Справа 22-ц-4032/2010 р . Головуючий 1-інстанці ї: Бабенко Ю.П. Категорія: трудове Доповідач : Бородін М.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Бородіна М.М.,
суддів: Гальянової І.Г., Ларенка В.І.,
при секретарі – Сватенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Всеукраїнської спілки автомобілістів (далі – ВСА), третя особа – профспілковий комітет ВСА про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12 квітня 1989 року наказом № 33 від 11 квітня 1989 року він був прийнятий на роботу на посаду приймальника, наказом № 17к від 01 березня 1999 року був призначений старшим по зміні – приймальником автотранспорту. У 2001 році наказом № 35к від 01 березня 2001 року посада перейменована на старшого приймальника – охоронця автотранспортних засобів.
Наказом № 125к від 12 серпня 2009 року він був звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважної причини).
Вважав своє звільнення незаконним, оскільки у нього була поважна причина не виходу на роботу. Так, 02 серпня 2009 року він разом із дружиною виїхали до с. Кирилівка Запорізької області для того, щоб забрати онука у м. Харків, який відпочивав разом з невісткою, для надання кваліфікованої медичної допомоги у зв'язку з його отруєнням. Перед поїздкою у с. Кирилівка він зателефонував ОСОБА_3, який є робітником стоянки № 1 та попросив його щоб він його замінив у разі якщо він не встигне повернутися на зміну с 04 на 05 серпня 2009 року. Так як по приїзду до с. Кирилівка стан онука нормалізувався та у наданні медичної допомоги вже не було потреби, він разом із дружиною 03 серпня 2009 року вирушили з с. Кирилівка у м. Харків. При русі по трасі Сімферополь-Харків раптово в його автомобілі сталася поломка зчеплення у двигуні. Він звернувся до найближчої інстанції технічного обслуговування, однак станція працювала до 18-00 год., а він звернувся о 17-30 год., тому ремонт його автомобіля був перенесений на 04 серпня 2009 року.
04 серпня 2009 року близько 13-00 год. після усунення неполадок автомобіля та приведення його в належний технічний стан, вони вирушили до м. Харкова.
Тільки 05 серпня 2009 року близько 03-00 год. позивач зміг додзвонитися ОСОБА_4 та повідомити про вищезазначену ситуацію, а також попросив його повідомити начальника автостоянки № 1 про зазначене вище.
В ході розгляду справи позивач заявив клопотання про виключення з числа третіх осіб профспілковий комітет ВСА.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача проти позову заперечував. При цьому посилався на те, що ОСОБА_2 без поважних причин не вийшов на роботу 04 серпня 2009 року. Вважав, що позивач не мав права без дозволу адміністрації і без її повідомлення виїхати в с. Кирилівку Акімовського району Запорізької області в ніч на 02 серпня 2009 року, бо він знав, що 04 серпня 2009 року йому потрібно виходити на роботу. Також вважав не підтвердженим той факт, що ОСОБА_2 не мав можливості своєчасно повернутися до м. Харкова і вийти вчасно на роботу.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Харківської обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про поновлення на роботі на посаді старшого приймальника-охоронця автотранспортних засобів, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позові ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач в обґрунтування своїх вимог не надав належних доказів того, що його онук був дійсно хворий (не було надано медичної довідки або інших письмових доказів хвороби онука), у зв’язку з чим була необхідність виїзду з м. Харкова позивача 02 серпня 2009 року, тому причини його не виходу на роботу 04 серпня 2009 року не можна вважати поважними.
Крім того, позивачем не було надано ніяких доказів, що хворий онук потребував допомоги саме діда, який не є ні опікуном, ані піклувальником неповнолітнього, в той самий час, як у дитини є батьки – батько та матір, які зобов’язані піклуватися про неї.
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку що, підстав для поновлення ОСОБА_2 на роботі немає, а тому правильно відмовив позивачу у вимозі про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстав для скасування чи зміни рішення немає.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий –
Судді –