27.07.2021 Справа № 756/554/21

Унікальний номер справи 756/554/21

Номер провадження 2/756/2948/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання- Михнюк В.М.,

за участю: представника позивача - Кухарчук А.Ю.,

представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» - Нагая І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, треті особи: Державна казначейська служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» про визнання протиправними дії слідчих, стягнення збитку у розмірі вартості розтраченого майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві(надалі - Оболонське РУ ГУ МВС), Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, треті особи: Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дії слідчих, стягнення збитку у розмірі вартості розтраченого майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 у 2013 році придбав транспортний засіб TOYOTA Land Cruiser Prado 150, державний номер НОМЕР_1 . Відповідно до Наряду-замовлення від 22.01.2014р. передав свій автомобіль на станцію технічного обслуговування до ТОВ «Саміт Моторз Україна»для проведення гарантійного ремонту. До цього часу між позивачем та ТОВ «Саміт Моторз Україна»триває спір щодо проведення гарантійного ремонту. ТОВ «Саміт Моторз Україна», без проведення експертизи видало 24.01.2014р. рекламаційний акт у висновку якого зазначено: « заявлений недолік «При включении рычага переключения передач в «драйв»происходит сильный толчок и механический хруст»не підтверджується».

Позивач вважає, що такі дії містять ознаки складу злочину, у зв`язку з чим звернувся із відповідною заявою до Оболонського РУ ГУ МВС. За його заявою порушено кримінальне провадження № 42014100050000204.

Посилаючись, на бездіяльність, невиконання функцій та завдань кримінального провадження усією правоохоронною системою, оскільки не було вчинено жодних процесуальних дій, що спричинило вчинення винними особами наступне кримінальне правопорушення - розтрати транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser Prado 150, державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу з метою уникнення проведення експертного дослідження технічного стану транспортного засобу. Позивач 19 лютого 2020р. прибув за місцем зберігання автомобіля, за адресою ТОВ «Саміт Моторз Україна»м.Київ, Оболонський район, пр.-т Степана Бендери, 24-Б, однак автомобіля не виявилося, у зв`язку з чим викликав поліцію. Наступного дня, 20 лютого 2020 року, подав заяву до Оболонського РУ ГУ МВСпро вчинення кримінального правопорушення - розтрату автомобіля TOYOTA Land Cruiser Prado 150, державний номер НОМЕР_1 . Лише після оскарження бездіяльності, на підстав ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 10 березня 2020р. у справі №756/3010/20, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12020100050001927 щодо шахрайських дій невстановленою досудовим слідством особи, за ч.1 ст.190 КК України.

Постановою від 12 грудня 2020 року закрито кримінальне провадження № 42014100050000204 від 24.01.2014 року та 30 грудня 2020 року прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 12020100050001927.

Позивач зазначає, що закриття кримінальних проваджень відбулося з грубим порушенням вимог ст. 2 КПК України, без забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, взагалі без проведення слідчих дій, а матеріали вказаних кримінальних проваджень наповнені виключно клопотаннями та скаргами сторони потерпілого позивача, які так і залишилися без належної уваги та без реагування.

Тому, позивач, після уточнення позовних вимог та кола учасників справи, в редакції від 31 березня 2021 року, просить суд: визнати, що Міністерство внутрішніх справ України не виконало покладених на нього функцій та завдань щодо охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг під час розслідування кримінального провадження № 42014100050000204 та кримінального провадження № 12020100050001927; визнати, що Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві не виконало покладених на них функцій та завдань щодо охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг під час розслідування кримінального провадження № 42014100050000204 та кримінального провадження № 12020100050001927; Стягнути з Оболонського УП ГУНП у місті Києві на користь ОСОБА_1 збиток у розмірі вартості розтраченого автомобіля у розмірі 1197000.00 грн.; Стягнути з Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 8379000.00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2021 року визначено головуючим у справі - суддю Шролик І.С.

Ухвалою суду від 19 січня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до підготовчого розгляду 04 лютого 2021 року.

За клопотанням ТОВ «Саміт Моторз Україна», яке надійшло до суду 03 лютого 2021 року, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 лютого 2021 року, занесеною до журналу судового засідання, останнього залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, у порядку ст. 178 ЦПК України, 03 лютого 2021 року засобами електронного зв`язку від представника відповідача Міністерства Внутрішніх справ України надійшов відзив на позовну заву. В мотивування якого уповноважений представник зазначає, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якого не входить надання поліцейських функцій. МВС не є органом, що здійснює оперативно- розшукову діяльність та досудове розслідування. Посилаючись, що позивачем невірно обрано спосіб захисту просить відмовити в позовних вимогах до МВС та Оболонського районного управління ГУНПУ в м.Києві, як неналежних відповідачів. В реєстрі юридичних осіб відомості про Оболонське районне управління ГУНПУ в м.Києві, як юридичної особи відсутне.

На адресу суду 03 березня 2021 року від представника третьої особи ТОВ «Саміт Моторз Україна», надійшли пояснення щодо заявлених вимог, в мотивування яких, представник ОСОБА_3 звертає увагу суду, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, його вимоги є недоведеними, тому не підлягають задоволенню.

Окрім іншого, зазначено, що відносини між ОСОБА_1 з ТОВ «Саміт Моторз Україна» тривають з 2014 року. У січні 2014 року позивач виклав свою претензію у письмовому вигляді в заявах від 22.01.2014 та від 23.01.2014, зазначивши, що його автомобіль має недолік у вигляді механічного поштовху та хрусту при перемиканні коробки передач в режим «Драйв». ТОВ «Саміт Моторз Україна» повідомило власника ОСОБА_1 , що коробка перемикання передач автомобіля цілком справна. Після цього ОСОБА_1 почав наполягати на направленні транспортного засобу на експертизу для визначення причин виникнення недоліку. Проте, оскільки ТОВ «Саміт Моторз Україна» при перевірці автомобіля недоліку взагалі не виявило, відсутній обов`язок забезпечувати проведення експертизи. Позивач ОСОБА_1 у 2014 році залишив автомобіль на СТО ТОВ «Саміт Моторз Україна», відмовившись його забирати, і після цього вже ніколи його так і не забрав, не дивлячись на численні прохання ТОВ «Саміт Моторз Україна». Автомобіль перебував на СТО ТОВ «Саміт Моторз Україна» до лютого 2020 року. Авто вилучено у ТОВ «Саміт Моторз Україна» виконавцем та передано на зберігання ДП «СЕТАМ» у межах виконавчого провадження №61000570, на виконання рішення суду у справі 752/8496/17. Після закінчення ВП №61000570 усі обтяження з автомобіля повністю зняті. У березні 2020 року виконавець повідомив представників ОСОБА_1 про можливість забрати автомобіль, який розташований в ДП «СЕТАМ». Спірні відносини між Матейчуком і ТОВ «Саміт Моторз Україна» були предметом розгляду багатьох судових спорів, також щодо діяльності виконавця, які безпосередньо пов`язані з обставинами кримінальних проваджень, про які повідомляє ОСОБА_1 .

Протягом тривалого часу ОСОБА_1 звертався з численними заявами та скаргами до правоохоронних органів, включаючи навіть Раду національної безпеки та оборони України, Офіс Президента України тощо, щодо надуманих порушень з боку ТОВ «Саміт Моторз Україна» стосовно його транспортного засобу. Проте, з огляду на очевидну безпідставність його вимог, жоден суд чи будь-який інший орган за весь цей час так і не встановив жодного порушення з боку ТОВ «Саміт Моторз Україна».

За клопотанням представника позивача ухвалою суду, занесеною до журналу судового засідання замінено неналежного відповідача Оболонське управління поліції ГУ НП на належного відповідача Головне управління національної поліції у м.Києві та залучено до участі у справі співвідповідача Оболонське районне управління ГУ МВС.

Від представника відповідача Оболонського районного управління ГУ МВС 12 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. В мотивування поданого відзиву представник посилається на безпідставність та недоведеність заявлених вимог, зокрема на відсутність складу цивільної відповідальності, як обов`язкової складової для стягнення компенсації.

16 квітня 2021 року від представника третьої особи Державної казначейської служби України надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що Казначейство жодних прав позивача не порушувало, також відсутні докази незаконності та (чи ) неправомірності дій (бездіяльності) відповідачів, як обов`язків елемент відповідальності. Також вважають недоведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди, обсяг його страждань та доказів в їх підтвердження, що шкода настала через вині дії відповідачів, заявлений розмір не обґрунтований.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , кожний окремо, підтримали заявлені позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні з підстав та мотивів викладених у позовній заяві. Окрім іншого, представник ОСОБА_2 зауважила, що ОСОБА_1 власник транспортного засобу виявив недоліки під час його експлуатації, тому не міг керувати ним та звернувся за гарантійним ремонтом. Рекламаційний акт, що видали працівники ТОВ «Сайміт Моторз України» є недостовірним, а тому вважається підробним, через те, що не проведена експертиза. З цього приводу справа розглядалась Голосіївським судом м.Києва. З 2014 року авто перебувало на СТО ТОВ «Саміт Моторз Україна». 20 лютого 2020 року власник майна встановив його відсутність за місцем зберігання та звернувся до поліції із заявою про його розстрату. Позов подано з підстав не виконання відповідачами, як державними органами, покладених функції належного розслідування злочину, що призвело до розтрати майна. Позивач втратив майно, чим порушено його право власності, через тривалу бездіяльність поліції.

Представник ОСОБА_4 зауважив про крах правоохоронної системи, подані клопотання не було розглянуто, не проводиться належне досудове розслідування, на всі скарги отримали лише відписки. На запитання представника відповідача МВС, представник позивача зазначив, що дії слідчих було оскаржено до прокуратури , проте отримано лише відповіді - відписки. Моральні страждання позивача пов`язані з невиконанням відповідачами обов`язку, передбаченого ст. 2 КПК України щодо належного розслідування, що спричиняє позивачу душевних страждань.

Щодо правових підстав звернення до суду із позовом, на запитання представника третьої особи ТОВ «Сайміт Моторз України» представник позивача Кухарчук А.Ю. зазначила, що в позові послалась на всі можливі положення цивільного законодавства, з тією можливістю, щоб суд визначив, які правові підстави для захисту порушеного права позивача.

В судовому засіданні представник відповідача МВС Шопіна Ю.О. заперечувала проти задоволення позовних вимог, з підстави викладених у поданому письмовому відзиві. Зазначила про відсутність повноваження МВС щодо здійснення розслідування. МВС та Національна поліція різні юридичні особи.

Предстаник третьої особи ТОВ «Сайміт Моторз України» - адвокат Нагай І.М., в судовому засіданні розповів фактичні обставини з чого, на його думку, розпочався між сторонами спір та ініційовано позивачем декілька судових проваджень, в тому числі й два кримінальних провадження. Зауважив про необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Наголосив, що позивач добре обізнаний про місце розташування власного авто, який перебуває у ДП «Сетам». Позивач ОСОБА_1 був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, винесення постанови про опис та арешт майна, на підставі якої виконавцем було вилучено Автомобіль з СТО ТОВ «Саміт Моторз Україна» та передано на зберігання ДП «СЕТАМ». Отже, жодної розтрати не вчинялось, позивач не бажає забирати свій транспортний засіб за власним міркуванням.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача МВС, дослідивши письмові відзиви та пояснення третіх осіб, докази по справі, що надані сторонами, як в обґрунтування заявлених позовних вимог так й в їх заперечення, дослідивши в сукупності, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог через недоведеність, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу TOYOTA Land Cruiser Prado 150, державний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію (т.1, а.с. 41).

ОСОБА_1 22.01.2014 року та 23.01.2014 року звертався із заявами до ТОВ «Саміт Моторз Україна», стосовно недоліків автомобіля TOYOTA Land Cruiser Prado 150, державний номер НОМЕР_1 , у вигляді нетипового механічного поштовху та хрусту при перемиканні коробки передач в режим «Драйв» (т. 1, а.с. 45-46).

ТОВ «Саміт Моторз Україна», за наслідками огляду технічного стану автомобіля 24.01.2014 склало Рекламаційний акт, в якому зафіксовано результати перевірки та зроблено висновок, що автомобіль не має описаних власником недоліків, підстави для гарантійного ремонту відсутні, під час тест драйвів з трьома подібними автомобілями відмінностей у їх роботі не виявилось (т. 1, а.с. 55).

Зі заявою про порушення кримінального провадження позивач ОСОБА_1 звернувся 22.07.2014 до Генерального прокурора, прокурора м.Києва та прокурора Оболонської районної прокуратури. Заяву мотивовано тим, працівники ТОВ «Саміт Моторз Україна» підробили рекламаційний акт, зазначивши в ньому інформацію, яка не відповідає дійсності. На підставі поданої заяви порушене кримінальне провадження № 42014100050000204 (т.1, а.с. 56-66).

З досліджених судових рішень, (справа 752/8496/17) встановлено, що з 24 січня 2014 року до 29 січня 2020 року транспортний засіб TOYOTA Land Cruiser Prado 150, державний номер НОМЕР_1 перебував на території СТО ТОВ «Саміт Моторз Україна».

Рішенням Голоіївського районного суду м.Києва від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін судом апеляційної інстанції 29 серпня 2019 року задовлено позов ТОВ «Саміт Моторз Україна» до ОСОБА_1 про стягнення плати за зберігання автомобіля за період з 04.02.2014року по 21.04.2017 року. (т. 3, а.с. 178-197).

Під час примусового виконання рішення суду, приватний виконавець у межах виконавчого провадження №61000570 вилучив 29 січня 2020 року автомобіль TOYOTA Land Cruiser Prado 150, державний номер НОМЕР_1 , з СТО ТОВ «Саміт Моторз Україна» та передав його на зберігання ДП «СЕТАМ» для подальшої реалізації на торгах (т. 3, а.с. 124).

Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року (справа 752/8496/17) відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні скарги на дії та рішення приватного виконавця, щодо вилучення транспортного засобу (т. 4, а.с. 209-212).

Судове рішення виконано ОСОБА_1 за рахунок грошових коштів, виконавче провадження № 61000570 закінчено 24.02.2020 року, у зв`язку із повним виконанням. Усі заходи щодо обтяження майна ОСОБА_1 припинено, у тому числі арешт з автомобіля знято (т. 3, а.с.125-126).

Згідно відповіді в.о. генерального директора ДП «Сетам» на адвокатський запит 22 червня 2020 року повідомив, що згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Єфіменко Д.О. закінчено виконавче провадження № 61000570 та повноважний представник ОСОБА_1 , чи особисто власник може забрати транспортний засіб, який переданий на відповідальне зберігання, та розташований в Київській філії ДП «Сетам» за адресою : м.Київ, вул. Новопирогівська, 56 (т. 3, а.с. 125-126, 127).

Позивач ОСОБА_1 20.02.2020 року звернувся до Оболонського управління поліції ГУ НП у м. Києві зі заявою про вчинення кримінального правопорушення - розтрати автомобіля. На підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м.Києва від 10 березня 2020 року, внесено відомості до ЄРДР про кримінальне провадження № 12020100050001927 (т.1, а.с. 101-107,115-117).

Як видно з додатків до позовної заяви, у період з березня 2020 року по жовтень 2020 року позивач ОСОБА_1 звертався до Оболонського УП ГУ НП у м. Києві із клопотаннями про проведення слідчих дій, які він вважав необхідними (т. 1, а.с. 135-140; 142-145, 176-177, 204-233; т. 2, а.с. 8-30; 47-53).

Також з відповідними скаргами зверталась представник позивача - ОСОБА_2 в межах кримінальних проваджень (т. 1, а.с. 141, 181-192, т. 2, а.с. 31-46).

Були звернення позивача та його представника до Київської місцевої прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Головного слідчого управління Національної поліції (т. 1, а.с. 146-158, 178-192, 208-215, 234-240; т. 2 а. с. 14-27; 31-50).

З досліджених матеріалів справи встановлено, про направлення відповідей на чисельні звернення ( заяви) позивача та його представника щодо кримінальних проваджень № 42014100050000204 та 120191000500001927, в яких окрім іншого, надано роз`яснення щодо механізму оскарження рішень (бездіяльності) органу досудового розслідування в порядку, передбаченому 303-307 КПК України (т. 2, а.с. 54-190).

Старшим інспектором відділу дізнання Оболонського УПГУ НП у м.Києві 12 грудня 2020 року прийнято постанову про закриття кримінального провадження №12020100050001927, яка прокурором Київської місцевої прокуратури № 5 від 21 січня 2021 року скасована.

Інспектором ВД Оболонського УП ГУ НП у м. Києві прийнято постанову від 30 грудня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42014100050000204, яка прокурором Київської місцевої Прокуратури № 5 від 27.01.2021 року скасована (т.1, а.с. 118,119,т.4, а.с. 26-29).

Спір між сторонами виник з приводу допущення зі сторони відповідачів неефективного розслідування кримінальних проваджень № 12020100050001927 та № 42014100050000204 порушених за заявами позивача, в результаті чого йому спричинено матеріальних збитків та моральної шкоди.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України)

Відповідно до ст .55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди позивач зазначає, що кримінальне провадження № 42014100050000204 щодо підроблення документів розслідувалося неефективно, не проведено слідчих дій, проведення яких є доцільним, зокрема експертизи технічного стану транспортного засобу та слідчого експерименту; автомобіль не було визнано речовим доказом та арештовано, що в свою чергу призвело до здійснення зацікавленими особами розтрати автомобіля, та як наслідок, порушення його права власності.

В мотивування заявлених вимог позивач одночасно посилався, як на положення ст. 1177 ЦК України, так і на норми ст. 1173, 1174 ЦК України.

Проте, це різні підстави для відшкодування шкоди та не можуть застосовуватися одночасно, на що звертав увагу Верховний Суд у постанові Великої Палати від 03.09.2019 року у справі № 916/1423/17.

Частина перша ст.1177 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування державою шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення у випадках, передбачених законом. Такі випадки, у свою чергу, перелічено у частині першій статті 1207 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Тобто, держава відшкодовує шкоду, заподіяну злочином, за сукупній наявності одночасно таких умов: було вчинено злочин; шкоду заподіяно життю/здоров`ю; особа, що вчинила злочин, неплатоспроможна або її неможливо встановити. В інших випадках суди мають відмовляти у задоволенні відповідних позовів. Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 року у справі № 916/1423/17, де міститься висновок про неможливість застосування статті 1177 Цивільного кодексу України до випадків, коли особа посилається на неефективне розслідування.

Отже, з огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не стосуються заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, вчиненням щодо нього злочину, правові підстави для застосування статті 1177 ЦК України в суду відсутні.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Аналіз положень статей 23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року ( справа № 920/715/17) розглянуто виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, в результаті чого Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відзначила, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: (1) неправомірні дії цього органу, (2) наявність шкоди та (3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а також підкреслила, що кожен з цих елементів повинен окремо належними та допустимими доказами довести саме позивач.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд при розгляді справ про стягнення збитків/відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу Українив постановах: від 20.05.2021 року у справі № 454/2779/16-ц; від 14.04.2021 у справі №308/413/18; від 09.09.2020 року у справі № 638/521/17; від 21.01.2021 року у справі № 522/7976/18, які згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання відповідачів такими, що не виконали покладених на них функцій та завдань щодо охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг під час розслідування кримінального провадження № 42014100050000204 та кримінального провадження № 12020100050001927 тому що, позивачем не доведений факт бездіяльності.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що розслідування кримінальних проваджень було неефективним, оскільки: у межах кримінального провадження № 42014100050000204 не було накладено арешт на автомобіль, не було визнано його речовим доказом, не було проведено експертизу та слідчий експеримент, призвело до розтрати транспортного засобу позивача. Але суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, про недоведеність обставин розстрати автомобіля. А отже, й недоведеними позовні вимоги ОСОБА_1 про солідарне стягнення коштів з відповідачів на підставі статей 1173, 1174 ЦК України, як збиток у розмірі розтраченого майна, що становить вартість транспортного засобу, виходячи з наступного.

З огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів неправомірності дій відповідачів а також відсутні докази спричинення позивачу збитків, в обсязі вартості належного майна.

Транспортний засіб позивача ОСОБА_1 перебуває на відповідній правовій підставі на відповідальному зберіганні в ДП «СЕТАМ»(т. 3, а.с. 127-128; т. 4, а.с. 93-96). Дослідженими в судовому засіданні рішенням суду, що набрали законної сили, зокрема з постанови Київського апеляційного суду від 18.05.2021 у справі №752/8496/17, встановлено, що автомобіль TOYOTA Land Cruiser Prado 150, державний номер НОМЕР_1 вилучено в СТО ТОВ «Саміт Моторз Україна» приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 61000570, відкритого на виконання рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Також в матеріалах справи міститься вимога виконавця до ДП «СЕТАМ» про передачу автомобіля власнику, що вручена представнику позивача ОСОБА_1 та свідчить про обізнаність позивача про місце розташування належного йому транспортного засобу та фактична відсутність будь-якої розтрати та як наслідків, збитків позивача.

Отже, позивач ОСОБА_1 не довів наявності підстав для стягнення коштів у порядку відшкодування шкоди згідно статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Окрім того, суд також вважає недоведеними позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову в частині стягнення моральної шкоди, позивач зазначає, що за кожен рік неефективного розслідування йому має бути компенсовано моральну шкоду у розмірі вартості розтраченого автомобіля.

Оскільки, суд дійшов висновку про відсутність доказів розтрати автомобіля та порушення права власності, транспортний засіб перебуває на відповідальному зберіганні ДП «СЕТАМ», тому розмір компенсації моральної шкоди є недоведеним.

Також, під час судового розгляду не знайшли підтвердження доводи представника позивача про протиправну поведінку з боку відповідачів, яка полягала у не проведені слідчих дій у Кримінальних провадженнях. Позивачем не були надані та у матеріалах справи відсутні матеріали Кримінальних проваджень, клопотання про їх витребування та дослідження стороною позивача не заявлялось, суд за власною ініціативою не витребовує та не досліджує докази, тому немає можливості оцінити обсяг слідчих дій, які проводились в межах досудового розслідування. Окрім того, слід наголосити, що досудове розслідування триває.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2019 року у справі № 920/715/17, судом при розгляді справ за цивільними позовами про відшкодування шкоди державними органами має бути з`ясовано саме те, чи мало місце цивільне правопорушення (делікт), і відповідно, не повинна оцінюватися доцільність вчинення тих чи інших слідчих дій/забезпечувальних заходів у кримінальних провадженнях. Більше того, така оцінка була б необ`єктивною, зважаючи на відсутність у матеріалах цієї справи усіх матеріалів відповідних Кримінальних проваджень, без аналізу яких зробити об`єктивний висновок про те, чи дійсно були необхідними ті конкретні слідчі дії, про які стверджує позивач, неможливо.

Також суд зауважує, що оцінка судом у цивільній справі питання доцільності та необхідності вчинення конкретних слідчих дій у межах кримінального провадження суперечить нормам Кримінального процесуального кодексу України. У будь-якому випадку, межі втручання судді у діяльність прокурора та слідчого обмежуються частиною 1 статті 303 Кримінального процесуального кодексу України. Системний аналіз чинного Кримінального процесуального законодавства свідчить, що під час досудового розслідування суд при розгляді цивільної справи не уповноважений надавати правову оцінку доцільності/необхідності проведення конкретних слідчих дій на етапі досудового розслідування.

З огляду на недоведеність позивачем порушень його прав, відсутні також і підстави для задоволення позовних вимог про визнання відповідачів такими, що не виконали своїх завдань і функцій.

Суд звертає увагу на доводи заперечення представника відповідача МВС та посилання представника третьої особи ТОВ «Саміт Моторз Україна» щодо неналежно обраного позивачем способу захисту в частині вимог щодо констатації факту не виконання відповідачами покладених на них функцій та завдань надання поліцейських послуг під час розслідування кримінальних проваджень.

У постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/280/17 викладено правову позицію, згідно з якої суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував складові «права на суд» та дійшов висновків про те, що таке поняття включає в себе й стадію виконання судового рішення. В іншому випадку доступ до суду був би ілюзорним.У справі «Войтенко проти України» суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «ІммобільяреСаффі проти Італії»). Отже, виконання рішення є важливою складовою ефективного доступу до суду.

Водночас, позивач обрав спосіб захисту, який не може поновити його права, оскільки винесення рішення у справі, не може бути виконане в силу самого характеру позовних вимог. Таким чином, обрання позивачем неефективного способу захисту, щодо першої та другої вимоги ОСОБА_1 , є самостійною підставою для відмови в їх задоволенні.

Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом досліджено всі доводи та обґрунтування викладені сторонами. З огляду на досліджені судом докази в їх сукупності, суд не знайшов достатніх та переконливих доказів порушення відповідачами прав позивача, як правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому в позові слід відмовити повністю за недоведеністю задоволених вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст. 141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову судові витрати відносяться на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2,4,5,10,12,76-83,133,141,209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, треті особи: Державна казначейська служба України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» про визнання протиправними дії слідчих, стягнення збитку у розмірі вартості розтраченого майна, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 27 липня 2021 року.

Суддя І.С. Шролик