АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-999/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 57 Міщенко С.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління ПФУ в Золотоніському районі на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 9 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 в грудні 2009 р. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та поновлення пропущеного строку для звернення до суду. В позовній заяві вказував, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
Згідно ст. 6 Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії йому, як дитині війни, протягом 2007 року не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008 року нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
В січні 2010 року позивач збільшив позовні вимоги, включивши до суми позову суму недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни» за 2009 рік.
Тому ОСОБА_6 просив суд задовольнити його вимоги, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії за 2007-2009 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 4 473,50 грн. та поновити пропущений строк для звернення до суду.
Управління ПФУ в Золотоніському районі проти позову заперечувало, просило застосувати річний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України та відмовити ОСОБА_6 у позові.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 9 лютого 2010 року позов задоволено частково, відмовлено у поновленні пропущеного строку для звернення до суду.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області в частині неповного нарахування та виплати ОСОБА_6 підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року – неправомірними.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року в сумі 1339,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Управління ПФУ в Золотоніському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить про скасування постанови та ухвалення по справі нової постанови про відмову в задоволенні позову посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Сторони в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути змінено виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року, поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» КМ України надано право у 2009 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом 9 грудня 2009 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління ПФУ в Золотоніському районі у своєму запереченні на позов від 25 грудня 2009 р. (а. с. 15) наполягало на застосуванні відносно вимог позивача річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.
Тому суд на законних підставах прийшов до висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_6 та зобов'язання відповідача нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в межах річного строку з часу звернення до суду та за 2009 р.
Однак зазначаючи період перерахунку, суд не конкретизував цей період відповідними датами. Тому постанову суду в цій частині необхідно змінити і в резолютивній частині рішення вказати, що перерахунку підлягає період часу з 9 грудня 2008 р. по 31 грудня 2009 р.
Також підлягає зміні постанова суду і в частині зобов’язання відповідача виплатити позивачу 1339 грн. 80 коп. щомісячної державної соціальної допомоги, оскільки постанова суду в цій частині не ґрунтується на доказах по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про розмір пенсії, яку позивач отримував в зазначеному вище періоді та про виплачені йому в цьому періоді доплати до пенсії.
Крім того, відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи наведене та спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Тому в рішенні апеляційного суду повинно бути зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 грудня 2008 р. по 31 грудня 2009 р. без зазначення конкретної суми.
В іншій частині постанова суду підлягає залишенню без змін.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 2195-1У, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в іншій частині суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління ПФУ в Золотоніському районі задовольнити частково, постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 9 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та поновлення пропущеного строку змінити в частині визначення періоду за який відповідача зобов’язано здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та визначення конкретної суми, що підлягає виплаті.
Абзац четвертий резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Золотоніському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_6 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 грудня 2008 р. по 31 грудня 2009 р.
З мотивувальної частини рішення виключити наведений судом розрахунок суми, що підлягає виплаті.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Рішення судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.Ф.Магда