Справа № 22-ц-3277 Головуючий 1 інст. – Савченко Г.М.
Категорія: забезпечення позову Доповідач – Кірсанова Л.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді Пилипчук Н.П.,
суддів Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.,
при секретарі Козир Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, вказавши, що з 1991 року вона фактично проживала з відповідачем однією сім’єю. За час проживання ними було спільно нажито майно. У 1996 році вони з відповідачем переїхали до АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області, який придбали на спільні кошти, та перевезли до нього всі речі позивачки, у тому числі і ті, що належали їй до початку фактичних шлюбних стосунків з ОСОБА_1та перелічені в позовній заяві.
З січня 2009 року спільне життя припинилося, позивачка повернулася до свого колишнього місця проживання. Проте відповідач утримує її особисті речі та відмовляється їх повертати. Просила витребувати з незаконного володіння відповідача майно, що перелічене в позовній заяві (техніка, меблі, посуд, книги, коштовності, особисті листи). Одночасно в порядку забезпечення позову просила накласти арешт на спільно нажите майно – житловий будинок та автомобіль, які зареєстровані на відповідача.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 4 березня 2010 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на належні на праві власності ОСОБА_1 жилий будинок по АДРЕСА_1 Харківської області та на автомобіль „ТОЙОТА ПРАДО” 2004 року виготовлення, державний номерний знак НОМЕР_1.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу про забезпечення позову та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заходів забезпечення позову. В обґрунтування скарги наведено, що судом накладений арешт на його майно, яке не є предметом позову, чим порушуються його права як власника майна.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, пояснення осіб, що з’явилися до судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що незабезпечення позову може утруднити виконання в майбутньому рішення суду.
Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, так як такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позовними вимогами.
Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову , який просить застосувати особа, котра звернулася з позовною заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи убачається, що між сторонами виник спір відносно майна, яке складається з меблів, аудіо – відеотехніки, предметів антикваріату, великої кількості коштовностей, отриманих позивачкою у спадок, які мають для неї велику цінність та становлять значну суму. При вирішенні питання про забезпечення позову судом з’ясована співмірність між ціною позову та вартістю заарештованого майна.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду зазначив, що у разі відсутності майна у володінні відповідача, позивач має намір відповідно до вимог ст. 22 ЦК України просити відшкодування збитків, заподіяних втратою цього майна.
В зв”язку з наведеним судова колегія погоджується з висновком районного суду про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно - житловий будинок та автомобіль, які зареєстровані за відповідачем. , так як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити, чи зробити неможливим виконання можливого рішення районного суду про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду першої інстанції не спростовують
За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що ухвала судді про забезпечення позову є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307, п.1 ст. 312, ст .ст. 313-315, 317-319 ЦПК України, судова колегія, –
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 04 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: