АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-825/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 2, 6 Калашник В.П.
Доповідач в апеляційній інстанції Магда Л.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого судді Магди Л.Ф.
суддів Трюхана Г.М., Бабенка В.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визначення частки у спадщині та визнання права власності на неї, вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_7 12 червня 2009 р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визначення частки у спадщині та визнання права власності на неї. В позовній заяві вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_9.
Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, яка складається з будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_2, обидва будинки позивачка з чоловіком придбали перебуваючи в шлюбі та оформили на ОСОБА_9 В період спільного життя з чоловіком, ними також було добудовано веранду, прибудову, баню, сарай, гараж, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок садибного типу.
Позивачка своєчасно прийняла спадщину, вступивши у володіння та розпоряджання майном, сплачувала комунальні платежі, провела ряд поточних ремонтних робіт.
Відповідачі по справі – діти її чоловіка, звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Однак у зв’язку з тим, що вони більше року не з’являються для оформлення спадщини та проживають в Російській Федерації, позивачка не може оформити своє право на спадщину.
Тому вона просила суд визначити її частку в спадковому майні, яка складає Ѕ частину спільного майна подружжя, та визнати за нею право власності на 2/3 частини будинків з надвірними спорудами АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2., визнати право власності на самочинно побудовані веранду, прибудову, баню, сарай і гараж та стягнути з відповідачів судові витрати по справі.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2009 р. позов задоволено, визнано за ОСОБА_7 право власності на 2/3 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, в тому числі на самочинне будівництво: веранду а№аі, прибудову аІ, баню бІ, сараї бб№, гараж В, та будинковолодіння АДРЕСА_2, а за ОСОБА_6 та за ОСОБА_8 – на 1/3 їх частину цих будинків в рівних долях.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення суду незаконне, постановлене з порушенням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта та адвоката ОСОБА_10, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти доводів апеляційної скарги позивачки та адвоката ОСОБА_11, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду повинно бути скасовано і справа направлена на новий судовий розгляд виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачі по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в установленому законом порядку були повідомлені про час і місце розгляду справи 21 липня 2009 р.
Отже суд розглянув справу за відсутності відповідачів по справі, не повідомивши їх про час і місце судового засідання, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 ЦПК України являється підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий судовий розгляд.
Крім того, суд визнав право власності за сторонами по справі на самочинно збудовані веранду а№аі, прибудову аІ, баню бІ, сараї бб№, гараж В в домоволодінні АДРЕСА_1.
Між тим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Ч. 3 вказаної статті передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК).
Розглядаючи позовні вимоги позивачки про визнання права власності на самочинно побудовані споруди в домоволодінні АДРЕСА_1, суд не з’ясував хто являється власником чи землекористувачем земельної ділянки, на якій розташований будинок, обставини створення самочинних споруд, не застосував закон, який повинен був застосувати до даних правовідносин, не притягнув до участі у справі Смілянську міську раду, яка відповідно до вимог ст. 12 ЗК України розпоряджається землями територіальних громад та здійснює контроль за використанням земель комунальної власності, додержання земельного законодавства.
Також, відповідно до вимог ст. 301 Закону України "Про планування і забудову територій" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Проте суд, визнаючи право власності на самочинно збудовані споруди, зазначену інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю до участі у справі не притягнув, питання відповідності цих споруд проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам не з'ясував.
Визнаючи обидва спірні будинки спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та померлого ОСОБА_9, суд виходив з того, що ці будинки були придбані ними в період шлюбу.
Однак з матеріалів справи вбачається, що шлюб між ними було укладено 7 серпня 2001 р., тоді як будинок АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_9 11 травня 2000 р., тобто більш ніж за рік до шлюбу. Позов про визнання за нею права власності на частину цього будинку в порядку, визначеному ст. 74 Сімейного Кодексу України, позивачка не заявляла.
З наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
А тому керуючись ст. ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визначення частки у спадщині та визнання права власності на неї скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий суддя /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя Л.Ф.Магда