Справа № 22-ц-1416/2010 Головуючий 1 інст. – Чередник В.Є.
Категорія: стягнення суми Доповідач – Колтунова А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді – Колтунової А.І.
суддів – Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,
при секретарі – Костенко Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2010 року по цивільній справі за позовом представника закритого акціонерного товариства «Торгова компанія «Барвінок» до ОСОБА_1 про стягнення суми, -
ВСТАНОВИЛА:
14 січня 2010 року закрите акціонерне товариство «Торгова компанія «Барвінок» (далі ЗАТ «КП «Барвінок») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 500 000,00 гривень.
Позивачі посилались на ті обставини, що одним із напрямків діяльності ЗАТ «ТК «Барвінок» є постачання енергії на підставі відповідних договорів.
На ринку України вони здійснюють постачання електричної енергії вже більше 10 років.
Нещодавно ЗАТ «ТК «Барвінок» стало відомо, що відповідач розповсюджує серед кола їх контрагентів недостовірну негативну інформацію про їх підприємство.
Так, 10 листопада 2009 року ОСОБА_1 був направлений лист на ім’я директора товариства з обмеженою відповідальністю «Приколотнянський олійноекстракційний завод», в якому він зазначив неправдиву інформацію щодо діяльності ЗАТ «ТК «Барвінок», яка значно шкодить та принижує ділову репутацію їх підприємства.
Позивач зазначав, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на них, як позивача, покладено лише обов’язок доказування факту поширення такої інформації, хоча у них є докази для спростування поширеної ОСОБА_1 інформації.
Позивач вважав, що ОСОБА_1 навмисно розповсюджував неправдиві відомості про ЗАТ «ТК «Барвінок», які порочать ділову репутацію їх підприємства, можуть визвати вкрай негативну оцінку їх підприємницької та професійної діяльності. У зв’язку з чим вони вказували, що їх підприємству спричинена моральна шкода, розмір якої вони оцінюють в сумі 500 000,00 гривень.
Одночасно представник ЗАТ «ТК «Барвінок» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Позивач просив суд накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності: квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 24 січня 2003 року приватним нотаріусом ХМНО Зубаревим І.Ю. (р.№529) та частину квартири №51 у спільній сумісній власності по АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва на праві власності, виданого 08 червня 1998 року ХМЦП ДЖФ (р. №2-98-132091) (а.с.8).
Ухвалою судді Київського районного суду міста Харкова від 15 січня 2010 року заява ЗАТ «ТК «Барвінок» про забезпечення позову задоволена.
Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 на праві власності: квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, посвідченого 24 січня 2003 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_2 (р.№529) та частину квартири №51 у спільній сумісній власності по вул. Академіка Павлова, 307 в місті Харкові на підставі свідоцтва на праві власності, виданого 08 червня 1998 року ХМЦП ДЖФ (р. №2-98-132091) (а.с.5).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на ті обставини, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права – ст. 151, ч.8 ст. 153 ЦПК України, роз’яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
В засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.
Представник ЗАТ «ТК «Барвінок» проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконанні рішення суду.
Колегія суддів вважає, що дані висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони відповідають вимогам ст. ст. 151-153 ЦПК України, зібраним по справі доказам.
У відповідності з вимогами ч.1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
З матеріалів справи вбачається, що сума заявленого позову складає 500 000 гривень, які ЗАТ «ТК «Барвінок» просить стягнути з відповідача у відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди.
У відповідності із роз’ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» (із послідуючими змінами і доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди - є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов’язаних із відшкодуванням такої шкоди.
У зв’язку з чим, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для забезпечення заявленого позову в межах витребуваної суми.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із матеріалів справи вбачається, що у забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, зареєстроване на відповідача ОСОБА_1, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та частину квартири АДРЕСА_4, яка знаходиться у спільній сумісній власності.
Колегія суддів вважає, що вартість вказаних квартир приблизно співпадає із сумою заявленого позову.
При такому положенні колегія суддів приходить до висновку, що вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Доводи ОСОБА_1 про те, що заявлена позивачем сума позову є необґрунтованою, відсутні докази на підтвердження розміру спричиненої шкоди відповідачем, не можуть бути визнані підставою для скасування ухвали суду, оскільки викладені обставини повинні бути вирішені при розгляді справи по суті і не є правовими підставами для відмови чи задоволення заяви щодо забезпечення позову.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, у зв’язку із чим підстав для її скасування і задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 312, ст. 313, ст. 315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає на підставі п. 2 ч.1 ст.324 ЦПК України.
Головуючий –
Судді колегії: