справа № 22ц-3815/2009.
Головуючий у першій інстанції: Спгорожук С. М.
категорія: 26
Суддя-доповідач: Віхров В. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2009 року Судова палата у цивільних справах апеляційного суду
Дніпропетровської області колегією у складі:
Головуючого - Віхрова В. В.,
Суддів: Гайдук В. І., Красвітної Т. П.,
з секретарем Білоус А. М. ,
за участі представника відповідача Безштанька А. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач пред'явив у лютому 2009 року через суд позов до ВАТ «Павлоградвугілля», посилаючись на отримання травми на виробництві під час роботи на шахті «ім. Героїв Космосу» за трудовим договором з ДХК ВАТ «Павлоградвугілля», що потягло втрату професійної працездатності на 15 %, що йому встановлено первинно у листопаді 2001 року, а він через каліцтво і втрачене здоров'я зазнав душевних страждань, у зв'язку з чим просив стягнути на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 гривень, та відповідати за позовом судом другим відповідачем притягнув ВВД Фонду ССНВВПЗУ в м. Павлограді.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2009 року позов задоволений частково, і на користь ОСОБА_4 стягнуто з ВВД Фонду ССНВВПЗУ України в м. Павлограді 2 000 гривень, а в іншій частині вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ВВД Фонду ССНВВПЗУ в м. Павлограді вказує на те, що довідка МСЕК про ступень втрати працездатності підтверджують пов'язаність стійкої втрати працездатності з професійним захворюванням, але не підтверджує факт завдання моральної шкоди, на підтвердження якого позивач інших доказів не надав, і, у зв'язку з чим порушує питання про скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення у справі про відмову в позові.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, доводи представника відповідача, який вважав законним і обгрунтованим рішення суду щодо покладення стягнення на фонд соціального страхування, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що така скарга задоволенню не піддягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції законно виходив з того, що позивач зазнав трудового каліцтва, через що 04.10.2001 настав страховий випадок, і відповідно до ст. ст. 22, 58 Конституції України та рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» до спірних правовідносин застосовуються відповідні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції Закону від 16.06.2005, і норми законів України про затвердження державного бюджету на 2006, 2007 pp., як і норми розділу І Закону України від 23.02.2007 № 717-V, застосуванню не підлягають, а тому з урахуванням встановлених душевних страждань на засадах цивільного законодавства розмір страхової виплати за моральну шкоду підлягає виплаті страховиком у сумі 2 000 гривень, і роботодавець за спричинення цієї шкоди ризик не несе, як страхувальник.
Судом першої інстанції з наведенням відповідних мотивів щодо оцінки доказів встановлено, що позивач працював у шкідливих умовах праці за трудовим договором з ДХК ВАТ «Павлоградвугілля» на шахті «ім. Героїв Космосу», де 15.04.1995 отримав травму пов'язану з виробництвом, про що 18.04.1995 складений акт за формою Н-1 за № 45, внаслідок чого рішенням МСЕК 12.11.2001 позивачу вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності на 15 %, що апелятор не оскаржує.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач з огляду на характер шкоди здоров'ю відчуває наслідки каліцтва постійно, пережив хвилювання через фізичний біль, що зазнав у зв'язку з ним, та через наступну за цим втрату професійної працездатності, відчуває незручності в побуті, неповноцінність. Ці обставини місцевим судом встановлені за наслідками дослідження в судовому засіданні та оцінки пояснень позивача у зв'язку з об'єктивними фактичними даними стану здоров'я з огляду на законодавчу презумпцію за ст. ст. 12, 23 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував встановлені події як страховий випадок за ст. 13 зазначеного Закону, що тягне виникнення у позивача права, а у відповідача-страховика обов'язку за п. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону в редакції Закону від 16.06.2005 з виплати грошової суми за моральну шкоду в світлі тлумачення наданого рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 за № 1-рп/2004 у справі про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування.
Присуджений розмір страхової виплати судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та ч.3 ст. 28 і ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції Закону від 16.06.2005.
З наведених міркувань, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що наведені в апеляційній скарзі доводи, будучи неспроможними, повністю спростовані наведеними в рішенні висновками місцевого суду, що ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з суворим додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 308, 313-315, 317 ЦПК України, судова палата, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді відхилити, а рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги, а так само на неї може бути внесене прокурором касаційне подання, протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.