Справа № 22-ц- 1378/2010року Головуючий 1 інстанції – Бабкова Т.В. Категорія: право власності Доповідач – Колтунова А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2010 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Колтунової А.І.,
суддів колегії - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,
при секретарі: Костенко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8 про поновлення порушеного права, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та про вселення, -
ВСТАНОВИВ:
06 серпня 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про визначення порядку користування домоволодінням, що належать їм на праві власності.
Позивачка просила суд визнати за нею право власності та виділити їй у користування житлове приміщення в будинку літ. «А-1» 1-4 розміром 19,3 кв.м. з умовою відмови від підсобних приміщень, вселити її на вказану житлову площу.
В користуванні відповідачів виділити приміщення, що залишились та приходяться на 45/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить в рівних долях їй, ОСОБА_4 та ОСОБА_3
27 серпня 2009 року ОСОБА_5 подала уточнену позовну заяву. В якості співвідповідачів були залучені ОСОБА_6, ОСОБА_7, яким на праві власності належать по 55/200 частини вказаного житлового будинку.
Позивачка просила суд поновити її порушені права, усунути перешкоди у користуванні власністю та вселити її в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що вона є власницею 45/300 чистин вказаного домоволодіння, вимушена мешкати в літній кухні, яке не є житловим приміщенням, оскільки відповідачі перешкоджають їй в користуванні житловими приміщеннями.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнавали, вказуючи на те, що між співвласниками склався порядок користування належної їм частини житлового будинку, по якому позивачка разом з сином користується літньою кухнею, яка пристосована для проживання, а вони приміщеннями в житловому будинку.
Вселення позивачки в житловий будинок неможливе в зв’язку з тим, що в кімнаті 19,3 кв.м. мешкають дві родини.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково.
Поновлено порушене право ОСОБА_5 на користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення її в цей будинок, а на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 покладено обов’язок не чинити перешкод у користуванні житловим будинком літ. А-1, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просили рішення суду скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на ті обставини, що судом першої інстанції при ухвалені рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: не були враховані їх доводи про те, що позивачка пропустила строки позовної давності, не враховано, що між сторонами по справі вже склався порядок користування спадковим майном.
Вселення позивачки в спірний житловий будинок неможливо, оскільки це потягне порушення ст.ст. 47, 48, 50 ЖК України, та в порушення всіх норм житлового законодавства в одній кімнаті будуть проживати особи різного полу, а також в зв’язку з тим, що між співвласниками склалися неприязені відносини, які зроблять їх спільне мешкання неможливим.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу.
ОСОБА_5 та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з’явились, про час та місце повідомлені належним чином.
Вислухавши пояснення сторін, представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про поновлення її порушеного права на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, вселення її у вказаний будинок та покладаючи на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обов’язок не чинити перешкод позивачці у користуванні житловим будинком суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 та її син ОСОБА_8 зареєстровані за адресою розташування спірного домоволодіння, іншого житла для проживання не мають.
ОСОБА_5, саме як і ОСОБА_4 та ОСОБА_3, належить право власності на 45/300 частин даного домоволодіння. Оскільки житловими приміщеннями даного домоволодіння користуються лише ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а ОСОБА_5 та її сину чиняться перешкоди у вселенні у вищевказане житлове приміщення, то суд прийшов до висновку, що порушене право ОСОБА_5 підлягає захисту.
Колегія суддів вважає, що дані висновки суду є правильними, так як вони відповідають зібраними по справі доказам, вимогам ст.ст.383, 391 ЦК України.
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить по 45/300 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на право на спадщину від 19 січня 2004 року (а.с. 6-8).
По 55/200 частин вказаного домоволодіння належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 04 жовтня 1982 року (а.с.47).
Судом встановлено, що відповідно до вищевказаного договору дарування в користуванні відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходяться такі приміщення будинку літ. «А-1»: кухня 2-1, жилі кімнати 2-2, 2-3, 2-4, коридор 2-5, 2-6, сіни, Ѕ частина сараю літ. «Е», вбиральня «Ж», Ѕ частини огорожі та замощення, якими фактично і користуються (а.с.51-52).
Як вбачається з технічного паспорту на вищевказане домоволодіння, в користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та членів їх сімей находяться наступні приміщення у житловому будинку літ. «А-1»: кухня 1-1 площею 12,9 кв.м., коридор 1-2 площею 6-6, допоміжне приміщення 1-6 площею 3,3 кв.м., кімнати 1-3 площею 14,3 кв.м., 1-4 площею 19,3 кв.м. та надвірні будівлі: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «И» та Ѕ частина сараю літ. «Е», вбиральня літ. «Д» (а.с. 9-13).
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 та її син ОСОБА_8 мешкають у літній кухні літ. «Б», яка згідно до технічного плану не є житловим приміщенням, до будівлі капітального типу не відноситься (а.с. 9-13). Доступу для користування та проживання житловою частиною будинку літ. «А-1» вони не мають.
Данні обставини в судовому засіданні підтвердили відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 43, 53-55).
При такому положенні колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано поновив порушене право позивачки.
Доводи відповідачів про те, що судом першої інстанції необґрунтовано не застосовані строки позовної давності, не можуть бути визнані правильними та бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вказані правовідносини є триваючими та строки позовної давності звернення до суду за захистом порушеного права ОСОБА_5 не пропущені.
Не можуть бути взяті до уваги доводи апелянтів відносно того, що при вселенні ОСОБА_5 в жилі приміщення будинку літ. «А» будуть порушені вимоги ст.ст. 47, 48, 50 ЖК України, в зв’язку з тим, що тоді в одній кімнаті вимушені будуть мешкати особи різного полу, оскільки дані норми закону застосовуються при наданні житлового приміщення.
Посилання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на той факт, що між ними склалися неприязні відносини та спільне проживання неможливо, також не є підставою для скасування рішення суду, оскільки вони вправі ставити питання про визначення порядку користування як жилим будинком, так і надвірними будівлями, в тому числі і літньою кухнею літ. «Б».
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 колегія суддів вважає правильними, оскільки вказані особи ніяких перешкод позивачці в користуванні житловим приміщенням в жилому будинку літ. «Б» їй не чинять.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи, що викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують.
В зв’язку з чим немає правових підстав до скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ст. ст. 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2009 року залишити без змін.
Рішення суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя –
Судді колегії -