Постанова

Іменем України

26 липня 2021 року

м. Київ

справа № 149/133/20

провадження № 61-4920св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

третя особа - фермерське господарство «Світ Біо»,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня

2020 року в складі судді Вергелеса В. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Матківської М. В., Сопруна В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа - фермерське господарство «Світ Біо», про визнання недійсними електронних торгів,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В., державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , третя особа - фермерське господарство «Світ Біо» (далі - ФГ «Світ Біо»), про визнання недійсними електронних торгів з реалізації арештованого майна, посилаючись на те, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. перебувало зведене виконавче провадження № 57378669 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області 13 вересня 2018 року у справі № 149/160/18 про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 362 507,16 грн та судових витрат у сумі 3 977,27 грн.

На виконання рішення суду вона регулярно сплачувала борг, вносячи відповідні суми на рахунок приватного виконавця Турського О. В., у зв`язку з чим сума боргу значно зменшилася. У межах виконавчого провадження ВП № 57378669 постановою приватного виконавця Турського О. В. від 26 березня 2019 було описано та арештовано право оренди земельних ділянок, а саме: кадастровий номер 0524880300:04:002:0397 площею 12,8041 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0396 площею 20,8681 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0395 площею 9,1912 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0394 площею 42,4250 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Згідно з протоколом електронних торгів від 26 грудня 2019 року № 456535 приватним виконавцем Турським О. В. через ДП «СЕТАМ» було реалізовано належне їй на підставі договорів оренди від 06 листопада 2015 року право оренди вказаних земельних ділянок загальною площею 85,2884 га. Ціна продажу становила 425 458,00 гривень. Про вказані обставини, зокрема факт проведення електронних торгів, вона дізналася випадково у січні 2020 року.

Право оренди земельної ділянки не є майновим правом боржника, яке можна реалізувати в примусовому порядку, так як боржник на підставі наданого майнового права не може набути права власності на нерухоме майно в майбутньому на підставі договору оренди землі.

Таким чином, приватним виконавцем Турським О. В. безпідставно реалізовано належне їй на підставі договорів оренди право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Також є порушенням реалізація чотирьох об`єктів нерухомого майна одним лотом замість чотирьох окремих лотів; не ознайомлено боржника із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна; продавцем подано і організатором безпідставно прийнято заявку на реалізацію арештованого майна без наявності повідомлення боржника про визначення вартості майна чи оцінки арештованого майна.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна - права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0524880300:04:002:0397, 0524880300:04:002:0396, 0524880300:04:002:0395, 0524880300:04:002:0394 на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, результати яких оформленні протоколом електронних торгів від 26 грудня 2019 року № 456535.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня

2020 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від

16 лютого 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна - права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0524880300:04:002:0397, 0524880300:04:002:0396, 0524880300:04:002:0395, 0524880300:04:002:0394 на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, результати яких оформленні протоколом електронних торгів № 456535 від 26 грудня 2019 року о 19:28 год. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду, з висновками якого погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що приватний виконавець Турський О. В. не мав права накладати арешт на право оренди земельних ділянок боржника - орендаря ОСОБА_1 та застосовувати такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельних ділянок шляхом проведення електронних торгів через ДП «СЕТАМ», а кошти, виручені від їх продажу, спрямовувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні, оскільки право оренди земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, не може відчужуватися орендарем, а тому не може бути відчужене і в процесі виконавчого провадження, де боржником є орендар.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2021 року справу № 149/133/20 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 911/494/17, від 14 березня 2018 року в справі № 910/1454/17, від 10 травня 2018 року в справі № 925/529/17, від 10 травня 2018 року в справі № 755/21826/15-ц. Крім того, безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18 березня 2020 року в справі № 904/968/18.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вонсович М. М., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

У травні 2021 року ДП «Сетам» подало письмові пояснення, в яких просило подану приватним виконавцем Турським О. В. касаційну скаргу задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору оренди землі від 06 листопада 2015 року № 1-388, укладеного між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0524880300:04:002:0397, загальною площею 12,8041 га, нормативною грошовою оцінкою 388 771,00 грн, яка розташована на території Березнянської сільської ради Вінницької області, строком до 05 листопада 2022 року (том 2, а. с. 84-86).

Згідно із договором оренди землі від 06 листопада 2015 року № 1-387, укладеним між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0524880300:04:002:0396, загальною площею 20,8681 га, нормативною грошовою оцінкою 533 853,00 грн, яка розташована на території Березнянської сільської ради Вінницької області, строком до 05 листопада 2022 року (том 2, а. с. 89-91).

Відповідно до договору оренди землі від 06 листопада 2015 року № 1-389, укладеного між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0524880300:04:002:0394, загальною площею 42,4250 га, нормативною грошовою оцінкою 1 170 992,00 грн, яка розташована на території Березнянської сільської ради Вінницької області, строком до 05 листопада 2022 року (том 2, а. с. 94-96).

Згідно з договором оренди землі від 06 листопада 2015 року № 1-396, укладеного між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області, ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 0524880300:04:002:0395, загальною площею 9,1912 га, нормативною грошовою оцінкою 35 123,00 грн, яка розташована на території Березнянської сільської ради Вінницької області, строком до 05 листопада 2022 року (том 2, а. с. 99-101).

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 вересня 2019 міститься інформація про фермерське господарство «Світ Біо», ідентифікаційний код - 43142680, місцезнаходження - 31134, вулиця Немиренецька, 1, село Сахнівці, Старокостянтинівський район, Хмельницька область, засновник та кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_1 (том 2, а. с. 25-26).

Згідно з виконавчим листом від 13 вересня 2018 року № 149/160/18, виданим Хмільницьким міськрайонним судом, рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 червня 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто 107 459,00 грн боргу, 151 089,77 грн - процентів, 23 221,73 грн - 3% річних, 80 736,66 грн - інфляційних втрат (том 1, а. с.76).

Під час примусового виконання вказаного виконавчого листа, постановою приватного виконавця Турського О. В. від 26 березня 2019 року описано та накладено арешт на речові права боржника, а саме:

- право оренди земельної ділянки загальною площею 12,8041 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0397, адреса: Вінницька область, Хмільницький район, сільська рада Березнянська, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 15030709;

- право оренди земельної ділянки загальною площею 20,8681 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0396, адреса: Вінницька область, Хмільницький район, сільська рада Березнянська, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , номер запису про інше речове право 15029348;

- право оренди земельної ділянки загальною площею 9,1912 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0395, адреса: Вінницька область, Хмільницький район, сільська рада Березнянська, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 14972728;

- право оренди земельної ділянки загальною площею 42,4250 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0394, адреса: Вінницька область, Хмільницький район, сільська рада Березнянська, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 14149141.

Вказаною постановою також встановлено обмеження права користування вказаними земельними ділянками та заборонено їх відчужувати (том 1, а. с. 8-13).

Листом від 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 повідомила приватного виконавця Турського О. В. про те, що 31 липня 2019 року створено та зареєстровано ФГ «Світ Біо», ЄДРПОУ 43142680, до якого перейшло право оренди земельних ділянок площею 85,2884 га, для ведення фермерського господарства на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області з кадастровими номерами: 0524880300:04:002:0397; 0524880300:04:002:0396; 0524880300:04:002:0395; 0524880300:04:002:0394. За таких обставин ОСОБА_1 просила приватного виконавця Турського О. В. зняти арешт, накладений постановою від 26 березня 2019 року, та виключити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи № 30892877, 30892597, 30892258, 30891417 від 27 березня 2019 року (том 2, а. с. 24).

Для проведення оцінки майна та визначення вартості прав оренди вказаних земельних ділянок 11 листопада 2019 року приватним виконавцем Турським О. В. винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Згідно з листом приватного виконавця Турського О. В. від 11 листопада 2019 року № 1790 копію постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні при примусовому виконанні виконавчого листа направлено для виконання ПП «АЖІО» та до відома ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (том 1, а. с. 84).

На виконання постанови від 11 листопада 2019 року про визначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 149/160/18, між приватним виконавцем Турським О. В. та ПП «АЖІО» 12 листопада 2019 року було укладено договір на проведення оцінки майна (том 1, а. с. 88-92).

Згідно з вимогою від 18 листопада 2019 року № 1863 приватний виконавець Турський О. В. надав ОСОБА_1 триденний термін з моменту отримання цієї вимоги для надання йому заповненої декларації про доходи і майно (том 2, а. с. 20).

18 листопада 2019 року суб`єктом оціночної діяльності ПП «АЖІО» надані висновки про визначення вартості права оренди вищевказаних земельних ділянок.

Листом від 20 листопада 2019 року № 1860 приватним виконавцем Турським О. В. направлено боржнику ОСОБА_1 до відома копії висновків про вартість належних боржнику за зведеним виконавчим провадженням № 57378669 прав оренди наступних земельних ділянок: земельної ділянки, загальною площею 12,8041 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0397; земельної ділянки, загальною площею 20,8681 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0396; земельної ділянки, загальною площею 9,1912 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0395; земельної ділянки, загальною площею 42,4250 га, кадастровий номер 0524880300:04:002:0394. Також повідомлено, що з метою погашення боргів за вказаним виконавчим провадженням зазначені права оренди земельних ділянок будуть передані для реалізації на електронних (публічних) торгах за початковими цінами у висновках, а загальна початкова ціна прав оренди 4-х земельних ділянок складає 128 150,00 грн (том 1, а. с.162).

Згідно з заявкою про реалізацію арештованого майна у ЗВП № 57378669 від 01 листопада 2019 № 1886, приватним виконавцем Турським О. В. направлено документи до Хмельницької філії ДП «СЕТАМ» щодо проведення реалізації майна, описаного та арештованого ним під час примусового виконання виконавчого документа (том 1, а. с. 99-102).

26 грудня 2019 року проведені електронні торги з реалізації одним лотом прав оренди чотирьох земельних ділянок загальною площею 85,2884 га, що знаходиться на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, кадастрові номери 0524880300:04:002:0397, 0524880300:04:002:0396, 0524880300:04:002:0395, 0524880300:04:002:0394, які згідно з договорами оренди земельних ділянок від 06 листопада 2015 року передані в оренду ОСОБА_1 на 7 років, тобто до 05 листопада 2022 року (том 1, а. с. 14-17).

Згідно з протоколом проведення електронних торгів № 456535 переможцем торгів на право оренди вказаних чотирьох земельних ділянок оголошено учасника № 7 - ОСОБА_2 . Продаж здійснено за 425 458,00 грн (том 1, а.с.105-108).

15 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 57378649 у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до листа від 14 січня 2020 року № 135 на рахунок приватного виконавця Турського О. В. від реалізації речових прав боржника ОСОБА_1 , а саме: прав оренди чотирьох земельних ділянок загальною площею 85,2884 га, що знаходяться на території Березнянської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, надійшла сума коштів у розмірі 404 185,10 грн (том 1, а. с. 109).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить і

стаття 1 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на перелічені вище положення законодавства, а також приписи абзацу сьомого пункту 2 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 317 ЦК України, право оренди є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності та притаманним саме власнику такого майна.

Тому частиною п`ятою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки визнано оборотоздатним об`єктом для власника такої ділянки, що слідує з положення цієї частини про те, що право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

Також за абзацом третім частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів.

Таким чином, спеціальним законодавством право ініціювати та продавати серед іншого і право на оренду земельної ділянки надано саме власнику земельної ділянки.

Звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»

(абзац четвертий частини другої статті 135 ЗК України).

Однак у процедурі виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки.

За частиною шостою статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Однак така передача земельної ділянки у володіння та користування іншій особі не породжує самостійних договірних правовідносин між власником земельної ділянки та суборендарем, не змінює та не припиняє існуючий договір оренди, не породжує відчуження цього права та не припиняє право оренди орендаря.

Наділення орендаря окремими повноваженнями щодо права на оренду земельної ділянки не дає підстав для прирівнювання цього майнового права до емфітевзису і суперфіцію, щодо яких законодавством чітко визначено самостійний правовий режим.

З аналізу статей 93 і 135 ЗК України, положень Закону України «Про оренду землі», статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності.

Рівень оборотоздатності права на оренду (права оренди) земельної ділянки залежно від визначеного суб`єкта права на оренду земельної ділянки, який має право його відчужувати (власник (орендодавець) земельної ділянки, заставодержатель), виду права на користування земельною ділянкою (емфітевзіс і суперфіцій, оренда у спеціально визначених випадках), форми права власності на земельну ділянку.

Положеннями абзацу четвертого частини другої статті 135 ЗК України, за яким звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», не врегульовано порядку звернення стягнення, а робиться лише відсилання до спеціального закону.

Таким чином, застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо), адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 904/968/18 (провадження № 12-174гс19) та в постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року в справі № 240/657/17 (провадження № 61-20861св19).

Згідно з частиною другою статті 16, частини першої статті 215 ЦК України, одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури та порядку проведення торгів.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та визнання недійсними електронних торгів з реалізації права оренди земельних ділянок з огляду на те, що приватний виконавець Турський О. В. не мав права накладати арешт на право оренди земельних ділянок боржника - орендаря ОСОБА_1 та застосовувати такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельних ділянок боржника - орендаря ОСОБА_1 шляхом проведення електронних торгів, а кошти, виручені від їх продажу, спрямовувати на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні, оскільки під час виконання рішення суду арештованими та реалізованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику. Проте, як правильно встановлено судами, земельні ділянки, майнові права на які були реалізовані на електронних торгах, не є власністю позивача та перебувають у її користуванні на підставі укладених з нею договорів оренди.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 911/494/17, від 14 березня 2018 року в справі № 910/1454/17, від 10 травня 2018 року в справі № 925/529/17, від 10 травня 2018 року в справі № 755/21826/15-ц, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 911/494/17 вказано про те, що вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

У постанові від 14 березня 2018 року в справі № 910/1454/17 Верховний Суд наголошував на тому, що під час розгляду спору про визнання недійсними електронних торгів судами повинно бути встановлено: чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна та/або інших норм законодавства під час проведення електронних торгів, і в чому таке порушення полягало; чи вплинули ці порушення на результат торгів; чи відбулося порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів.

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року в справі № 925/529/17 зазначено, що доводи касаційної скарги щодо неправомірності дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», не стосуються правил проведення електронних торгів та є такими, що мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

У постанові від 10 травня 2018 року в справі № 755/21826/15-ц Верховний Суд вказав про те, що допущені державним виконавцем дії при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин в справі, що переглядається. Обставини, встановлені судами в цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у справах, на судові рішення в яких послався заявник, оскільки в цій справі на електронних торгах реалізоване майно (майнові права на оренду землі), які взагалі не підлягали арешту та реалізації з урахуванням того, що позивач не є власником вказаних земельних ділянок, а вони знаходилися в її користуванні лише на підставі договорів оренди.

Посилання заявника на безпідставне посилання апеляційним судом на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18 березня 2020 року в справі № 904/968/18, є неспроможними, оскільки вони єподібними до правовідносин в справі, що переглядається.

Європейський Суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін з підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27 жовтня

2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук