Ухвала

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 464/3452/19

провадження № 61-8807ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Міністерство оборони України подало касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року вказану касаційну скаргу року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було надати належні та допустимі докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Надано для усунення зазначених вище недоліків строк до 12 липня

2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява Міністерства оборони України про усунення недоліків касаційної скарги, у прохальній частині якої заявник просить поновити строк касаційного оскарження постанови апеляційного суду. В обґрунтування необхідності поновлення строку касаційного оскарження зазначає, що оскаржувана постанова на поштову адресу Міністерства оборони Українине надходила, проте не надає доказів на підтвердження вказаного. Також вказує, що про постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року стало відомо з Єдиного державного реєстру судових, на підтвердження чого надано копію доручення з відтиском штрих-коду вхідної кореспонденції про отримання зазначеної постанови 27 квітня 2021 року, поставленого самим заявником.

Проте наведені Міністерством оборони України підстави для поновлення строку не можна визнати поважним, оскільки заявником не зазначенопро обставини, що об`єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку

на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, -

у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції постановлено 10 березня

2021 року, повний текст складено 24 березня 2021 року, останнім днем

на касаційне оскарження є 23 квітня 2021 року. 24 травня 2020 року засобами поштового зв`язку заявником подано касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» ).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває

в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України» (ухвала

від 14 жовтня 2003 року).

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь

у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані

з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Постанова Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29 березня

2021 року.

Міністерство оборони України не навело обставин, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, внаслідок чого ним безпідставно пропущено строк на касаційне оскарження судового рішення, а тому наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги значний строк, який пропущено,

а також те, що саме Міністерство оборони України оскаржувала рішення Сихівського районного суду міста Львова від 30 вересня 2019 року в апеляційному порядку, й зважаючи на принцип res judicata, станом

на 29 липня 2021 року ухвала Верховного Судувід 10 червня 2021 року заявником не виконана, що перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає визнанню неподаною та поверненню.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393

ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 вересня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта