Справа № 22ц-6762/2009 рік
Головуючий першої інстанції Гонтар А.Л.
Категорія: 53
Доповідач: Осипчук О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„27" серпня 2009 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Висоцької B.C.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При секретарі: Шуляк Я. Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та за час затримки видачі трудової книжки, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ТОВ «ТИМ» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому після уточнення позовних вимог просив стягнути заборгованість по заробітній платі за червень 2007 року в сумі 2096 грн. 79 коп.„ середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 15023 грн. 60 коп., та середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у сумі 16144 грн. 78 коп. При цьому посилався на те, що з квітня 2004 року по 26.06.2007 року знаходився з товариством у трудових відносинах, але при звільненні йому не сплатили заробітну плату за червень та не видали трудову книжку, яку він отримав лише в березні 2008 року.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2009 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ТИМ» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 2096 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 15023 грн. 60 коп. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн. Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за червень 2007 року в сумі 2096, 79 грн. піддано негайному виконанню.
З вказаним судовим рішенням не погодилися обидві сторони і подали апеляційні скарги.
Позивач ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2096, 79 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 36956, 14 грн., та середній заробіток за затримку трудової книжки в розмірі 16144, 78 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
В обгрунтування доводів скарги посилається на те, що суд, встановивши, що за період з 26 червня 2007 року по 26 червня 2009 року затримка виплати заробітної плати складає 494 дні і виходячи із середньоденного заробітку в сумі 74, 18 грн., розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складе 36956, 14 грн., безпідставно не стягнув вказану суму з відповідача, а обмежився лише його позовними вимогами в цій частині на суму 15023, 60 грн. Також вважає необгрунтованою відмову в задоволені позову в частині стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, яку він отримав лише 20 березня 2008 року.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на те, що у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість по заробітній платі, тому суд безпідставно стягнув заборгованість за червень 2007 року та середній заробіток за час затримки розрахунку.
В апеляційному суді позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи скарги, проти апеляційної скарги відповідача заперечував. При цьому позивач ОСОБА_1 уточнив, що він частково оскаржує судове рішення, оскільки з рішенням суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 2096, 79 грн. він згоден.
Представник ТОВ «ТИМ» просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а скаргу товариства задовольнити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - частковій зміні з наступних підстав.
Відповідно до п.4ч. 1 ст. 309 ЦП К України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01 квітня 2004 року по 25 червня 2007 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працюючи директором ТОВ «ТИМ» і був звільнений за власним бажанням. Відповідно до довідки відповідача за червень 2007 року позивачеві була нарахована заробітна плата у розмірі 2191 грн. 50 коп., отримання якої позивач підтвердив лише у сумі 94 грн. 71 коп. Трудову книжку позивач отримав 20.03.2008 року.
Задовольняючи позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд керувався вимогами ст. ст. 115, 116 КЗпП України і виходив з того, що відповідач не провів розрахунку з позивачем по заробітній платі за червень 2007 року в повному обсязі і до примусового стягнення підлягає сума 2096, 79 грн.
Задовольняючи позов частково в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції керувався ст. 117 КЗпП України і виходив з того, що затримка виплати заробітної плати за період з 26.06.2007 року по 26.06.2009 року складає 494 дні і з урахуванням середньоденного заробітку в сумі 74, 81 грн. середній заробіток позивача складає 36956, 14 грн., але в межах заявлених позовних вимог суд обмежився заявленою позивачем сумою 15023, 60 грн.
Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки з підстав пропуску тримісячного строку звернення до суду, суд виходив з того, що позивач звільнився за власним бажанням в червні 2007 року і саме з цього часу йому стало відомо про його право отримати трудову книжку. Між тим, позивач звернувся до суду 11 лютого 2008 року, тобто з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП України строку. Позивач не ставив питання про поновлення строку і не наводив причини поважності пропуску строку.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем за червень 2007 року, яка підлягає стягненню з відповідача, але невірно визначився з її розміром.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за червень 2007 року позивачу було нараховано 2191 грн. 50 коп. 3аробітної плати, що підтверджується довідкою відповідача (а.с. 18). Згідно виписки ЗАТ КБ «ПриватБанк» на картку ОСОБА_1 12 липня 2007 року та 13 липня 2007 року була перерахована заробітна плата у розмірі 94, 53 грн. та 468, 86 грн., відповідно.
Посилання позивача та його представника на те, що 468, 86 грн., це заробітна плата, яка перерахована іншим підприємством до уваги не приймаються, оскільки виписка з основної карти ОСОБА_1 таких даних не містить, а позивач доказів на підтвердження своїх пояснень не надав, а на запит суду (а.с. 119) ЗАТ КБ «Приватбанк» відмовив у наданні інформації щодо позивача, оскільки це є банківською таємницею.
Крім того, в апеляційному суді ОСОБА_1 підтвердив написання ним заяви на ім*я бухгалтера ТОВ «ТИМ» від 25 червня 2007 року про утримання з його заробітної плати суми штрафу за адміністративне правопорушення в сумі 102 грн.
Таким чином при нарахованій сумі 2191, 50 грн. позивачеві на його картку відповідачем була перерахована сума 563, 39 грн., і невиплачений залишок по заробітній платі складе 1628 грн. 11 коп., а не 2096, 79 грн., як визначився суд першої інстанції. З вказаної суми також підлягає відрахуванню сума 102 грн., яку позивач добровільно просив стягнути із його заробітної плати і на користь останнього з відповідача підлягає стягненню сума невиплаченої заробітної плати в розмірі 1526 грн. 11 коп.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду про наявність вини відповідача в невиплаті належних позивачеві сум при звільнені і необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку. Але при цьому апеляційний суд не погоджується з приведеним судом розрахунком і розміром стягнутої суми середнього заробітку.
Так, при визначені середнього заробітку за час затримки розрахунку суд виходив із середньоденної заробітної плати в сумі 74 грн. 81 коп. 3 посиланням на довідку відповідача (а.с. 92).
Між тим, суд першої інстанції в порушення вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, невірно визначив період, за яким обчислюється середня заробітна плата і виходив із загальної суми заробітної плати за січень - червень 2006 року у розмірі 13166, 27 грн., яку розділив на кількість календарних днів за вказаний розрахунковий період -176 і отримав таким чином середньоденну заробітну плату позивача. При цьому судом першої інстанції не враховано, що такий розрахунок робиться на випадок безробіття.
Згідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, з якою пов’язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
Враховуючи, що позивач був звільнений в червні 2007 року, то середньомісячна заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за 2 останні календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата, тобто за квітень та травень 2007 року. Загальна сума заробітної плати за вказані місяці складає 3972, 89 грн. (2435 грн., + 1537, 89 грн.) Кількість робочих виходів позивача з урахуванням його графіку роботи за вказані місяці складає 41 день, і таким чином середньоденна заробітна плата позивачка складе 96 грн. 90 коп. (3972, 89: 41).
Що стосується кількості днів затримки розрахунку, то за період з 26.06.2007 року по 26.06.2009 року він складе 513 днів, а не 494 дні, як встановив суд першої інстанції, тому відповідно і середній заробіток за час затримки розрахунку становить 49709 грн. 70 коп. (96, 9 грн. х 513 днів).
Вирішуючи питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, апеляційний суд враховує те, що у відповідача перед позивачем фактично була відсутня заборгованість по заробітній платі за минулий період і була невиплачена лише заробітна плата за поточний місяць червень 2007 року, в якому позивач звільнявся. Судом враховується розмір несплаченої заробітної плати в сумі 1526, 11 грн. і істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком за час затримки розрахунку в сумі 49709, 70 грн., і приходить до висновку про те, що вона є незначною.
За вказаних обставин апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 1500 грн., тому рішення суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 15023, 60 грн., підлягає зміні.
З висновками суду про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок несвоєчасної видачі трудової книжки апеляційний суд погоджується, оскільки позивач дійсно пропустив тримісячний строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами. Доводи позивача в апеляційному суді про те, що він з 22 червня 2007 року не мав доступу до свого робочого місця нічим не підтверджуються і більш того спростовуються його ж заявою на ім*я бухгалтера товариства про стягнення з його заробітної плати суми штрафу, яку він писав в останній день роботи, тобто 25 червня 2007 року і таким чином мав нагоду отримати у бухгалтера в цей день і свою трудову книжку.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
ВИРІШИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИМ» задовольнити частково.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 26 червня 2009 року змінити в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за червень 2007 року та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 1526 грн. 11 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1500 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.