УХВАЛА

29 липня 2021 року

м. Київ

справа № 600/803/20-а

адміністративне провадження № К/9901/26246/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 600/803/20-а за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" про стягнення адміністративно-господарський санкцій та пені та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» до Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

У 2020 році Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач), у якому просило:

- стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції на користь облвідділення Фонду соціального захисту інвалідів у сумі 296991,86 грн та пеню у розмірі 4941,94 грн шляхом перерахування коштів Чернівецьке УК / м. Чернівці / 50070000 на р/р UA868999980313141230000024002, код 37978173, МФО 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: 101; ідентифікаційний код; за нестворені робочі місця для інвалідів.

У подальшому відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом у якому просив:

- визнати протиправними дії Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів по нарахуванню адміністративно-господарських санкцій.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалив розглянути її та розглянув за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.11.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021, позов задоволено, внаслідок чого:

- у задоволенні первісного позову відмовлено;

- зустрічний позов задоволено.

19.07.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 і прийняти нове рішення.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За змістом частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Суд установив, що у скарзі не зазначені підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку, які передбачені частиною 4 статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її взяття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, мають забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі заявник зобов`язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.

Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов`язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.

Своєю чергою касаційна скарга щодо наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції зводиться до незгоди із ухваленою постановою суду апеляційної інстанції. Подана касаційна скарга не містить ані (1) конкретизації того, яку норму права суди неправильно застосували та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватися або яка правова норма застосована не була, ані (2) деталізації того, порушення якої норми процесуального права припустився суд під час ухвалення оскарженого судового рішення і у чому саме полягає таке порушення відповідної норми права та як воно вплинуло на ухвалення цього судового рішення.

Крім того, скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України і вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Суд критично оцінює указані підстави касаційного оскарження, оскільки випадки передбачені підпунктами «а - г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є підставами касаційного оскарження у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom", пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в зокрема й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" № 26737/95).

Приписами частини 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.11.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2021 у справі № 600/803/20-а - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не перешкоджає йому реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.

Суддя В. М. Бевзенко