4 договору «якщо до 16 години в день закінчення строку дії договору вкладник не з’явився до банку для отримання суми вкладу і нарахованих процентів і сторони не зазначили поточний рахунок, на який повинен бути перерахований вклад то строк дії договору вважається продовженим на кожний наступний рік (12 місяців). Позивач не з’явився до Банку 30.01.2009 року, а тому договір № 285-1 був продовжений до 30.01.2010 року.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 19 жовтня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений частково: розірваний договір № 285-1 від 29.01.2008 року банківського строкового вкладу укладеного між Чугуївським відділенням ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2. Стягнуто з Чугуївського Відділення ВАТ «Мегабанк» на користь ОСОБА_2 14 500 грн. належного йому вкладу, відсотки по вкладу у розмірі 2 320 грн. 48 коп., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.. В задоволенні позову в іншій частині  відмовлено. Стягнуто з Чугуївського відділення ВАТ «Мегабанк» на користь держави судовий збір в розмірі 169 грн.

                Представник  Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк» рішення суду не оскаржував.

   В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить скасувати  рішення суду та ухвалити нове рішення задовольнив його позовні вимоги у повному обсязі.  Наводить ті ж доводи, що і в судовому засіданні суду першої інстанції.

  Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційній скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона   підлягає  частковому задоволенню з таких підстав:

 Як вбачається з матеріалів справи, у тому числі з договору (а.с. 13),  29 січня 2008 року   Відкрите акціонерне товариство «Мегабанк» (далі Банк) та ОСОБА_2 уклали договір, згідно до якого ОСОБА_2 передав Банку грошову суму у розмірі 14 500 грн. – вклад на строк з 29.01.2008 року по 30.01.2009 року, а Банк  прийняв її, нараховує на суму вкладу проценти і зобов’язується повернути вклад та сплачувати проценти на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно до п. 2.1.5 Договору Банк зобов’язався повернути вклад в день закінчення строку дії договору. Відповідно до п.4.4 договору «якщо до 16 години в день закінчення строку дії договору вкладник не з’явився до банку для отримання суми вкладу і нарахованих процентів і сторони не зазначили поточний рахунок, на який повинен бути перерахований вклад то строк дії договору вважається продовженим на кожний наступний рік (12 місяців).

29.01.2009 року позивач звернувся до голови правлення Банку з проханням  повернути вклад та відсотки у зв’язку з закінченням строку договору, про що свідчить копія письмової  заяви на а.с. 15., в якої мається відмітка канцелярії Банку про отримання заяви.  

30.01.2009 року позивач звернувся до Чугуївський філії Банку з проханням повернути суму вкладу та процентів, про що свідчить проект  договору банківського вкладу від 30 січня 2009 року, який підписаний представником Банку (а.с.14) та який позивач підписувати відмовився.

Тобто підтверджується факт того, що позивач  в день закінчення строку дії договору  з’явився до Банку для отримання суми вкладу і нарахованих процентів, однак йому було відмовлено в поверненні вкладу та процентів.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду (вклад на вимогу або строковий вклад) банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Таким чином, при отриманні заяви від позивача про повернення вкладу у зв’язку з закінченням строку дії договору  банк був зобов’язаний діяти відповідно до умов укладеного між  позивачем та  банком договору, та статті 1060 ЦК України.

Цім обставинам суд першої інстанції надав належну оцінку та й правильно прийняв рішення про стягнення вкладу та відсотків на користь позивача, однак при цьому суд помилково стягнув ці суми з філії Банку. Договір позивач заключив не з філією Банку, а з самим Банком. В судовому засіданні був присутній представник Банку за довіреністю. Судова колегія вважає правильним стягнути суму вкладу та відсотки на користь позивача не з філії а з Банку.

Крім того позивач в позовної заяві у якості відповідальності за порушення грошового зобов’язання вимагав стягнути на його користь 28 % річних за період з 30.01.2009 року по день розгляду справи за незаконне використане його грошовими коштами в сумі 3 380 грн. 69 коп.. Однак суд першої інстанції помилково повністю відмовив в задоволенні позову.  

Згідно до ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

А ні договором, а ні законом інший розмір процентів не встановлений. Стягнення 28 % річних, на які посилається позивач, чинним законодавством не передбачена.  

А тому, судова колегія вважає правильним стягнути з Банку на користь позивача суму вкладу та проценти (14 500 + 2 320,48=16 820,48 грн.) з урахуванням індексу інфляції, тобто 17 863 грн.35 коп..  (індекс інфляції за даними Державного комітету статистики України за період з 01.02.2009 року по 01.10.2009 року складає 106,2 відсотку. 16 820,48 грн. х 106,2 % = 17 863 грн. 35 коп.  

Необхідно також стягнути з Банку на користь позивача 3 % річних від простроченої суми (16 820,48 грн.) за період з 01.02.2009 року по день розгляду справи судом першої інстанції – 19.10.2009 року у розмірі  362 грн. 60 коп.  

Крім того згідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд  присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивач надав апеляційному суду підтвердження про те, що він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., тобто квитанцію про сплату 500 грн. адвокату за складання позовної заяви та іншу правову допомогу, пов’язану з цією справою (а.с.93). А тому судова колегія вважає за необхідним стягнути з Банку на користь позивача вказану суму.

Доводи  ОСОБА_2  відносно того, що суд незаконно відмовив йому в позові про стягнення моральної шкоди та компенсації комунальних послуг, були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.  

Позивач не довів  наявності та розмір моральної шкоди.          

Крім того, стаття 1167 ЦК України ( відповідальність за завдану моральну шкоду ) регулює позадоговірні відносини, а тому не поширюється на спірні договірні відносини. Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

Наслідки порушення грошового зобов’язання  встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди. Не передбачає таких наслідків порушення договору банком і укладений між сторонами договір банківського вкладу від 29.01.2008 року.

Компенсація боргів на комунальні послуги також не передбачена а ні договором, а ні законом.

За таких обставин суд ухвалив правильне рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та компенсації комунальних послуг.

Відповідно до договору термін виконання зобов’язання по поверненню вкладу за договором  наступив 30.01.2009 року, тобто строк дії договору був закінчений, а тому суд першої інстанції зайво прийняв рішення про розірванні цього договору. Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Інші доводи позивача викладені в апеляційній скарзі є не суттєвими та висновків суду не спростовують.

Вважаючи що позов задоволений на суму 18 755 грн. 95 коп., позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, судовий збір у сумі 187 грн. 56 коп.  підлягає стягненню з Банку на користь держави.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 309,  313, 314, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

 вирішила:

                        апеляційну скаргу  ОСОБА_2 –  задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 жовтня 2009 року – змінити, скасувавши його в частині розірвання договору № 285-1 від 29.01.2008 року банківського строкового вкладу укладеного між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2,  стягнення з Чугуївського відділення  ВАТ «Мегабанк» на користь ОСОБА_2  14 500 грн. належного йому  грошового вкладу, відсотків по вкладу у розмірі  2 320 грн. 48 коп., витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., в частині відмови стягнення правової допомоги адвоката в сумі 500 грн., стягнення з Чугуївського відділення ВАТ «Мегабанк» на користь держави судового збору в розмірі 169 грн..

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк» на користь ОСОБА_2:

- 17 863 грн. 35 коп. суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення  виконання грошового зобов’язання з 30.01.2009 року по 01.10.2009 року;

- 362 грн. 60 коп. – три проценти річних від простроченої суми з 30.01.2009 року по 19.10.2009 року;

- 500 грн. витрат на правову допомогу;

- 30 грн. – витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення, а всього 18 755 грн. 95 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк» на користь держави 187 грн. 56 коп.  судового збору.

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

             Головуючий:

Судді: