Справа № 22ц-4694/09 Головуючий у суді 1 інстанції: Якименко Л.Г.

Категорія     53 Доповідач: Перцова В.А.

УХВАЛА

1 вересня 2009 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Глущенко Н.Г. Суддів: Гокова П.В., Перцової В.А.

При секретарі: Чергенець C.O.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" про стягнення розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дорбуд" звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2009 року, якою в забезпечення позову ОСОБА_2 до нього про стягнення розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди накладено арешт на кошти та майно підприємства.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ухвала суду постановлена в порушення норм процесуального права, заходи забезпечення позову є не співмірними із заявленими позовними вимогами, прийнятими заходами забезпечення позову фактично заблокована діяльність підприємства.

Як вбачається із наданих судом матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ДІЛ "Дніпродор" із позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату в розмірі 2 135, 10 грн., компенсацію за невикористану відпуску в розмірі 145, 00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 37 159, 80 грн. та 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Також, позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій, посилаючись на те, що відповідач не бажає добровільно задовольнити його вимоги, затягує розгляд справи, більша частина майна відповідача придбана в кредит і знаходиться у заставі або орендується у інших осіб, не виключена можливість ліквідації підприємства, просив накласти арешт на грошові кошти відповідача, які знаходяться у банках, інших фінансових установах та у третіх осіб, інше майно підприємства на загальну суму 61 439, 90 грн.

Ухвалою районного суду від 4 квітня 2009 року з метою забезпечення позову ОСОБА_2 накладено арешт на кошти та майно відповідача на зазначену позивачем суму.

Ухвалою суду від 5 червня 2009 року внесено виправлення у дату вищевказаної ухвали, зазначивши дату її постановления - 6 квітня 2009 року.

Задовольняючі заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості є значною.

З таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки, при прийнятті заяви позивача про забезпечення позову і постановленні ухвали районний суд допустив порушення норм процесуального права.

Так, суд, прийнявши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, не звернув уваги на те, що ця заява не відповідає вимогам ч. 2 ст. 151 ЦПК України щодо змісту заяви про забезпечення позову, вона носить неконкретний характер. В заяві позивач не зазначив і не надав докази, які б свідчили про неможливість відповідача виконати рішення суду у зв'язку із його незадовільним матеріальним станом, або з інших причин. Те, що відповідач добровільно не задовольнив вимоги позивача, термін розгляду даної справи судом, на що позивач посилається в заяві, не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову. Також, в заяві не зазначено конкретне майно відповідача, на яке позивач вважає необхідним накласти арешт, не надані документи, які підтверджують належність цього майна саме відповідачу, і його вартість; не вказано на якому рахунку і в якій банківській установі знаходяться грошові кошти відповідача.

Суд не врахував, що наведені недоліки заяви перешкоджають вирішенню питання про застосування заходів забезпечення позову і не вирішив питання про повернення заяви позивачеві на підставі ч. 8 ст. 153 ЦПК України.

Ухвала суду, також, не відповідає вимогам ч. 5 ст. 153 ЦПК України, так як в ухвалі не міститься зазначення конкретних видів забезпечення позову (не вказано конкретне майно, його місцезнаходження, банківські рахунки відповідача тощо), немає ніякого обґрунтування застосування заходів забезпечення позову. Сам по собі розмір позовних вимог підставою для застосування заходів забезпечення позову не являється.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити, ухвалу районного суду скасувати і передати питання про забезпечення позову на новий розгляд.

Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 квітня 2009 року скасувати; передати питання про розгляд заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; оскарженню в касаційному порядку не підлягає.