АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1008/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 57 Матвієнко М.В.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління ПФУ в Золотоніському районі на постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 3 грудня 2009 р. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни». В позовній заяві вказувала, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
Згідно ст. 6 цього Закону вона має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії їй, як дитині війни, протягом 2007 року не нараховувалося та не виплачувалося, а протягом 2008 року нараховувалося та виплачувалося в меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством.
Позивачка також вказувала, що відповідач жодного разу не інформував її про складові пенсійних виплат і про порушення своїх прав позивачка дізналася лише у грудні 2008 року після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 9 липня 2007 р.
Тому ОСОБА_6 просила суд задовольнити її вимоги, визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії за 2007-2008 роки в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що становить 2653,70 грн. та за 2009 р. в сумі 1656 грн. 90 коп. і поновити їй строк для звернення до суду з даним позовом.
В запереченнях на позов управління ПФУ просило в задоволенні позову відмовити та застосувати до заявлених вимог річний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Постановою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_6 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 03.12.2008 р. по 31.12.2008 р. включно та за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. включно – неправомірними.
Зобов’язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_6 та провести відповідні виплати за період з 03.12.2008 р. по 31.12.2008 р. включно та за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. включно з урахуванням проведених за цей період виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, Управління ПФУ в Золотоніському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить про скасування постанови і ухвалення по справі нової постанови про відмову в задоволенні позову посилаючись на те, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга повинна бути відхилена виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року, поновили свою дію у 2008 році - з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за 2008 рік - з 22.05.2008 до 31.12.2008.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" КМ України надано право у 2009 р. встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 звернулася до суду з даним позовом 3 грудня 2009 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, за правилами якого суд розглядав справу, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Ч. 1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Управління ПФУ у Золотоніському районі у своєму запереченні на позов наполягало на застосуванні відносно вимог позивачки річного строку звернення до суду та наслідків пропущення цього строку, встановлених ст. ст. 99, 100 КАСУ.
Тому суд на законних підставах частково задовольнив вимоги ОСОБА_6 та зобов'язав відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 3 грудня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. та в період з 1 січня по 31 грудня 2009 р., тобто в межах річного строку з часу звернення до суду з позовом.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-1У і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило противоправну бездіяльність.
Доводи апелянта щодо правомірності дій управління з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Управління ПФУ в Золотоніському районі відхилити, постанову Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 2 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними, поновлення строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» залишити без змін.
Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий суддя Магда Л.Ф.
Судді Трюхан Г.М.
Бабенко В.М.