АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1296/2009 р.     Головуючий по 1 інстанції

Категорія 57     - Бащенко С.М.

Доповідач в апеляційній інстанції   - Бородійчук В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2009 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого     Бородійчука В.Г.

суддів     Василенко Л.І., Демченка В.А.

при секретарі     Пономаренко Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства науково-виробничого комплексу «Фотоприлад» про стягнення невиплачених сум за час простою підприємства не з вини працівника.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів,-

встановила:

18 грудня 2008 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ДП НВК «Фотоприлад» про стягнення оплати простою не з вини працівника за періоди:

•   -     в листопаді 2002 року - 316 грн.,

•   -     в березні 2003 року - 70 грн.,

•   -     в січні 2004 року - 39 грн..

Позивач вказує, що при звільненні його з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (на пенсію), з ним не було здійснено розрахунок за час простою в 2002 -2004 роках.

Просив задовольнити свої вимоги викладені в позовній заяві.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2009 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2009 року як незаконне та винести нове рішення, яким задоволити його позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Судом встановлено, що позивач в період з 31.08.1988 р. по 20.01.2004 р. перебував у трудових відносинах з НВК «Фотоприлад».

З наявних у справі матеріалів, а саме з розрахункових листів вбачається, що дійсно ОСОБА_3 було нараховано в листопаді 2002 р. - 316 грн., в січні 2004 р. - 39 грн., які були йому виплачені, що в судовому засіданні не заперечував і сам ОСОБА_3

Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в цій частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом встановлено , що ОСОБА_3 звільнився з НВК «Фотоприлад» 19.01.2004 р. і розрахунок з ним було проведено в повному обсязі.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 в задоволенні його позовних вимог про стягнення не виплачених сум за час простою підприємства, оскільки ним пропущено строк для звернення до суду.

Крім цього, в судовому засіданні в апеляційній інстанції ОСОБА_3 не заперечував і тих обставин, що на момент звільнення з підприємства він питання про виплату заробітної плати за простой з вини підприємства не ставив, оскільки фактично сам був відсутній на робочому місці без належного правового оформлення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ґрунтується на наявних по справі доказах і відповідає вимогам діючого законодавства.

Доводи апелянта не є суттєвими, були предметом дослідження суду і не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.

А тому керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Соснівського районного суду від 13 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двохмісячного терміну.