АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–2251/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 57 - Савенко В.Г.
Доповідач в апеляційній
інстанції - Бородійчук В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бородійчука В.Г.
суддів Василенко Л.І., Демченка В.А.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» та поновлення пропущеного строку, -
в с т а н о в и л а :
17 грудня 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій суб’єкта владних повноважень, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, посилаючись на те, що вона відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 вищевказаного закону вона має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем по справі вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії, їй як дитині війни, не нараховується та не виплачується, чим порушуються її права, як людини і громадянина на соціальний захист. Позивач вважає, що ст. 17 п. 12 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено відповідно на 2006 та на 2007 роки, а ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік», а саме п. 41 розділу 11, обмежено виплату допомоги. Але Конституційний суд України своїм рішенням від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 роз’яснив, що зупинення дії положення законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, ст. 64 якої дає вичерпний перелік таких випадків. Даною статтею передбачено, що лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини, із зазначенням строку дії цих обмежень та визначено ряд прав та свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Тому позивач звернулася до суду з даним позовом і просила стягнути 2653,70 грн. недоплачених коштів як дитині війни.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 лютого 2010 року позов задоволено частково.
В поновленні ОСОБА_6 пропущеного строку для звернення до суду відмовлено.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_6 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно неправомірними.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі здійснити перерахування та виплату ОСОБА_6 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням проведених за цей період виплат та сплатити 1211 грн. в порядку заборгованості.
В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області просить скасувати постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 лютого 2010 року та винести нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18 листопада 2004 р., чинній в 2009 р.) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» КМ України надано право у 2008 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2008 році дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду України як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Суд першої інстанції правомірно не застосував ст.6 Закону №2195-IV в редакції Закону від 28 грудня 2007 року №107-VI про виплату до пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №2195-IV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України оскільки, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Разом з тим, судом хоча і відмовлено позивачці в поновленні пропущеного річного строку звернення до суду, проте визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_6 щомісячного підвищення до пенсії, як «дитині війни», в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно неправомірними та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі нарахувати та виплатити на користь позивачки недоплачену їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за цей період - з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що є неправильним, оскільки така виплата може бути проведена лише з 17 по 31 грудня 2008 року, так як до суду позивачка звернулася 17 грудня 2009 року.
З названих підстав рішення суду в цій частині підлягає до зміни з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову - з 17 по 31 грудня 2008 року.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в зазначеній частині рішення суду є суттєвими, а в решті частини - суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі - задовольнити частково.
Постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 лютого 2010 року змінити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_6 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 17 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 17 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням проведених за цей період виплат.
В іншій частині постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 лютого 2010 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржене до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня його проголошення.
Головуючий : підпис
Судді : підписи
Згідно з оригіналом
Суддя В.Г.Бородійчук