Ухвала

30 липня 2021 року

м. Київ

справа № 381/1553/19

провадження № 61-9238ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за несплату аліментів, стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, сплату додаткових витрат та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Фастівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області, про звільнення від заборгованості по аліментам,

ВСТАНОВИВ:

У травня 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу (надійшла 04 червня 2021 року) на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року касаційну скаргу

заявника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: необхідно було подати клопотання про поновлення строку касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови, зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання вимог вищевказаної ухвали Верховного Суду заявником подано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження на постанови Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.

Як на підставу поновлення строку на касаційне оскарження, заявник посилається на те, що постанову апеляційного суду було отримано 30 квітня 2021 року. На підтвердження вказаного надає скріншот відповідної сторінки електронної пошти та супровідний лист апеляційного суду від 30 квітня

2021 року .

Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 , свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

В уточненій редакції касаційної скарги заявник просить відстрочити сплату судового збору.

На підтвердження скрутного майнового стану та неможливості сплати судового збору за подання касаційної скарги заявник надав індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 згідно яких за 2020 рік він отримав дохід у розмірі 37 034 грн 49 коп. Також зазначає, що на його утриманні перебуває дружина з малолітньою дитиною.

Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці, батьки які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитинну віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї, особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.

У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення або звільнення

від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір

та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення

та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру

або звільнення сторони від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, а предметом позову у цій справі є захист трудових прав, суд касаційної інстанції вважає за можливе за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 зменшити суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги, з 8 995 грн 20 коп. до 1 851 грн 70 коп., що відповідає 5 відсоткам розміру його річного доходу за попередній календарний рік.

Разом з цим, заявнику необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частиною першою статті 411 ЦПК України визначено такі підстави для касаційного оскарження: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою оскарження є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначені передбачені частиною другою

статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої

статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надати квитанцію про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду

від 17 червня 2021 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника.

Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.

Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задовольнити частково.

Зменшити ОСОБА_1 суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання касаційної скарги, з 8 995 грн 20 коп. до 1 851 грн 70 коп.

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2021 року, до 25 серпня

2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта