Справа № 417/3860/17

Провадження № 22-ц/810/542/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року                                                        м. Сєвєродонецьк        

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

       головуючого                        Стахової Н.В.

суддів                                 Назарової М.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря            Залюшного О.Г.

учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Укргазпромбанк», відповідачі - Приватне підприємство «Динамакс», ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» в особі свого представника Ткаченка Володимира Михайловича на ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 06 травня 2021 року, постановлену Марківським районним судом Луганської області у складі судді Логвиненка Т.Г. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК» до Приватного підприємства «Динамакс», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором банківського кредиту № 04-КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013

                                        в с т а н о в и в:

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗПРОМБАНК» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Динамакс», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором банківського кредиту № 04-КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013, посилаючись на те, що між Публічним акціонерним товариством «УКРГАЗПРОМБАНК» та відповідачем Приватним підприємством «Динамакс» був укладений договір банківського рахунку № 04-КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013, відповідно до якого банк надав боржнику кредит у сумі 3 000 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23% річних за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 20.10.2016.

Відповідно до договору відповідач щомісяця в період сплати повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості, відсотків, а також інших витрат згідно з кредитним договором.

Для забезпечення гарантії повернення кредиту 21.10.2013 між ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 04-П/13-ЛУГ, відповідно до якого поручитель несе солідарну відповідальність по зобов`язанням відповідача в повному обсязі.

Відповідачем порушено умови кредитного договору та не сплачено відсотки за користування кредитними коштами.

Через неналежне виконання умов кредитного договору № 04-КЛ/13-ЛУГ від 21.10.2013 заборгованість за кредитним договором станом на 02.03.2017 складає 1 074 863,82 грн, які позивач просив стягнути з відповідачів як солідарних боржників.

30 квітня 2021 до суду від представника ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» надійшла заява, в якій він просить замінити Публічне акціонерне товариство «УКРГАЗПРОМБАНК» на його правонаступника ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ», оскільки 13 червня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «УКРГАЗПРОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів UA-EA-2019-05-15-000013-b від 24.05.2019 було укладено договір №66 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» отримав право вимоги до Приватного підприємства "Динамакс" та ОСОБА_1 .

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 06 травня 2021 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» про заміну сторони на правонаступника відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» в особі свого представника Ткаченка В.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, постановити нову ухвалу, якою заяву ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» про заміну сторони правонаступником задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір № 66 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, який був укладений 13 червня 2019 року між ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» містить ознаки договору факторингу, оскільки суб`єктами договору є банк та юридична особа; предметом договору - відступлення шляхом продажу права вимоги до позичальників, заставодавців та поручителів, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за кредитними договорами, договорами застави, договорами поруки, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них; продаж ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» прав вимоги до боржників за договорами про іпотечні кредити, договорами споживчого кредиту, договорами банківського кредиту, тощо на підставі договору відступлення права вимоги не було фінансуванням ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», що також зазначалося в договорі № 66 від 13 червня 2019 року; ціна договору була визначена за результатами проведення електронного аукціону з продажу активів (майна) ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», відступлення права вимоги відбулося лише після повної оплати 5 120 000,00 грн; договір № 66 від 13 червня 2019 року укладено у формі орієнтованій на договір купівлі –продажу права вимоги. Відступлення права вимоги було договірною передачею вимог первісного кредитора ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» новому кредиторові ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» та відбувалося на підставі укладеного правочину. Продаж ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» права вимоги до боржників за договорами про іпотечні кредити, договорами споживчого кредиту, договорами банківського кредиту, тощо на підставі договору відступлення права вимоги не було фінансуванням ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та не є фінансовою операцією.

Висновки суду стосовно того, що ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» на час проведення торгів (конкурсу) та укладення договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» не мало ліцензії, виданої Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг також є помилковими, оскільки рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку від 21.11.2016 № 2526 у п.5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/21893, було виключено слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок». Отже учасниками відкритих торгів та покупцями зазначених прав вимоги могли бути будь-які юридичні особи, в тому числі ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ». Також скаржник наголошує на тому, що у постанові Луганського апеляційного суду від у справі № 417/3860/17 суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФЛІЕЛТІНГ» із ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» 13.06.2019 договору факторингу, оскільки договір № 66 є договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а посилання скаржника на відсутність у ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» спеціальної правоздатності банку чи фінансової установи є помилковими. Вказаний факт встановлений судовим рішенням, а тому є преюдиційним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гурова К.Т., зазначає, що оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою. Під час укладення договору про відступлення (купівлю –продаж) прав вимоги № 66 від 13.06.2019 ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» було порушено вимоги ч.6 ст. 40, п.6 ч.2 ст. 46, п.9 ч.1 ст.48, ч.9 ст.51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки у ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» були відсутні відповідні ліцензії і дозволи на участь у відкритих торгах.

Укладений між ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» договір № 66 від 13 червня 2019 року містить ознаки договору факторингу, отже для укладення вказаного договору ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» повинно було мати спеціальну правосуб`єктність банку чи фінансової установи. Із заяви ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» вбачається, що після проведення торгів та визначення ТОВ переможцем, останнє уклало договір відступлення прав вимоги. Ціна продажу прав вимоги встановлювалася не сторонами договору, а в результаті проведених торгів, що відображено у п.4.1 розд. 4 договору відступлення (купівлі –продажу) права вимоги № 66. Таким чином ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» є по суті фактором за договором та не є фінансовою установою, яка може надавати фінансові послуги у формі факторингу та взагалі не має спеціального статусу. Крім того відступлення права вимоги здійснено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кічуком О.І., яка діяла від імені ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», на користь іншої фізичної особи - ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ», яке в силу відсутності у нього спеціальної правоздатності банку чи фінансової установи не може бути набувачем за договором відступлення права вимоги, оскільки не є банком або фінансовою установою, які мають право на здійснення фінансових операцій. Заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 07 вересня 2015 року скасовано, тому на цей час не існують обставини на підставі яких у позивача виникло право звертатися до відповідачів з позовними вимогами, бо відсутній предмет спору та підстави для правонаступництва. У складі зобов`язальних грошових вимог наявні майбутні грошові вимоги, відступлення яких не передбачено ст. 514 ЦК України та не зазначена сума вимоги до поручителя ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність дійсного права вимоги у сумі 1 074 863,72 грн в силу припинення поруки, що виключає процесуальне правонаступництво до поручителя. ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» не надано доказів на підтвердження здійснення розрахунку за договором № 66 від 13 червня 2019 року, а надана копія платіжного доручення № 167 від 31.05.2019 не є таким доказом, оскільки не містить обов`язкових реквізитів необхідних для даного виду документів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» припинено 26.12.2019.

Від представника ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» - адвоката Ткаченка В.М. надійшла письмова заява про слухання справи за його відсутності, у зв`язку із зайнятістю у кримінальному процесі.

Представник ПП «Динамакс» повідомлений відповідно до вимог ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Представник ОСОБА_1 – адвокат Гурова К.Т. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Законність і обґрунтованість судового рішення базується на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, і що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частина друга вказаної норми).

Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що договір про відступлення прав вимоги № 66 від 13 червня 2019 року, укладений між ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» містить ознаки факторингу фінансування під відступлення права вимоги, тобто за своєю суттю має елементи грошового відступлення права вимоги повернення боргу. ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» не є фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги. Заявником не надано доказів, що на час проведення торгів (конкурсу) та укладення договору ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» мало ліцензію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на право надання кредитів.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В обґрунтування заяви про заміну сторони позивача Публічного акціонерного товариства «УКРГАЗПРОМБАНК» на його правонаступника ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» останній посилається на укладення 13 червня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «УКРГАЗПРОМБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2019-05-15-000013-b від 24.05.2019 року, договору № 66 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» отримав право вимоги до Приватного підприємства «Динамакс» та ОСОБА_1 .

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, в якій суд зазначив, що під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

При цьому суд резюмував, що факторинг є правочином, який  характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Разом з цим, як зазначено у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду,   правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 у цій справі.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо укладення між ТОВ «УКРГАЗПРОМБАНК» та ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» договору факторингу, оскільки договір № 66 є договором про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Вказаний договір є дійсним.

Крім того, посилаючись на п.5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 № 2, як спеціального нормативного акту, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» від 21.11.2016 № 2526 у п.5.11 глави 5 розділу V Положення було виключено слова «між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок», та дійшов помилкового висновку про необхідність у ТОВ «ПРОФРІЕЛТІНГ» як учасника торгів (конкурсу) ліцензії на право надання кредитів.

Оскільки справа наразі перебуває на розгляді в суді першої інстанції, дискреційними повноваженнями якої є визначення суб`єктного складу учасників справи, ухвала суду підлягає скасуванню відповідно до п.п. 1,4 частини першої статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФРІЕЛТІНГ» в особі свого представника Ткаченка Володимира Михайловича задовольнити частково.

Ухвалу Марківського районного суду Луганської області від 06 травня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 30 липня 2021 року.

Головуючий

Судді: