ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 липня 2021 року

м. Харків

справа № 641/1368/19

провадження № 22-ц/818/1388/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів – Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області,

представник – Балла Наталія Олександрівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року в складі судді Єжова В.А.,        

у с т а н о в и в :

26 лютого 2019 року ОСОБА_1  в особі свого представника  ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги  мотивовані тим, що її мати ОСОБА_3 з 26 листопада 2014 року перебувала на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримувала страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника у відділі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування нещасних випадків України в м. Харкові з 01 жовтня 2014 року по 29 лютого 2016 року. З 01 березня 2016 року Фонд соціального страхування нещасних випадків України в м. Харкові зупинив виплати матері позивачки страхових виплат. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. У зв`язку зі смертю ОСОБА_3 відкрилась спадщина, у тому числі і на не неотримані останньою за життя щомісячні страхові виплати. ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа. На запит нотаріуса відповідач надав інформацію, що страхові виплати ОСОБА_3 не призначались і не перераховувалися.

Вказані дії відповідача є незаконними, оскільки були відсутні правові підстави для зупинення нарахування соціальних виплат ОСОБА_3 починаючи з 01 березня 2016 року. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати протиправними дії Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення з 01 березня 2016 року страхових виплат ОСОБА_3 у зв`язку з втратою годувальника та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на заборгованість по страховим виплатам у зв`язку з втратою годувальника за період з 01 березня 2016 року по 25 серпня 2018 року у розмірі 82 690,00 грн та зобов`язати Харківське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість, що виникла по страховим виплатам.

07 вересня 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області подали відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що право на відшкодування шкоди, завданої трудовим каліцтвом є нерозривно пов`язаним з особою, щодо якої здійснюються ці виплати. Дане право не спадкується, що зумовлено нормою статті 1219 ЦК України, де зазначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки , що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Отже, право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом не входить до складу спадщини. ОСОБА_3 була взята на облік як внутрішньопереміщена особа на підставі довідки від 26 листопада 2014 року. Строк дії довідки згідно діючого на той час законодавства складав 6 місяців. Постановою від 21 жовтня 2014 року відділенням продовжені страхові виплати з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року. ОСОБА_3 кожні шість місяців зверталась до відділення, надаючи при цьому відповідну довідку. Остання заява від ОСОБА_3 отримана 28 грудня 2015 року, де вона просила продовжити їй страхові виплати по 16 червня 2016 року. з 01 березня 2016 року страхові виплати ОСОБА_3 були припинені на підставі постанови відділення Фонду від 15 березня 2016 року. Після припинення виплат ОСОБА_3 до Фонду не зверталась, отже не реалізувала у встановленому нормативно – правовими актами порядку свого права на продовження страхових виплат. Термін дії довідки закінчився 16 червня 2016 року.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо припинення з 01 березня 2016 року страхових виплат ОСОБА_3 у зв`язку з втратою годувальника. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на заборгованість по страховим виплатам у зв`язку з втратою годувальника за період 01 березня 2016 року по 25 серпня 2018 року у розмірі 82 690,00 грн та зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України виплатити ОСОБА_1 заборгованість, що виникла по страховим виплатам.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України було неправомірно припинено страхові виплати ОСОБА_3 , доказів наявності рішення про зупинення виплати страхових виплат та повідомлень про це, а також доказів наявності судового рішення про зупинення страхових виплат суду відповідачем не надано.

11 грудня 2020 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено порядок, встановлений для спадкування. ОСОБА_3 була отримувачем соціальних виплат у зв`язку з втратою годувальника внаслідок трудового каліцтва. Право на відшкодування шкоди, завданої трудовим каліцтвом є нерозривно пов`язаним з особою, щодо якої здійснюються ці виплати. Дане право не спадкується, що зумовлено нормою статті 1219 ЦК України. Після припинення виплат потерпіла ОСОБА_3 до відділення не зверталась, а отже не реалізувала у встановленому нормативно-правовими актами порядку свого права на продовження страхових виплат. Термін дії довідки ВПО закінчився 16 червня 2016 року. Довідки з подовженням строку дії або нової довідки ОСОБА_3 . відділенню не надавала. Відповідно підстав для нарахування страхових виплат не було.

ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що за життя ОСОБА_3 з 26 листопада 2014 року перебувала на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримувала страхові виплати у зв`язку з втратою годувальника у відділі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування нещасних випадків України в м. Харкові.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 03 жовтня 2018 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Позивач є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 та у передбачений статтею 1270 ЦК України строк звернулась із заявою про прийняття спадщини. 09 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу заведена спадкова справа № 36/2018.

З 01 березня 2016 року по 25 серпня 2018 року ОСОБА_3 страхові виплати не отримувала.

Постановою фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 15 березня 2016 року припинено виплату ОСОБА_3 щомісячної грошової суми в розмірі 1586,93 грн.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Проте, існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону.

Так у відповідності до статті 1227 ЦК України, згідно з якою суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя (виплати нараховані, але не отримані спадкодавцем), передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, каліцтвом як об`єкт цивільних прав), яке нерозривно пов`язане із особою  і яке, відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на  суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Отже, право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом  не входить до складу спадщини. Право на нараховані за життя суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, а не отримані спадкодавцем входять до складу спадщини за умови, що на час відкриття спадщини відсутні члені сім`ї спадкодавця.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя  суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати  нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.  

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду   від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц та у справі №431/6232/18-ц від 14 квітня 2020 року.

Непідтвердження за життя ОСОБА_3 місця її фактичного проживання, ненадання довідки внутрішньопереміщеної особи не є підставою для ненарахування чи невиплати страхових виплат.

Проте припинення нарахування Фондом страхових виплат ОСОБА_3    здійснено з 01 березня 2016 року на підставі постанови Фонду від 15 березня 2016 року, тобто за життя ОСОБА_3 . Але остання у встановленому законом порядку не оскаржила дії відповідача, тобто за життя не виявила інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми. Отже, указані суми їй за життя не нараховувались, а тому вони не можуть входити до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату, згідно із статтею 1219 ЦК України, до складу спадщини не входить.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто через два з половиною роки від дати прийняття Фондом рішення про припинення виплати щомісячної грошової суми по втраті годувальника. Отже, ОСОБА_1 ,  як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця їй не нараховано і спадкодавець дій відповідача із ненарахування вказаних страхових виплат не оскаржував.  

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про те, що позивач набула право на ненараховані страхові виплати як на спадкове майно.

Оскільки право на призначення та виплату щомісячної страхової суми у випадку трудового каліцтва згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, тому вимоги спадкоємця ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй страхові суми або стягнути на її користь належні її померлої матері страхові виплати у порядку спадкування за законом є безпідставними.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду   від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц та у справі №431/6232/18-ц від 14 квітня 2020 року.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати, понесені відповідачем за подачу апеляційної скарги, документально підтверджуються в розмірі 1240,35 грн. (а. с. 141).

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір в розмірі 1240,35 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Харківській області.

Керуючись статтями 374 ч.1 п.2, 376 ч. 1 п. 1, п. 4, 382, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України – задовольнити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом - залишити без задоволення.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області  судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1240,35 грн (одна тисяча двісті сорок грн 35 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 30 липня 2021 року.

Головуючий –                                                                           А.В. Котелевець

Судді – О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина