Справа №22ц-4500/10 Головуюча в 1 інст. Родіна Н.В.
Категорія 27 Доповідач Будулуца М.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 червня 2010 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого – судді Курило В.П.
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
при секретарі Сироті Д.Є.,
розглянувши апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 26 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Донецької області Задорожня І.Г., Друга Горлівська державна нотаріальна контора Донецької області про визнання недійсними кредитного договору та договору застави автотранспортного засобу, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 26 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсними кредитного договору та договору застави автотранспортного засобу відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів скарги вказав, що суд не врахував його заперечень відносно того, що визначення у кредитному договорі зобов’язань в іноземній валюті суперечить ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 524 ЦК України, необґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про призначення судово – економічної експертизи щодо розрахунку сум щомісячних відсотків за користування кредитом, на чому наполягав представник позивача.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_2 не з’явилися, але про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Останній в письмовому клопотанні просив розглянути справу в його відсутності та підтримав апеляційну скаргу.
Представник Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» Дегтярьов Є.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав їх безпідставними, просив скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню за таких підстав.
Згідно зі ст.303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд встановив і виходив з того, що 6 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем були укладені кредитний договір № CL 101/736/2007 та договір застави автотранспортного засобу № PCL 101/736/2007, за яким Банк зобов’язався надати ОСОБА_1 кредит на купівлю автомобіля марки Hyundai Elantra, а останній зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 19 390, 10 доларів США (97 726,10 грн. за курсом НБУ на день укладення договору), сплатити проценти за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених договором.
У забезпечення виконання в повному обсязі грошових зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1, як позичальник, передав в заставу, а Банк прийняв рухоме майно - автомобіль марки Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_1 за укладеним договором застави автотранспортного засобу.
Зобов’язання за кредитним договором від 6 квітня 2007 року, на час ухвалення рішення суду, належним чином не виконував, у зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитом, що було визнано сторонами у справі.
Звертаючись з позовом про визнання правочинів недійсними, ОСОБА_1 посилався на недодержання відповідачем при укладенні договорів вимог ч.1 ст.203 ЦК України щодо відповідності змісту правочину вимогам цивільного законодавства. Підставою для недійсності кредитного договору позивач зазначив укладення кредитного договору з використанням іноземної валюти, як засобу платежу за договором, що, на його думку, суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 524 і 533 ЦК України, п.п. ”в”, ”г” ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів „Про систему валютного регулювання і валютного контролю ”, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в України”, ст. 6 Правил використання готівкою іноземної, затв. постановою Національного банку України № 200 від 30 травня 2007 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що банк, при укладенні спірних правочинів діяв правомірно, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо їх укладення та використання іноземної валюти, отримавши від Національного банку України генеральну ліцензією на здійснення валютних операцій.
Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони, всупереч твердженням апелянта, можуть визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, про що і зазначено в спірному кредитному договорі.
Доводи, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом ретельного дослідження суду першої інстанції, та не спростовують правильних висновків суду щодо відсутності правових підстав для задоволення заявленого ним позову, а тому апеляційний суд їх відхиляє, як безпідставні.
Апеляційний суд також відхиляє, як необґрунтований, довід апеляційної скарги про те, що суд мав призначити за клопотанням представника позивача судово – економічну експертизу щодо розрахунку сум щомісячних відсотків за користування кредитом, оскільки заявлене клопотання не пов’язано з предметом розгляду позову про визнання правочинів недійсними.
Суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку встановленим обставинам та доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що правових підстав для задоволення позову немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом, при розгляді справи, допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, апеляційний суд залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхиляє.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 26 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: