Справа №22ц-5304/10 Головуючий в 1 інстанції Ларіна Н. О.
Категорія 48 Доповідач Будулуца М. С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.,
при секретарі Сироті Д.Є.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 24 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на ті обставини, що їй 82 роки, вона не працює, отримує невелику пенсію та інших доходів не має. У неї є троє дітей: син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом третьої групи з дитинства; інший син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який хворіє інсулінозалежною формою цукрового діабету; донька – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Оскільки вона хворіє і потребує матеріальної допомоги, а її донька - ОСОБА_2, отримує пенсію, однак добровільно матеріальної допомоги на її утримання не надає, разом з чоловіком мають доходи від підсобного господарства та бджільництва, позивачка просила стягнути з останньої аліменти в розмірі 1/5 частини її доходу, щомісячно.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 24 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просила рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали їх безпідставними, просили відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 309 ч.1 п.3 і п.4 того ж Кодексу підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка - ОСОБА_1 є непрацездатною у зв’язку із досягненням пенсійного віку, отримує пенсію, розмір якої перевищує встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, та є вищою від пенсії доньки. З урахуванням матеріального становища сторін, суд дійшов висновку, що остання позбавлена можливості надавати допомогу непрацездатної матері, а тому немає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатним і потребують матеріальної допомоги.
Отже, вказаною нормою визначено 2 умови виникнення у батьків права на утримання дітьми: непрацездатність батьків; потреба у них матеріальної допомоги.
Відповідні довідки про отримання батьком чи матір’ю доходів, які є меншими за прожитковий мінімум, безумовно свідчать про таку потребу, але є лише одним з передбачених ч.2 ст.57 ЦПК України засобів доказування.
Разом із тим, наявність у батька чи матері цього мінімуму не може заперечувати факт потреби в матеріальній допомозі. В такому випадку, потреба матеріальної допомоги може доводитись в інший спосіб, ніж порівняння отриманих позивачем доходів з прожитковим мінімум.
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є непрацездатною, досягла 82 роки, хворіє, їй необхідне лікування, коштів на яке у неї не вистачає, вона потребує матеріальної допомоги, яку відповідачка має можливості надавати і надає іншим особам.
Згідно з довідками міської поліклініки та лікарні, одна з яких від 25 вересня 2009 року, ОСОБА_1 має декілька важких захворювань, перебуває на диспансерному обліку і потребує лікування з витрачанням дорогих лікувальних препаратів (а.с. 8, 98, 101,102, 103).
Проте в порушення ст.ст.60, 212, 213 ЦПК України суд належним чином цих доводів позивачки з урахуванням зазначених доказів та вимог ст. 202 ч.1 СК України не врахував, та дійшов помилкового висновку, що та обставина, що позивачка отримує пенсію, більшу за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, та більшу від пенсії відповідачки є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.
Разом з тим, абзацом 2 п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів ” передбачено, що згідно з ч.2 ст.205 СК України можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків, необхідно враховувати при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків та додаткових витрат.
Таким чином, наявність можливості отримання матеріальної допомоги від інших дітей враховується лише при визначенні розміру стягнень і не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ч.2 ст.202 СК України якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських права, не виникає.
Проте суд наведеного не врахував і неправильно застосував вимоги законодавства.
З врахуванням зазначеного, можливості отримання матеріальної допомоги від інших дітей, апеляційний суд вважає можливим позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з останньої на користь позивачки аліменти в розмірі 1/10 усіх доходів.
Оскільки, суд неправильно застосував норми матеріального права та допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання її матері ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/10 усіх доходів ОСОБА_2, щомісячно, починаючи з 8 червня 2010 року.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І ІШ И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 24 березня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання її матері ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/10 усіх доходів ОСОБА_2, щомісячно, починаючи з 8 червня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51(п’ятдесят однієї) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120(сто двадцяти) грн.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: