Справа № 22-ц-3475/2010 Головуючий 1-ї інстанції – Шабельніков С.К.
Категорія : соціальні виплати Доповідач - Кірсанова Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.
суддів - Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.,
при секретарі - Козир Л.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 26 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області та просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, стягнути з нього кошти, що складають різницю між фактично нарахованими та сплаченими їй сумами пенсій, та сумами пенсій, які повинен був сплачувати відповідач їй як інваліду ЧАЕС ІІ групи, відповідно до закону за період з 1.06.1996 р. по 1. 05.2008 р. в розмірі: державної пенсії – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду здоров’ю – 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, яка д 1.06.1996 р. по 1.01.2000 р. дорівнює розміру межі малозабезпеченості, а з 1.01.2000 р. по 1.01.2008 р. – прожитковому мінімуму; зобов’язати відповідача компенсувати їй втрату частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, починаючи з 1.06.1996 р. по день виплати коштів відповідачем.
В судовому засіданні представник відповідача зменшив обсяг позову і просив розглянути позовні вимоги за період з 1.03.2001 р.
Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на те, що пенсію позивачу обчислено згідно з чинним законодавством, дії УПФУ є правомірними та законними.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 26 січня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за період з 1 березня 2001 року по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Зміївському районі Харківської області провести ОСОБА_1 донарахування, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та виплату недорахованої пенсії, виходячи з розміру належної до сплати:
за період з 1.03.2001 р. по 31.12.2003 р. – основної щомісячної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до Закону України „Про прожитковий мінімум”, на момент нарахування пенсії;
за період з 01.01.2004 р. по 11.10.2004 р. - основної щомісячної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на момент нарахування пенсії;
за період з 12.10.2004 р. по 31.12.2007 р. - основної щомісячної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на момент нарахування пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства відповідно до положень Закону України 1691-VI від 18 лютого 2010 року, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
По справі достовірно встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи за захворюванням, що пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням (а.с. 10). З 17.01.1992 р. по 12.10.2003 р. ОСОБА_1 призначено пенсію по ІІІ групі інвалідності відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 12.10.2003 р. – пенсію перераховано по ІІ групі інвалідності.
Судом обґрунтовано встановлено, що за період з 1.03.2001 р. по 31.12.2007 р. ОСОБА_1 нараховувалася та виплачувалася відповідачем пенсія не відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а відповідно до підзаконних актів Кабінету Міністрів України.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. ч. 4-5 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком, для інвалідів ІІІ групи – 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, і зокрема інвалідам IІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІІ групи – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Суд вірно прийшов до висновку щодо застосування при визначенні розміру пенсії позивача відповідно до ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки норми вказаного закону мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні акти Кабінету Міністрів України, які, до того ж, істотно звужують обсяг встановлених законом прав ОСОБА_1
Разом з тим, суд прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про перерахунок пенсії за період з 1.01.2008 р. до 21.05.2008 р. у зв’язку з визнанням Конституційним Судом України (рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року” неконституційними окремих положень Закону України від 28.12.2007 р. „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Вказаними положеннями було встановлено призначена додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІ групи – 20% прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам ІІІ групи – 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розміри пенсій по ІІІ групі інвалідності не могли бути нижчими 180% прожиткового мінімуму для осіб; які втратили працездатність, по ІІ групі інвалідності – 150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Не знаходять свого підтвердження і доводи апеляційної скарги стосовно необхідності нарахування та виплати позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строку їх виплати, оскільки судом вірно встановлена вина відповідача у неодержанні ОСОБА_1 належним чином нарахованих сум пенсій, виходячи з наведеного вище, що дає суду підстави застосовувати положення ст. 2 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплат”.
Інші доводи, які викладено в апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України у Зміївському районі Харківської області, фактично повторюють заперечення відповідача проти позовної заяви та висновків суду не спростовують.
Судова колегія вважає, що постанову суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону.
Згідно до ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни постанови суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області відхилити.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 26 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-місячний термін з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :