КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 754/16126/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М.

Номер провадження: 22-ц/824/3959/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі - Качалабі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року про залишення позову без розгляду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Київенерго», ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про визнання ордеру недійсним, визнання такими, що втратили право на вселення та право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

В Деснянський районний суд міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) з позовом до Публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія «Київенерго» (далі - ПАТ Енергопостачальна компанія «Київенерго», відповідач), ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання ордеру недійсним, визнання такими, що втратили право на вселення та право на користування житловим приміщенням.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто (том 1 а.с. 12).

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2017 року скасовано, передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1 а.с. 37).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху (том 1 а.с. 41, 42).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 повторно залишено без руху (том 1 а.с. 63, 64).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 13 червня 2017 року відкрито провадження у справі (том 1 а.с. 71).

Дана справа призначалась до розгляду не одноразово.

В судовому засіданні, 12 жовтня 2020 року ОСОБА_2 просила суд залишити позовні вимоги позивача без розгляду, в зв`язку з черговою неявкою в судове засідання позивача та її представника.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва 12 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права та незаконність ухвали суду, просила ухвалу Деснянського районного суду міста Києва 12 жовтня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є особою похилого віку та знаходиться в зоні ризику захворювання коронавірусною хворобою (CJVID-19), тому її представником було направлено до суду заяву про відкладення розгляду справи. а в разі неможливості відкладення - провести судове засідання в режимі відеоконференції.

Також вказує, що мала намір надати додаткові усні пояснення у справі.

Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги заяви представника позивача та в порушення вимог процесуального закону залишив позов без розгляду.

Наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу учасники справи не скористалися.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, в судові засідання, призначені Деснянським районним судом міста Києва на 13 квітня 2020 року о 11 год. 00 хв., 28 травня 2020 року о 10 год. 00 хв., 30 липня 2020 року о 14 год. 30 хв., 12 жовтня 2020 року о 11 год. 00 хв. позивач та її представник не з`явилися.

При цьому, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 направив до Деснянського районного суду міста Києва письмову заяву, яка надійшла на електронну адресу суду 09 квітня 2020 року (вх. № ЕП-2151) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадження в Україні карантину через спалах у світі короновірусної хвороби (COVID-19) (том 2 а.с. 183);

Також, ОСОБА_5 направив до суду першої інстанції письмову заяву, що надійшла на електронну адресу суду 27 травня 2020 року (Вх. № ЕП-4097), про відкладення судового засідання, призначеного на 28 травня 2020 року о 10 го. 00 хв., оскільки позивач та її представник через їх вік є особами, які знаходяться в групі ризику захворювання короновірусною хворобою (COVID-19), а тому, з метою запобігання поширенню даної хвороби є всі підстави для відкладення слухання справи (том 2 а.с. 192, 193). Аналогічна заява про відкладення судового засідання, призначеного на 28 травня 2020 року о 10 год. 00 хв., від ОСОБА_5 надійшла до суду 28 травня 2020 року (вх. № 4206) (том 2 а.с. 204).

В подальшому, 29 липня 2020 року на електронну адресу суду надійшла письмова заява ОСОБА_5 , (вх. № ЕП-6011), про відкладення розгляду справи (дата судового засідання - 30 липня 2020 року о 14 год. 30 хв.), у якій заявник знову посилається на те, що позивач та її представник через їх вік є особами, які знаходяться в групі ризику захворювання короновірусною хворобою (COVID-19), а тому, з метою запобігання поширенню даної хвороби є всі підстави для відкладення слухання справи (том 2 а.с. 205).

До початку наступного судового засідання, яке призначено на 12 жовтня 2020 року, від ОСОБА_5 на електронну адресу суду, 09 жовтня 2020 року надійшла заява (Вх. № ЕП-7732), про відкладення розгляду справи, у якій ОСОБА_5 в черговий раз посилається на те. що позивач та її представник через їх вік є особами, які знаходяться в групі ризику захворювання короновірусною хворобою (COVID-19), а тому, з метою запобігання поширенню даної хвороби є всі підстави для відкладення слухання справи.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у складі колегії Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 658/1141/18 наголосив на тому, що системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.

Посилання апелянта на неможливість з`явитися до суду для дачі усних пояснень з поважних причин, а саме: через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) колегія суддів відхиляє як необґрунтовані з огляду у на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID 19» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року в Україні введено карантин, дія якого продовжується і на даний час.

При цьому, станом на час розгляду справи судом першої інстанції, зокрема 28 травня 2020 року, 30 липня 2020 року, 12 жовтня 2020 року, карантин не перешкоджав розгляду справи, оскільки Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві), зокрема, дозволено з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Крім цього, позивач був не позбавлений можливості надати письмові пояснення по справі, брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів чи звернутись до суду з клопотанням про розгляд справи без участі позивача.

Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем чи її представником клопотань про проведення судових засідань в режимі відеоконференції не подавалось.

Крім того, позивачем до своїх клопотань про відкладення розгляду справи не додано жодних доказів про неможливість прибути в судове засідання, у зв`язку із хворобою позивача, представника позивача, пов`язаної з гострим респіраторним захворюванням COVID-19, або перебування останніх на самоізоляції.

Посилання ОСОБА_5 в своїх клопотаннях про відкладення розгляду справи на те, що він та його довіритель через свій поважний вік перебувають в групі ризику захворювання (COVID-19) не заслуговує на увагу, оскільки належних доказів на підтвердження цього суду надано не було.

За таких обставин, на думку колегії суддів, клопотанням ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, надано належну оцінку судом першої інстанції.

Також, варто зазначити, що клопотання про відкладення розгляду справи подані та підписані ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження повноважень Рейніша Л.В. на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 судом першої інстанції до матеріалів справи долучено довіреність від 30 травня 2017 року (том. 1 а.с. 93).

Згідно з ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Частиною 1 ст. 247 ЦК України передбачено, що строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Строк дії зазначеної вище довіреності закінчився 30 травня 2020 року (т. 1 а.с. 93).

За таких обставин, доказів повноважень ОСОБА_5 на представництво інтересів ОСОБА_1 , станом на дату останнього судового засідання 12 жовтня 2020 року матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Деснянський районний суд міста Києва прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини зазначає, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що провадження у даній справі відкрито 13 червня 2017 року. Справа перебувала в провадженні суду три роки. За цей час, апеллянт, яка булаобізнана зі станом судового провадження, не вчинила дій, спрямованих на добросовісну реалізацію своїх процесуальних прав та здійснення обов`язків.

Враховуючи викладене, з урахування строків розгляду справи, того, що дана цивільна справа перебувала на розгляді в суді тривалий час, поведінки сторони позивача, а саме, щодо виконання покладених обов`язків положенням ЦПК України стосовно явки в судове засідання, відсутності в матеріалах справи письмової заяви позивача, представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, висновок Деснянського районного суду міста Києва про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 є правильним та ґрунтується на вимогах закону.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки Деснянського районного суду міста Києва та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд залишає ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар