Справа №22-5278
Головуючий у 1-й інстанції - Новак А.В.
Доповідач - Заришняк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Осипенка М. І., Шиманського В.Й.
При секретарі - Ліліцькому Р.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення витрат пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням майна, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення витрат, пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням майна. Зазначали, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Позивачу ОСОБА_1 належить 2/5 частин квартири, 1/5 частина квартири належить позивачці ОСОБА_6 та по 1/5 частин квартири належать на праві власності відповідачам ОСОБА_3.і ОСОБА_4 Відповідно до чинного законодавства вказана квартира є спільною частковою власністю. Кожен із співвласників зобов'язаний брати участь у витратах по управлінню, утриманню та збереженню спільного майна. Оскільки відповідачі по справі добровільно залишили вказану квартиру, то вони самостійно несуть витрати по сплаті комунальних послуг та витрат на утримання будинку і прибудинкової території. За період з 2002 року по 2007 рік ними було сплачено 2771 грн. 26 коп. витрат, пов'язаних з обслуговуванням та збереженням майна відповідачів, а тому вони змушені звернутись до суд з даним позовом про стягнення з відповідачів зазначеної суми.
В подальшому позивачі збільшили свої вимоги та просили стягнути на їх користь витрати, пов'язані з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна, яким є квартира, починаючи з лютого 2002 року по грудень 2008 року, з кожного відповідача по 1845 грн. 12 коп.
Відповідачі пред'явили в суді зустрічний позов. Просили суд ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні власністю, шляхом вселення їх у квартиру АДРЕСА_1, оскільки позивачами за первісним позовом чиняться перешкоди у користуванні вказаною квартирою, власниками 2/5 частин якої вони є.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від ЗО березня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення витрат пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням майна відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Вселено ОСОБА_3. та ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом вимог процесуального закону.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1, його представник та третя особа ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній доводів і підстав.
Відповідачки проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення районного суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 16 грудня 1998 року та договору дарування частини квартири від 21 квітня 2003 року власниками квартири АДРЕСА_1 на час подачі позову до суду були: ОСОБА_1 - 2/5 частини квартири, ОСОБА_2 -1/5 частина квартири та по 1/5 частині квартири належало на праві власності відповідачкам ОСОБА_3 й ОСОБА_4 .
Станом на час розгляду справи у зв'язку з розірванням 06.11.2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 договору дарування 1/5 частини квартири, власниками спірної квартири в рівних частках є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження та користування своїм майном.
Судом встановлено, що позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_8 впродовж значного часу не проживають в спірному помешканні в зв'яку з неприязними стосунками, що склалися між сторонами, та перешкодами, що чинилися їм у користуванні майном.
За таких обставин, суд обгрунтовано задовольнив зустрічні позовні вимоги, вселивши їх у зазначену квартиру.
Постановлене судом рішення в цій частині відповідає вимогам матеріального й процесуального права і не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд помилково застосував ст. ст. 64, 68 ЖК України, які регламентують порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, та не взяв до уваги те, що спірна квартира є власністю сторін і третьої особи по справі.
Колегія судців вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, в порушення вимог закону, у період з лютого 2002 р. по листопад 2008 р. не брали участі у витратах, пов'язаних з утриманням та збереженням належних їм на праві власності часток спірної квартири. Вказані витрати були понесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Не проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в даному помешканні не звільняє їх від обов'язку по його частковому утриманні.
Позивачі просили стягнути на їх користь частку відповідачок у понесених витратах, що становить по 1/5 частині від вартості оплачених послуг з утримання будинку та при будинкової території, опалення та газу і складає по 1806 грн. 52 коп.
Зі справи вбачається, що позовна заява ними подана до суду 09.01.2008 р.
Разом з тим, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
В зустрічній позовній заяві ставиться питання про відмову в задоволенні первинного позову у зв»язку з пропуском строку позовної давності.
Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів за період з лютого 2002 р. по лютий 2005 р. пред'явлені з пропуском строку звернення з вимогою до суду. Підстав для визнання причини пропущення строку позовної давності поважною не вбачається, тому в задоволенні позову про стягнення витрат, пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна, за зазначений період слід відмовити.
Не підлягають також відшкодуванню і втрати, пов'язані з оплатою вартості використаного мешканцями квартири газу, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 даною комунальною послугою не користувалися.
Таким чином, вартість оплачених позивачами в період з лютого 2005 р. по листопад 2008 р. послуг з утримання будинку та прибудинкової території, опалення квартири становить 5501 грн.73 коп.
Відповідачки повинні відшкодувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/5 частині вартості понесених позивачами вказаних витрат, пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням майна, що складає 1100 грн.35 коп. ( 5501.73 грн.: 5 =1100, 35 грн.).
З огляду на викладене, рішення суду в частині відмови в задоволенні первинного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зазначених позовних вимог.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачок на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 понесені судові витрати - по 40 грн.50 коп.3 кожної.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про стягнення витрат, пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням майна скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити ці позовні вимоги частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 1100 грн. 35 коп. витрат, пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 1100 грн. 35 коп. витрат, пов'язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 40 грн.50 коп. судових витрат.
В решті дане судове рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.