ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року м. Київ № 640/26236/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів головуюча суддя Добрянська Я.І, судді: Головань О.В., Федорчук А.Б., при секретарі Матвійчук К.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія»

до Кабінету Міністрів України

треті особи Фонд державного майна України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з позовом до Кабінету Міністрів України треті особи Фонд державного майна України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства в якому просило: визнати пункт 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 04.12.2019р. № 1015, яка набрала чинності 17.12.2019р., незаконним та скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані положення постанови є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки фактично відповідачем зобов`язано, в тому числі позивача, здійснити відрахування частки чистого прибутку у розмірі базового нормативу 90 % на виплату дивідендів з порушенням строків визначених законом та Статутом і вже після того, як останнім виконано свій обов`язок в повному обсязі шляхом сплати частки чистого прибутку за 2018 рік в розмірі визначеного законодавством на момент сплати. З огляду на вищезазначене, вважає, що оскаржувані зміни підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття змін до постанови, діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, засновником та єдиним акціонером якого є держава в особі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

При цьому, 24.04.2019р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» п. 1 якої постановлено: «Затвердити базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств (далі - суб`єкти господарювання), які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків.

Для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затвердити базовий норматив у розмірі 90 відсотків.

Для публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", акціонерних товариств "Українська залізниця" та "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" затвердити базовий норматив у розмірі 30 відсотків».

На виконання вищезазначених вимог законодавства позивачем здійснено сплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі базового нормативу, а саме 30 % чистого прибутку (34 466 100, 00 грн.), що підтверджується копією платіжного доручення від 25.06.2019р. № 183.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019р. № 1015 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», а саме пунктом 3 «Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 1015), серед іншого, до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.219р. № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 37, ст. 1309) внесено зміни, а саме:

1) в абзаці першому слова і цифри "які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків" замінити словами і цифрами "у розмірі 90 відсотків";

2) абзац другий виключити;

3) в абзаці третьому слова "приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", акціонерних товариств "Українська залізниця" та "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" виключити;

4) доповнити пункт абзацом такого змісту:

"Суб`єктам управління корпоративними правами держави разом із суб`єктами господарювання забезпечити сплату до державного бюджету дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі, визначеному абзацом першим цього пункту.".

Позивач вважаючи, що ним виконано обов`язок з виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році в порядку та строки визначені станом на момент такої сплати, а відтак п. 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 04.12.2019р. № 1015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Статтею 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 3 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Згідно статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначені статтями 2, 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", відповідно до яких до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки; забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України "Про управління об`єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотков пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

Частиною п`ятою статті 11 вказаного Закону визначено, що ві;драхування ч;астини чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На виконання статей 5-2 і 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №702 затверджено Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави (далі - Порядок №702), яким визначено механізм формування Мінекономрозвитку разом з Мінфіном дивідендної політики держави, її реалізації суб`єктами управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських організацій.

Дія цього Порядку поширюється на всі господарські організації з державною часткою у статутному капіталі, а також на господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належить господарським товариствам, державна частка у статутному капіталі яких становить 100 відсотків, у тому числі на дочірні підприємства.

Згідно з пунктом 6 Порядку №702 базові нормативи частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, становлять не менш як 30 відсотків чистого прибутку.

Пунктом 8 Порядку №702 встановлено, що базові нормативи частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, затверджуються щороку Кабінетом Міністрів України за поданням Мінекономрозвитку та доводяться до відома суб`єктів управління корпоративними правами держави.

Кабінетом Міністрів України 24 квітня 2019 року прийнято постанову № 364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" (далі - Постанова № 364, оскаржувана постанова) , відповідно до якої затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств (далі - суб`єкти господарювання), які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків.

Для суб`єктів господарювання, які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток, що перевищує 50 млн. гривень, затверджено базовий норматив у розмірі 90 відсотків.

Для публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", акціонерних товариств "Українська залізниця" та "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" затверджено базовий норматив у розмірі 30 відсотків.

За результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році позивачем отримано прибуток у сумі 114 887, 00 тис. грн., що не заперечується сторонами та підтверджується поясненнями Фонду державного майна України. (а.с. 126)

При цьому, згідно з платіжним дорученням від 25.06.2019р. № 183 позивачем сплачено до Державного бюджету України дивіденди у сумі 34 466,10 тис. грн. у визначений законодавством строк, що підтверджує факт виконання останнім вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019р. № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» відповідно до редакції чинної станом на момент сплати дивідендів за 2018 рік.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019р. № 1015 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», а саме пунктом 3 «Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова № 1015), серед іншого, до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.219р. № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 37, ст. 1309) внесено зміни, а саме:

1) в абзаці першому слова і цифри "які за результатами 2018 року отримали чистий прибуток менше 50 млн. гривень, у розмірі 50 відсотків" замінити словами і цифрами "у розмірі 90 відсотків";

2) абзац другий виключити;

3) в абзаці третьому слова ", приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго", акціонерних товариств "Українська залізниця" та "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" виключити;

4) доповнити пункт абзацом такого змісту:

"Суб`єктам управління корпоративними правами держави разом із суб`єктами господарювання забезпечити сплату до державного бюджету дивідендів на державну частку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році у розмірі, визначеному абзацом першим цього пункту.".

Тобто, прийнятою Кабінетом Міністрів України 04.12.2019р. Постановою № 1015 (яка набрала чинності 17.12.2019р.) фактично змінено розмір відрахувань частки прибутку до державного бюджету, в тому числі позивачем.

Так, з адміністративного позову вбачається, що позивачем оскаржується п. 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 04.12.2019р. № 1015, а саме зміни внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.219р. № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави».

При цьому, суд наголошує, що особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади встановлено статтею 264 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 КАС України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

В цьому контексті також необхідно зазначити, що за усталеними в теорії права підходами, межі дії нормативних актів чи їх окремих положень визначаються певними критеріями (параметрами), зокрема, часовими вимірами.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

При цьому, усі нормативно-правові акти за вказаним критерієм (тривалістю їх дії), поділяють на два види: акти з невизначеним строком дії, тобто для яких не встановлений кінцевий момент їх дії; акти тимчасової дії, тривалість якої залежить від різних заздалегідь визначених обставин.

Так, оскаржувані позивачем зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.219р. № 364 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» встановлюють відрахування у 2019 році частки чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році, тобто чинність даної постанови обмежена 2019 роком.

Отже, дія спірного нормативного акту у часі завершилась з визначеного у ньому моменту припинення його дії - завершенням року, на який розповсюджувалась його дія, а відтак такий акт фактично втратив чинність станом на час розгляду і вирішення спору в суді.

За таких обставин предмет спору у межах спірних правовідносин відсутній.

Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи викладене у сукупності, суд зазначає про процесуальну неможливість визнання оскаржуваних змін внесених постанвоою відповідача нечинним (незаконним), оскільки як вже встановлено такі зміни втратили свою юридичну значимість, а отже обраний позивачами спосіб захисту порушеного права, враховуючи фактичні обставини справи за наслідками їх офіційного з`ясування колегією суддів, не призведе до поновлення порушених, на думку позивача, його прав та інтересів.

В той же час, суд наголошує, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/4406/16.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині визнання незаконними та скасування оскаржуваних змін, задоволенню не підлягають.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Судді: О.В. Головань

А.Б. Федорчук