Номер провадження: 22-ц/813/5891/21

Номер справи місцевого суду: 1522/12101/12

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року                                                                м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Рибачук О.І.,

розглянувши у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2020 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на результати оцінки арештованого майна, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1 на результати оцінки арештованого майна, в якій просить суд визнати необґрунтованим звіт про незалежну оцінку майна квартири АДРЕСА_1 , здійснену товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Консалтингове бюро «ТРІАДА» в рамках виконавчого провадження № ВП62510439 (а.с.31).

18 грудня 2020 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від у задоволенні скарги ОСОБА_1 на результати оцінки арештованого майна відмовлено (а.с.33).

28 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Приморського районного суду м. Одеси апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси. Апелянт вважає, що дана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права, невірному застосуванні висновків Верховного суду. Апелянт не погоджується із результатами визначення оцінки вартості квартири, оскільки оцінки арештованого майна суб`єктом оцінки не було здійснено вихід на місце, тобто, апелянт стверджує, що квартира не була оглянута. Також, зазначає, що при оцінці майна повинен враховуватися стан квартири, наявність у ній ремонту, вбудованих меблів, освітлення, комунікацій й таке інше. На думку апелянта, посилання суду на висновок Великої палати по справі 914/881/17 є необґрунтованим, оскільки правовідносини щодо яких відбувся висновок відрізняються від правовідносин, викладених у скарзі ОСОБА_1 .. В скарзі апелянт просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18.12.2020 року та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі (а.с.35-37).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи з незалежних від суду причин.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В судове засідання 15 липня 2021 року учасники провадження не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції, виходив з того, що встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнання недійсними правочинів. З огляду на це, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що спір про визнання недійсним та скасування звіту про оцінку нерухомого майна не може бути предметом судового розгляду в порядку жодного судочинства, в тому числі цивільного (а.с. 32).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 62510439 про примусове виконання виконавчого листа № 1522/12101/12, виданого 07.04.2020 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 53362216,7 грн (а.с. 6-7).

Зі свідоцтва про право власності вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Як вбачається з листа Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.11.2020 року № 53039, з проведених виконавчих дій відносно боржника ОСОБА_1 було звернуто стягнення на нерухоме майно, яке належить боржнику, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , та призначено експертну оцінку вказаного майна (а.с. 12).

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна від 13.11.2020 року ринкова вартість вищезазначеної квартири становить 3438525 грн (а.с. 13-14).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що повного тексту звіту про оцінку майна божником отримано не було, а надано лише першу та останню сторінку звіту.

З матеріалів справи також вбачається, що 27.11.2020 року державним виконавцем було направлено до Одеської філії ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна (а.с. 15-16).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2020 року представник ОСОБА_1 – адвокат Соловйов Віктор Вікторович звернувся до державного виконавця з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, в якому також зазначив, що в квартирі АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за боржником та на яку в рамках виконавчого провадження накладено арешт, зареєстрований неповнолітній син боржника – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказав, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. З огляду на це, суд першої інстанції зазначив, що доказів того, що заявник подав заперечення державному виконавцю суду надано не було (а.с. 32).

Апеляційний суд з даного приводу зазначає, що вище вказане судом першої інстанції положення міститься у ч.ч. 2, 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року, який втратив свою чинність у зв`язку з прийняття нового Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Апеляційний суд звертає увагу, що до даного спору застосовуються саме положення чинного Закону України «Про виконавче провадження», оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається з самої скарги, окрім визнання необґрунтованим звіту про незалежну оцінку скаржник вказував на те, що при оцінці арештованого майна суб`єктом оцінки не було здійснено вихід за адресою розташування арештованого майна, не враховано стан квартири, наявність в ній ремонту, вбудованих меблів тощо, а сам звіт про оцінку майна не був в повному обсязі наданий боржникові та його представникові для ознайомлення, що на думку скаржника, свідчить про неправомірність дій та рішень державного виконавця.

З огляду на вище зазначене, апеляційний суд доходить до висновку, що скаржник, звертаючись до суду з даною скаргою, діяв в рамках чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що судом першої інстанції було помилково застосовано норми законодавства, які на момент виникнення спірних правовідносин втратили чинність, а також неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України скасовує ухвалу суду першої інстанції та направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м Одеси від 18 грудня 2020 року – скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду                        А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

28.07.2021 року                                                                 м. Одеса