УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-2157/2009 рік     Головуючий в 1-й інстанції Полубан М.П.

Категорія 32     Доповідач -   Осіян О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» квітня 2009 року.     м. Дніпропетровськ

Колегія     суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного    суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого   судді - Осіяна О.М.,

суддів     - Дерев'янка О.Г., Красвітної Т.П.,

при секретарі     - Горобець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду із позовом до ВАТ «Павлоградвугілля», посилаючись на ушкодження здоров'я внаслідок професійного захворювання під час роботи на шахті «ім. М.І.Сташкова» за трудовим договором із ВАТ «Павлоградвугілля», через що йому, згідно довідки МСЕК від 09.01.2008 року встановлено 65% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності, а він переживає душевні страждання через втрачене здоров'я, у зв'язку з чим просив виплатити йому страхову виплату за моральну шкоду в сумі 150 000 гривень.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2009 року позов частково задоволено, стягнуто із ВАТ «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень та вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку із чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення необхідно змінити із наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач утратив працездатність внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання трудових обов'язків, а тому, у зв'язку із внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами від 23.02.2007 року, відшкодувати завдану йому втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов праці.

Матеріалами справи підтверджено, що за час роботи позивач отримав професійне захворювання, через що вперше йому за висновком МСЕК від 09.01.2008 року встановлено 65% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності із 21.11.2007 року.

Відповідно до ч.1 ст.153  КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ОСОБА_1, трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність відшкодування відповідачем моральної шкоди, спричиненої позивачу.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин у справі, а   тому немає підстав для скасування рішення суду.

Разом із тим визначений судом розмір на відшкодування моральної шкоди не відповідає обставинам у справі, вимогам розумності та справедливості.

Враховуючи процент втрати професійної працездатності та групу інвалідності позивача, а також глибину та тривалість спричинених йому страждань, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в цій частині, зменшивши стягнуту на користь позивача суму на відшкодування моральної шкоди до 6 500 гривень.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ «Павлоградвугілля» задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2009 року змінити, зменшивши стягнуту на користь ОСОБА_1 суму на відшкодування моральної шкоди до 6500 гривень.

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців із моменту проголошення.